Хімікати — друзі й вороги?

МИ РОБИМО багато рішень, зважуючи на позитивні й негативні наслідки. Наприклад, автомобіль часто купують заради зручності. Але покупці пам’ятають і про витрати, в які входить страховка, реєстрація, амортизація, підтримка придатності автомобіля до експлуатації. Вони беруть до уваги теж ризик аварій, що несуть із собою поранення й смерть. Практично те ж саме стосується вживання хімікатів: позитивні наслідки слід порівнювати з негативними. Візьмімо, наприклад, хімікат МТБЕ (метилтретбутиловий ефір). Це добавка до палива, що посилює згоряння та зменшує вихлопи.

Почасти завдяки МТБЕ повітря численних міст США стало з роками набагато чистішим. Але, як повідомляє журнал «Нью саєнтист», чистіше повітря «дорого обійшлося». Річ у тім, що МТБЕ є потенційно канцерогенною речовиною; вона просочилася з десятків тисяч підземних цистерн для бензину, подеколи забруднюючи ґрунтові води. Унаслідок цього одне з міст змушене брати 82 відсотки води поза своїми межами, витрачаючи на це 3,5 мільйона доларів США щороку! У журналі зазначено, що це лихо «може стати однією з найсерйозніших у США довгострокових криз, пов’язаних із забрудненням ґрунтових вод».

Деякі хімікати забороняють та вилучають з продажу через те, що вони надзвичайно шкідливі для довкілля і здоров’я. «Але чому це трапляється?— запитаєте ви.— Хіба ж нові хімікати не перевіряють старанно на токсичність, перш ніж пустити їх у виробництво?»

Проблеми з перевіркою токсичності

По суті, перевірка токсичності хімікатів — це суміш дослідів з припущеннями. «Фахівці, що оцінюють ступінь ризику, не знають, як визначити чітку різницю між «безпечним» і «небезпечним» впливом хімікатів»,— пише Джозеф В. Родрікс у своїй книжці «Розрахований ризик» (англ.). Це стосується навіть медикаментів, бо багато з них синтетичні. «Навіть найстаранніша перевірка не завжди виявляє якийсь шкідливий вплив медикамента»,— говорить «Уорлд бук енсайклопідія».

Лабораторії мають певні неминучі обмеження. Наприклад, неможливо точно змоделювати, як діятимуть хімікати у різноманітних і складних умовах поза межами лабораторій. За дверима дослідницьких кабінетів є сотні, навіть тисячі, різних хімікатів, велика кількість яких може взаємодіяти один з одним, а також з живими організмами. Деякі з цих хімікатів не шкідливі самі по собі, але у поєднанні з іншими в середині й поза нашим організмом можуть утворювати нові, вже токсичні сполуки. Є такі хімікати, що стають токсичними і навіть канцерогенними тільки після того, як візьмуть участь в обміні речовин людського організму.

Маючи на увазі такі труднощі, я́к фахівці, що оцінюють ступінь ризику, визначають безпечність хімікатів? Зазвичай роблять так: певну дозу хімічного препарату дають піддослідним тваринам, а результати намагаються застосовувати до людини. Чи цей метод завжди надійний?

Чи надійні досліди на тваринах?

Випробування токсичних речовин на тваринах торкається не тільки етичних питань щодо жорстокого поводження з ними. Наприклад, різні тварини по-різному реагують на хімікати. Невелика доза дуже токсичного діоксину смертельна для самиці морської свинки, але хом’яка вб’є доза більша у 5000 разів! На численні хімікати не однаково реагують навіть такі близькоспоріднені види, як щури та миші.

Отже, якщо реакція тварин одного виду зовсім не передбачає реакції іншого, то як же вчені можуть бути впевнені, що якийсь хімічний препарат не зашкодить людині? Насправді, підстав бути цілком впевненими немає.

У хіміків, безперечно, складне завдання. Їм потрібно задовольнити і тих, хто очікує продуктів їхньої праці, і тих, хто турбується тваринами, та ще заспокоїти власне сумління впевненістю у нешкідливості хімікатів. Тому у деяких лабораторіях проводять випробування хімікатів на культурі людських клітин. Час покаже, чи можна таким чином отримати надійні гарантії.

