Як виник Всесвіт і життя у ньому?

«Наука без релігії — кульгава, релігія без науки — сліпа» (Альберт Ейнштейн).

МИ ЖИВЕМО у час, коли стаються дивовижні речі незнаних раніше масштабів. Нові космічні відкриття змушують астрономів змінити свої погляди на походження Всесвіту. У багатьох людей, яких захоплює космос, виникають запитання, що турбували ще наших предків: «Як виник Всесвіт і життя у ньому та чому?» Ці запитання викликані самим нашим існуванням у Всесвіті.

Навіть якщо дивитися у протилежному напрямку — зазирнути в саму людину, то нещодавнє складення карти людського геному теж висуває перед нами питання: як виникла сила-силенна форм життя? І якщо їх хтось створив, то хто? Величезна складність нашого генетичного коду спонукала одного американського президента сказати: «Ми вчимося мови, якою Бог написав книгу життя». Провідний вчений, котрий займається розшифровкою геному, зі скромністю зазначив: «Людина вперше зазирнула у власну технічну інструкцію, яку раніше знав лише Бог». Але питання, як з’явилися форми життя і чому, залишаються й далі без відповіді.

«Два вікна»

Деякі науковці твердять, ніби все, що відбувається у Всесвіті, можна пояснити за допомогою раціонального аналізу, а це виключає потребу в божественній мудрості. Проте багатьом людям, у тому числі науковцям, не подобається такий погляд. Вони намагаються збагнути дійсність як через науку, так і через релігію. На їхню думку, наука досліджує те, як з’явився космос і ми у ньому, а релігія займається головним чином питанням чому все це з’явилося.

Фізик Фріман Дайсон про такий двосторонній підхід висловився так: «Наука й релігія — це два вікна, крізь які дивляться люди, намагаючись зрозуміти великий Всесвіт».

«Наука має справу з тим, що можна виміряти, релігія — з тим, що не піддається вимірюванню»,— сказав автор Вільям Ріс-Моґ. Він зазначив: «Наука не в стані ані підтвердити існування Бога, ані заперечити його — подібно як не може підтвердити або заперечити якусь норму моралі чи естетики. Немає жодної науково обґрунтованої причини любити свого ближнього чи поважати людське життя... Стверджувати, ніби те, що неможливо підтвердити науковими методами, просто не існує — найгрубіша помилка. Бо це заперечує майже все, що ми цінуємо,— не лише Бога або людський дух, але і любов, і поезію, і музику».

«Релігія» науки

Теорії науковців часто базуються на передумовах, які також вимагають від них «віри». Наприклад, більшість еволюціоністів у питанні походження життя тримаються поглядів, які вимагають віри в певні «догмати». Факти подаються впереміж з припущеннями. А коли вчені, щоб змусити інших сліпо вірити в еволюцію, використовують вагу свого авторитету, вони ніби кажуть: «Ви не несете відповідальності за вашу моральність, оскільки ви — лише продукт біології, хімії та фізики». За словами біолога Річарда Даукінса, у Всесвіті не видно «ні задуму, ні призначення, ні добра, ні зла — нічого, окрім повної безцільності й байдужості».

Обстоюючи такі погляди, декотрі науковці воліють не брати до уваги глибокі дослідження інших вчених — дослідження, які підривають теоретичні підвалини еволюційних ідей про походження життя. Математичні підрахунки доводять, що для самовільного синтезу складних молекул, необхідних для виникнення живої клітини, недостатньо навіть мільярдів років*. Тому догматичні теорії про походження життя, котрі подаються у багатьох підручниках, слід вважати необґрунтованими.

Погляд, що життя виникло завдяки сліпому випадку, вимагає більше віри, аніж переконання у тому, що воно було створено. Астроном Дейвід Блок зазначив: «Людина, котра не вірить у Творця, мусить мати більше віри, ніж та, яка вірить у нього. Кажучи, що Бог не існує, особа робить загальне твердження, яке неможливо обґрунтувати,— висуває постулат, основою котрого є віра».

Наукові відкриття вселяють у деяких вчених благоговіння. Альберт Ейнштейн якось визнав: «Серед великих мужів науки рідко трапляються ті, хто не має власних релігійних поглядів. (...) Їхні релігійні почуття виражаються у безмежному захопленні гармонією законів природи, які свідчать про розум такої величини, що в порівнянні з ним усіляке систематичне мислення й дії людей видаються лише слабким відображенням». Але такі почуття необов’язково приводять науковців до віри у Творця — Бога, що є особою.

Обмеження науки

Наукові знання й досягнення заслуговують належної поваги. Та багато, мабуть, погодиться з думкою, що, хоча наука відкриває доступ до знань, вона не є єдиним джерелом знань. Мета науки — описати явища навколишнього світу й допомогти довідатися, як ці явища відбуваються.

Наука знайомить нас з таємницями матеріального Всесвіту, тобто усього видимого. Однак хоч би якими прогресивними були наукові дослідження, вони ніколи не постачать відповіді на основне запитання: чому Всесвіт взагалі з’явився?

«Існують запитання, на які наука ніколи не дасть відповіді,— каже автор Том Етлі.— Можливо, Великий вибух і стався 12 мільярдів років тому. Але чому він стався? (...) Звідки передусім взялися елементарні частинки? Що було перед тим?» Етлі робить висновок: «Тепер... стало ще очевидніше, що наука ніколи не зможе задовольнити людського бажання знайти усі відповіді».

