Я була алергічна до отруйних хімікатів
„Мені завжди шкодила отрута для комах, косметичні засоби й запах фарби, з яких мені висипало на шкірі й мене боліла голова. Це не варта журби — так я мислила собі. Я навіть не подумала про те до чого це може довести”. З цим Міллі починає своє оповідання.
Вона продовжала:
„ОХ, ТІ мухи!” Я вивісила трохи паперу від мух. Незабаром — не було ані одної мушки. Я подумала, ,Яка ж чудова є сучасна технологія!’ Але це була поворотна точка для мого здоров’я.
Моє серце почало поспішливо битись і посилюватись мускули слабнули, я блювала й часто плакала. У чому ж річ? Я була щаслива в подружньому житті й втішалась з життям. Потім ми вибрались. Наш новий апартамент кишів тарганами, отже ми скропили його отрутою.
Раптом, я не могла дихати. Мій чоловік, Джеррі, зараз відвіз мене до лікарні. Вернувшись додому я стала дуже пригнічена, зніяковилась і ледве могла говорити. Мене знову відвезли до лікарні, де лікар сказав Джеррієві: „Ваша дружина захворіла психічно — на шизофренію [тяжке психічне захворювання]”. Але коли ми вибрались до вживаного автомобільного причепа, то симптоми зникли.
Потім набрили мурашки. Знищувачі скропили причіп отрутою. Я знову стала пригнічена, відчувала нудоту і розплакувалась. Я блювала кожних 30 хвилин протягом 18 годин. Я хворіла на діарею. Всі кості боліли. В розпачі ми пішли до лікарні для психічно хворих.
Аналіз крові відкрив брак білокрівців, можливо вказуючи на розладнання моєї імунної системи. Однак, я ніколи не поєднувала цього з моїми проблемами. Потім, після медогляду, психіатр сказав: „Ви не хворієте на шизофренію. Ви є психічно здоровіші від більшості людей по вулицях”. У лікарні я видужувала. Потім вернулась додому. Але вдома мені знову затьмарило зір. Усі інші симптоми вернулись!
„Кожного разу що я візьму її до лікарні, то вона видужує, але хворіє коли вернеться додому”, сказав Джеррі лікареві крізь сльози. „Відколи ми скропили дім, то вона дуже змінилась”.
„Та ж це тому!” вигукнув лікар. „Візьміть її з того дому на якийсь час і тоді взнаємо”.
Три дні я спала в причіпові й симптоми зникли. Недовіряючи, що проблема знаходилась у нашому домі, я вернулась. Мені зараз стиснуло горло й язик спух. Тепер я вже була певна! Я була алергічна [чутливість організму до чужорідних речовин] до отруйних хімікатів у нашому домі. З часом мені почали шкодити аромат, домашні хімікалії, барвник для волосся, косметичні засоби, запах газоліну, вихлоп автомашин — а навіть одяг з штучної тканини!
Міллі страждала від того, що називають синдром 20-го століття. Правда, це був випадок крайнього захворювання. У більшості людей забруднення викликає чхання, сверблячку або пекучі очі. Але чи всесвітнє збільшення подібних випадків є сигналом перестороги про зростання забруднення середовища? Чи людина справді „руйнує землю”, так як Біблія передбачала століття тому? — Об’явлення 11:18, НС.