Причта про сіяча

 1. Як Маттей представив приповість про Сіяча?

ПРИЧТА про сіяча знаходиться в євангеліях учеників Маттея, Марка і Луки. В єв. Маттея історія Ісуса Христа розпочинається в цей спосіб: “Того ж дня вийшов Ісус із господи, та й сів край моря. І зібралось до Його велика товпа народу, так що Він увійшов у човен, та й сів; а ввесь народ стояв на березі. І промовляв до них многими приповістями, кажучи: Ось вийшов був сіяч сіяти; і як він сіяв, деяке насіння впало край шляху й прилетіло птаство, та й повизбирувало його. Інше ж впало на каменисте місце, де мало землі було, і зараз посходило, бо не мало глибокої землі. Як же зійшло сонце то пов’яло воно, і не мавши коріння, посохло. А інше впало між тернину, і тернина, розвившись, поглушила його. Ще інше ж впало на добру землю, і дало овоч, одно в сто разів, друге в шістдесят, інше ж в тридцять. Хто має уші слухати нехай слухає.”— Мат. 13:1—9, НС.

 2. Коли і як те насіння було засіяне, і що та приповість про Сіяча пояснює?

² В Ісусовім родиннім краю пора сійби починається в жовтню. Десь на 1-го того місяця Ісус народився у Вефлеємі й був охрещений трицять років пізніше в ріці Йордань. В другій половині жовтня починають падати зимові дощі, але ж вони не падають так безнастанно, щоби перешкодити ратаям засіяти поле для жнив на другий рік. Пора сійби продовжається в часі тих дощів аж до кінця лютого. Перед початком січня сіють пшеницю, а по першому січню сіють ячмінь. Все ж таки ячмінь достигає борше, на час пасхи. Пшеницю жали аж по Святі тижнів, або по П’ятидесятниці, який п’ятдесять днів пізніше. Сіяч в тих часах держав кіш з насінням під пахою своєї лівої руки; правицею ж він розкидав насіння, йдучи здовж борозною свого ораного поля. (Пс. 126:5, 6; Амоса 9:13; гл. відносник) Цю ілюстрацію про сівача Ісус дав, не щоб пояснити загальні Християнські жнива в “часі кінця” світа, але плодовитість його вірних послідовників і неврожайність інших, що зустрінулися з новиною царства в часі так званої “Християнської доби”. Урожайний клас осягне життя в новому світі; неврожайний не осягне його. Чому, ми побачимо.

3, 4. Хто це той Сіяч? Що це те насіння?

³ Сповнення приповісті мало свій почин з Ісусом Христом, який здобув собі титул “Син чоловічий”. Як це сказано в поясненню іншої причти, “сіючий правдиве насіння — це Син чоловічий.” (Мат. 13:37, НС) Він є Той, що йому великий Ратай Бог Єгова поручив насіння для сіяння. Те насіння — це вість: “сіяч сіє насіння.” Ця вість не походить від людей, але походить із неба і яку люди на землі були натхненні говорити. “Насіння — це слово Боже.” (Марка 4:14, 15 і Луки 8:11, НС) Це є особлива вість Божого царства дана через Христа. Ця вість показує нагоду для його послідовників, що вони можуть дістати місце в царстві з Ним через цілковиту вірність до Бога. На це указують Ісусові слова “коли хто чує слово царства.”— Маттея 13:19, НС.

⁴ Це правда, Йоан Хреститель проголосив, “покайтеся, бо наближилося царство небесне,” але ж його проголошення не виявило святої тайни, що послідовники Божого помазаного Царя матимуть нагоду увійти в царство небесне з Ним, щоб царювати як царі. Ісус, а не Йоан Хреститель, був той, що відкрив цю тайну: “Коли хто не народиться звиш, не може бачити царства Божого. . . . Коли хто не родиться од води і духа, не може ввійти в царство Боже.” (Йоана 3:3, 5, НС) Отже Ісус був першим сіячем, і Бог дав йому насіння, Слово царства, щоб сіяти. Ісус же взяв своїх вірних послідовників до цієї роботи сіяння із ним, і через Нього вони отримують слово царства для сіяння. Тому то апостол каже до них: “Хто ж дає насіння сіючому, той дасть і хліб на їжу, і намножить насіння для вас і зростить засіви праведности вашої.” (2 Кор. 9:10, НС) Від 1914 р., коли “призначені часи народів” скінчилися, тим насінням була вість Божого царства, що воно вже народилося або було установлене.

 5. Що це показує, що та приповість пояснює чотири якості землі?