Коли результати досліджень помилкові

Пестицид ДДТ, що й досі поширений у навколишньому середовищі, — один з хімікатів, який перед початком першого випуску помилково оголосили нешкідливим. Згодом вчені дізнались, що ДДТ, як і інші потенційно токсичні речовини, може затримуватися в організмах довгий час. Чим жахливі наслідки цього? Ланцюг живлення, який починається з мільйонів крихітних істот, а продовжується рибами і нарешті птахами, ведмедями, видрами тощо, являє собою живу лійку, що зливає токсичні речовини в кінцевих споживачів. Наприклад, у популяції норців (вид водяного птаха) протягом понад десяти років не з’явилося жодного пташеняти!

Ці біологічні лійки настільки дійові, що декотрі хімікати, які ледве можна виявити у воді, концентруються у дуже великій кількості в організмах кінцевих споживачів. Красномовний приклад — білуха, що водиться в річці Святого Лаврентія (Північна Америка). Рівень токсичних речовин в організмах цих китів настільки високий, що після смерті вони підлягають обробці як небезпечні для довкілля відходи!

Виявлено, що деякі хімікати в організмах багатьох тварин діють як гормони. І тільки недавно вчені почали виявляти підступний шкідливий вплив цих хімікатів.

Хімікати, що схожі на гормони

Гормони — важливі хімічні кур’єри в організмі. Вони потрапляють з кров’ю до різних частин тіла, де стимулюють або гальмують певні функції, наприклад, ріст тіла чи відтворювальні цикли. Як говориться у недавньому інформаційному випуску Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), «дедалі численніші наукові докази» вказують на те, що певні штучні хімічні речовини, потрапляючи в організм, заважають гормонам, імітуючи їх або ще якимсь згубним чином блокуючи їхню діяльність.

Серед таких хімікатів — ПХБa, діоксини, фурани та деякі пестициди, у тому числі залишки ДДТ. Ці хімікати називають ендокринними шкідниками: вони мають здатність шкодити нормальній роботі ендокринної системи, яка є джерелом гормонів.

Одним з гормонів, котрий імітується цим хімікатом, є жіночий статевий гормон естроген. У науковій статті, опублікованій у медичному журналі «Педіатрія» (англ.), припускається, що почастішання випадків раннього статевого дозрівання дівчат можна пояснити впливом засобів догляду за волоссям, котрі містять естроген, а також хімікатів з довкілля, які схожі на естроген.

Певні хімікати надзвичайно шкідливі у переломний період розвитку особин чоловічої статі. «Як показали досліди, коли у певний період розвитку на самців черепах та алігаторів подіяти ПХБ, то вони перетворяться на самиць або на інтерсексів»,— повідомляє журнал «Діскавер» (англ.).

Крім того, токсини послаблюють імунну систему, і тому тварин частіше вражають вірусні інфекції. Складається враження, що вірусні інфекції поширюються більше і швидше ніж будь-коли, особливо серед тварин, котрі завершують ланцюг живлення, як-от дельфіни та морські птахи.

Хімікати, що схожі на гормони, найбільше шкодять дітям. У дітей, чиї матері декілька років тому споживали в Японії забруднену ПХБ рисову олію, спостерігалась «затримка фізичного та психічного розвитку, проблемна поведінка, у тому числі гіпо- та гіперактивність, ненормально маленький статевий член та нижчий на п’ять пунктів коефіцієнт інтелекту», повідомляє журнал «Діскавер». Подібні шкідливі наслідки для фізичного та психічного розвитку дитячого організму виявлені при обстеженні дітей, які зазнали сильного впливу ПХБ у Нідерландах та Північній Америці.

Впливом цих хімікатів, повідомляє ВООЗ, можна пояснити й почастішання випадків «гормонально чутливого» раку у чоловіків (яєчок і простати) та жінок (раку молочної залози). Крім того, у ряді країн чітко простежується зменшення середньої кількості сперми у чоловіків, а також погіршення її якості, і це також можна вважати наслідком більш інтенсивного використання хімікатів. У декотрих країнах протягом 50 років середня кількість сперми у чоловіків зменшилась майже вдвічі!

У попередній статті наведено слова лікарки, яка сказала, що ми є «піддослідним поколінням». Здається, вона має рацію. Щоправда, багато хімічних винаходів зарекомендували себе добре. Але не всі. Тому було б мудро уникати впливу хімікатів, які можуть завдати нам шкоди. На диво багато їх є у нас вдома. Наступна стаття розповість, що можна зробити, аби захиститися від потенційно небезпечних хімікатів.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Рівень токсичних речовин в організмах цих китів настільки високий, що їхні трупи вважають відходами, небезпечними для довкілля.

[Відомості про джерело]

©George Holton, The National Audubon Society Collection/PR