Наукові знання, отримані завдяки допитливості, зовсім не доводять, що Бог непотрібен. Вони лише підтверджують, яким надзвичайно складним, загадковим і дивовижним є наш світ. На думку багатьох мислячих людей, і фізичні закони, і хімічні реакції, і ДНК, і неймовірна розмаїтість життя — все це вказує на існування Творця. Незаперечні докази, що його немає,— просто відсутні.

Віра  реальна

Якщо наш Усесвіт має Творця, то не слід сподіватися, що ми зможемо пізнати його або його наміри, послуговуючись телескопами, мікроскопами чи іншими знаряддями наукових вивчень. Подумайте про гончаря та вазу, яку він виготовив. Хоч би скільки ми досліджували саму вазу, однак не зможемо довідатися, навіщо її зроблено. Про це треба питати самого гончаря.

Молекулярний біолог Френсіс Коллінз пояснює, як віра й духовність допомагають заповнити прогалини, котрі залишає після себе наука: «Подібно, як не було б правильно вважати, що релігія — відповідне знаряддя для визначення послідовності людських генів, так само не варто сподіватися, що наука зможе пояснити надприродне. Мене не задовольняє наука, коли я шукаю відповіді на такі справді цікаві й більш важливі питання, як «Чому ми тут?» або «Чому людські створіння прагнуть духовності?». Протягом історії виникало чимало забобонів, які пізніше зникали. Але цього не сталося з вірою, і це свідчить, що вона реальна».

Вияснення причини

Правдива релігія, відповідаючи на запитання, чому виник Всесвіт і життя у ньому, та обговорюючи сенс життя, пропонує також людині критерії цінностей, норми моралі й етики і забезпечує керівництвом у житті. Ось як сказав про це науковець Аллан Сендейдж: «Щоб навчитися жити, я не досліджуватиму підручник з біології».

Мільйони людей у світі вважають, що знають, куди звертатися, аби навчитись жити. Крім того, вони впевнені, що знайшли справді достовірні відповіді на такі запитання, як: чому ми тут? Що чекає нас у майбутньому? Такі відповіді дійсно існують. Але де їх шукати? У найстародавнішій і найбільш поширеній священній книзі — Біблії.

Біблія розповідає, що Бог створив землю власне для людей. В Ісаї 45:18 про землю сказано: «Бог... не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував». Творець забезпечив землю усім, чого люди потребують, і то не тільки для існування, але й для приємного, щасливого життя.

Люди отримали завдання управляти землею, ‘порати та доглядати’ її (Буття 2:15). У Біблії також говориться, що знання й мудрість — це Божі дари і що ми повинні виявляти одне до одного любов та поводитися за законами любові й справедливості (Йова 28:20, 25, 27; Даниїла 2:20—23). Отже, люди можуть знайти зміст життя лише тоді, коли довідаються, з якою метою створив їх Бог, і житимуть згідно з нею*.

Як сьогодні мисляча особа може подолати позірну прірву між науковим міркуванням і релігійними поглядами? Які основні принципи допоможуть у цьому?

[Примітки]

Дивіться книжку «Чи існує Творець, який піклується вами?», розділ третій «Як зародилося життя?» (опубліковано Свідками Єгови).

Це питання детальніше розглядається в брошурі «У чому мета життя? Як вам з’ясувати це?», опублікованій Свідками Єгови.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

Що кажуть деякі науковці

  Дехто вважає, що більшість науковців, оскільки не є релігійними або не бажають втягуватися у науково-релігійні суперечки, уникають розмов на духовні чи теологічні теми. Про деяких вчених так дійсно можна сказати. Але далеко не про всіх. Зауважте, що говорять науковці, слова яких наводяться нижче.

«Всесвіт, безперечно, мав початок, проте вчені не можуть пояснити, чому він з’явився. Відповідь однозначна: його створив Бог». «Для мене Біблія — це книга правди, книга, натхнена Богом. Життя з усією його складністю не могло виникнути без розуму» (Кен Танака, планетолог із Геологічної служби США).

«Прірва між різними видами знання (науковим і релігійним) радше штучна. (...) Знання про Творця та знання про твориво тісно пов’язані між собою» (Енріке Ернандес, дослідник і професор факультету фізики й теоретичної хімії Національного автономного університету Мексики).

«Коли ми розшифруємо всю цю інформацію [про людський геном], вона виявить, наскільки усе складне й взаємозалежне. Вона засвідчить, що життя з’явилося внаслідок дії розумного творця, розумного фактора» (Дуейн Ґіш, біохімік).

«Між наукою й релігією немає несумісності. Обидві шукають тієї самої правди. Наука виявляє, що Бог таки існує» (Д. Г. Р. Бартон, професор хімії, Техас).

[Відомості про джерела]

NASA/U.S. Geological Survey

Photo: www.comstock.com

NASA and The Hubble Heritage Team (STScI/AURA)

[Ілюстрації на сторінці 5]

Чи можна завдяки науковим дослідженням відповісти на питання, чому ми тут?

[Відомості про джерело]

Courtesy Arecibo Observatory/David Parker/Science Photo Library

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 6]

Зірки на сторінках 2, 3, 5 та вгорі на сторінці 7: National Optical Astronomy Observatories