Огидна сторона індустріальних хімікатів

САМЕ після півночі одного холодного вечора в грудні 1984 р. відбувся найгірший індустріальний випадок у історії людства. У світі далеко від Республіки Індії, дуже мало людей чули про Бхопал, індустріальне місто з більше як 800 000 населення, майже в центрі країни. Сплячі мешканці того міста не усвідомлювали смертельного випадку, який загрожував їхньому життю в відстані, на яку можна кинути камінець.

В американському заводі Юніон Карбайд у Бхопалі, почав просочуватись газ, металевий айсоцініт (МАЦ), крізь ослабленого клапана під збільшуючимся тиском у резервуарі в якому було 45 тонн газу. Несподівано, хмара отруйного газу почала поширювати смерть і муки понад тим тихеньким містом. Загинуло більше як 2500 чоловіків, жінок і дітей. А більше як сто тисяч людей були покалічені.

У випадку здохло тисячі тварин — буйволи, худоба, собаки — укриваючи сільську місцевість тулубами засмічуючи дороги й вулиці міста. Бхопал став величезною крематорією, як з ранку до вечора спалювали померлих людей. Сімдесят похоронних вогнищ, на яких складали трупи 25 високо, спалювали мертвих своїм полум’ям. Інших ховали в квапливо-викопаних масових могилах — гуртом.

Пізніше ще одна катастрофа вдарила Європу, яку назвали „Бхопал на ріці Рейн”. Потік хімікату з індустріального заводу поблизу Базеля в Швейцарії витікло 40 тонн отруйних відходів у ріку Рейн. В ріці загинуло дуже багато риби й вугрів, тоді як ці отрути „пливли вниз за течією понад кордон між Німеччиною а Францією, в Рейнланд, а тоді через Нідерланди до Північного моря”. У редакторській статті одної газети було сказано так: „Колись Швейцарію вважали бути чистою, їхню індустрію безпечною,— а навіть хімічну. Все це вже минулось”.

Мешканці Бхопалу й суспільств понад рікою Рейн стали жертвами технологічної ери, яка хвалиться, що вже зробила сполуку більше як 66 000 хімічних концентратів. Багато цих компаундів виробляються для того, щоб полегшити життя людини, однак, і це іронічно, дуже багато цих хімікатних компаундів є отруйні, від яких можуть виникати смертельні й жахливі побічні наслідки, людині, а також цілій біологічній системі. Один фахівець назвав ці хімікати бути „біоцидами”.

Багато хімікатів мають довгі назви, яких дуже мало людей можуть вимовляти, і заради вигоди їх пишеться такими літерами, як ПСБ, ДДТ, ПСДД, ПСДФ, ТСДД ітд. Цей алфавітний суп токсичних хімікатів становить смертельну небезпеку людині, а також сировинним ресурсам, на яких людина покладається на життя. Кожного року відбуваються „тисячі тисяч випадків у яких токсичні речовини просочуються в оточення”, сказав промовець з США агентства для охорони оточення. Такі токсичні речовини загрожують якості повітря, поверховній воді, запасам підземної води для пиття, і отруюють землю на майбутні десятиліття.

США Агентство для охорони оточення підраховує, що тільки в Сполучених Штатах Америки, 5.5 мільярдів літрів (1,5 трильйон галонів) шкідливих хімічних відходів просочуються в підземні водні системи кожного року.a Знаючи, що тільки один галон розчинника забруднює 20 мільйонів галонів підземної води, то це дуже страшить подумати якої катастрофічної шкоди можуть наробити 1,5 трильйон галонів токсичних хімікатів.

Через небезпечні хімікати й відходи, а також недбайливе позбуття їх, то ріки та струмочки дуже забруднюються. Риба гине. Як ріки й струмочки пливуть у океани, то зливають у них свої смертельні хімікати, і по тих місцевостях по яких колись було багато морського життя, сьогодні, згідно з тим, що каже відомий океанограф, Жак Кусто, там риби вже немає.

Забруднення також загрожує життю птахів і тварин. Навіть притулки для дичини не є охороною для них. „Десять державних притулків для дичини вже забруднені токсичними хімікатами й ще інших 74 можуть знаходитись у небезпеці... Стікаюча вода, насичена селеном й іншими хімікатами, вбиває дуже багато водоплавних птиць у притулку”, було сказано в часописі Нью-Йоркський час 4 лютого 1986 р.

Світові фахівці не зображують надійної майбутності. Скоре зникнення земних ресурсів не кінчається втратою орного грунту й забрудненням повітря та води. Що ж сказати про великі тропічні джунглі, які протягом тисячоліть підносили свої листяні галузі сотні футів у повітря? Чи ж ці також знаходяться в небезпеці зникнення так як інші ресурси? Чи ми визнаємо це чи ні, то на наше життя таки впливає це буйне рукоділля Єгови, так як покаже наступна стаття.

[Примітка]