⁵ Ісусове пояснення чотирьох якостей землі показує, що мало бути чотири загальних якостей людей, що приймуть насіння Слова, або, які прийдуть у стичність з вісткою царства. Це насіння сіється в їх серцях або умах. Ті що приймають його й вірно вживають його у властивий спосіб приходять під особлившу виправу Бога Єгови. Без ріжниці що чоловік або люди мали до чинення із сіянням насіння і підливанням його в серцях приймачів, то ті приймачі таки не стаються сектантами або послідовниками людських реліґійних провідників. Ні; вони належать до Бога як його майно, бо це Він постарався про те насіння Слова, і це Його Слово вони прийняли. До тих, що в їх серцях засіяно Слово царства, апостол писав: “Ви люди — Боже поле під управою, Божа будівля.” (1 Кор. 3:9, НС) В часі сіяння, всілякі люди, як це представлено через чотири якості землі, дістають свідоцтво про царство. Природні Жиди були перші, що дістали його через Ісуса між себе. Три і пів роки по Його смерті, воскресенню й вознесенню на небо, люди всіх нежидівських народів мали привілей прийняти свідоцтво, так, люди всіх класів, як багаті так і вбогі. Це погоджується з наміром Божим. “Це бо добре й прийнятно в очах нашого Спасителя, Бога, який хоче, щоб всілякі люди спаслися і до акуратного знання правди прийшли. Бо є один Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе як відповідний викуп за всіх — що має бути засвідковане в своїм часі.”— 1 Тим. 2:3—6, НС.

ЗЕМЛЯ ПОБІЧ ШЛЯХУ

 6. Чому ті, що як земля край дороги, не спаслися?

⁶ Чи ви є рільником, що інтересується ріжними якостями землі? Ні? Все ж таки ви цікавитесь життям у звершеному новім світі і бажаєте плекати овоч, який дав би вам життя в тому світі, чи то в його небесному уряді або в раю на землі. Ви бажаєте оминути того, що перешкаджає вам бути овочними в тім напрямку, бо ж ви бажаєте бути якнайбільше плодовитими. Отже ви будете цікавитись поясненням, яке Ісус дав, як ви можете зробити це. Отже там є три якості землі до якої ви не бажаєте бути уподібнені. Першу якість Ісус пояснив своїм ученикам в цей спосіб: “Оце ж послухайте приповісті про сіяча. Коли хто чує слово царства й не розуміє його, приходить лукавий, та й хапає, що посіяно в серці його. Це — засіяний край шляху.” (Мат. 13:18, 19, НС) Земля край шляху правдоподібно є затовчена, як і самий шлях по якому безнастанно їздять вози. Такий затовчений стан не позволить насінню закорінитися глибоко, але воно лежатиме зверху і дикі голодні птахи можуть бачити його і позбирати. Таке насіння ніколи не впустить коріння ані паростків. Бо ж таке насіння правди Царства мусить закорінитися в нас і принести овоч і мусить вглибитися в наших серцях або умах, бо це серцем людина вірує на праведність. Без віри ми ніколи не можемо спастися; і тому то Ісус сказав: “Ті, що край шляху, це ті, що слухають; опісля ж приходить Диявол та й забирає слово із серця їх, щоб вони не увірували і не спаслися.” (Луки 8:12, НС) Ми мусимо принести овоч, щоби спастися.

 7. Яким пророчим описом Ісус порівнює слухачів край дороги?

⁷ Слухачі Божого Слова, що край шляху, тратять навіть те, що вони мають, яких Ісус порівняв із описом Ісаї 6:9, 10. Ісус сказав до своїх учеників: “Вам дано зрозуміти тайни царства небесного, їм же не дано. Хто бо має, тому дасться й надто матиме; а хто не має, в того візметься й те, що має, Тим то я говорю до них приповістями: бо, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують ані розуміють. І справджується на них пророцтво Ісаїї, що каже: ‘Слухом слухатимете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачитимете, та й не постережете. Затверділо бо серце народу цього, і ушима тяжко чують, і очі свої вони заплющили, щоб ніколи не побачити очима, і не почути ушима, й не зрозуміти серцем, й не навернутись, щоб сцілив я їх.’ ”— Мат. 13:11—17, НС.

 8. Хто це ті птиці в приповісті, і як вони ділають?

⁸ Такі слухачі це ті, що слухають без розуміння і які не стараються зрозуміти. Їх можна легко ограбити із життя даючої інформації, яку засіяно в їх серцях. Тільки-но лукавий чоловік бажає ограбити їх із цього насіння Божого Слова, замість плекати його в їх серцях. Тим лукавим, каже історія Луки, є Диявол. Марко в своїй історії називає його Сатаною, котре то ім’я відзначує ту саму лукаву особу. (Марка 4:15) Ми можемо бути певні, що він завжди пильнує і чуває, чи те насіння засіяне і слідить за ним й пожерає його. Він висилає своїх “птиць”, будь вони невидимі демони, які працюють в умі, або чоловіки й жінки. Його птиці ненавидять чисте Слово Боже, чи то під цим треба розуміти вірний переклад Біблії або пояснення “віри, яку передано на всі часи святим”. Юди 3, НС) Як голодні птиці, що не інтересуються зростом поживи для людства, так і чинники Сатани полюють за таким засіяним насінням. О, як багато звітів ми отримуємо про духовенство, черниць і священиків, які йдуть слідом за рознесеними книжочками Слова через Свідків Єгови і домагаються, щоб прийнявші їх віддали такі книжечки або спалили їх, якщо вони не віддадуть їх тим реліґійним “птицям”! Вони нападають і противляться такому друкованому Слову, згідно з ім’ям лукавого “Сатана”. Або вони мильно представляють його і чернять і злорічать тих одиниць, що сіють таке духове насіння, в гармонії з ім’ям лукавого “Диявол”. В цей спосіб вони показують, що вони є його дітьми.— Йоана 8:44.

 9. Як ті слухачі край дороги піддаються таким птицям?

⁹ Ті, що не шукають знання, піддаються противникам, обмовникам і страхопудам. Много таких людей побільшили купу літератури, яку вони прийняли, і яку збирали і спалили прилюдно на втіху духовенства, що запалили її сірником. Не треба нам пригадувати ті давні часи, коли-то надрукований переклад Святого Письма через Вільяма Тиндаля, був спалений при хресті св. Павла в Лондоні, Анґлія. З початку своєї диктатури нацистський фюрер по правдивому гітлерівському стилю, спалив 50,000 штук літератури Свідків Єгови в Німеччині. Розумна людина, що шукає знання і цінить його, не буде подібна до слухача край шляху. Вона затримає засіяне насіння в собі і не віддасть його на домагання ворогів.

10. Як многі, що приняли літературу, є уподібнені до землі край шляху?

¹⁰ Звиш пів більйона примірників оправлених книжок і книжечок, опріч Біблії, Свідки Єгови розповсюдили від 1918 року, не згадуючи ті додаткові сотки мільйонів журналів, безплатних брошур, і оголошень. Та ж в один день, на 6-го серпня, 1950 року в часі публичної лекції, “Чи Ви Можете Жити Вічно в Щастю на Землі?” яку доручено на їх міжнародній Асамблеї в Янкі Стадіоні, в місті Нью-Йорк, чверть мільйона примірників тієї промови в друці у відповідній на 32 стороні книжечки, яку роздано даром для 123,707 присутних осіб. Що до всієї літератури, яку рознесено до тепер, многі посідаючі її не студіювали її наскрізь або і зовсім, і многі читачі не розуміли ані не старались зрозуміти, і реліґійне духовенство не помогло їм зрозуміти. Реліґійні представники псевдо-Християнства знеохочували читати такий біблійний матеріал і старалися відвернути зацікавлення і увагу людей від такої літератури.

11. Чому ті птиці могли схопити так багато насіння?

¹¹ Багато біблійної літератури, як і самих Біблії, лежать бездільно, як от те насіння, що ненароком впало на тверду землю край шляху. Ця справа головно має до чинення з умом і зі станом серця, чи вони бажають дальше дістати правду й зрозуміння. Так що, коли й представити вість царства в устний спосіб на публичній лекції або через більш пряму стичність при дверях дому або деінде, та вість прийнята буде дрімати на поверхні серця або ума як мертва, дозволяючи демонам і іншим напастникам напасти на ум і забрати геть те засіяне насіння. Той сіяч відвідав їх край шляху, але вони не розуміли його ані його роботи ані його вістки, яку він доручив їм словом уст своїх або літературою. Не відчуваючи жажди до правди й праведности, вони й не дбають про зрозуміння. І так ворог схопив те насіння Слова нім воно мало нагоду запустити корінь. Як наслідок цього, що за страшна несвідомість існує про Біблію тепер!

12. Будучи остережені про це все, що ми можемо зробити дотично цього?

¹² Ми, що маємо очі отворені до того, що діється, і є свідомі про дії ворога: що ми можемо зробити відносно цього стану? Авжеж ми можемо приложити більші змагання, щоб зменшити неграмотність про Біблію. Ми можемо далі розповсюджувати “слово царства” і також відганяти “птиць” лукавого, перешкоджаючи їм схоплювати Боже Слово від тих, що не розуміють його іще. Так, ми навіть мусимо старатися перемогти тих “птиць”. Як? Через негайне відвідання тих, що висловили зацікавлення потому, як вони почули вість, або котрі подали свої імена в часі публичної лекції, або через поновні відвідини тих, в чиїх домах ми помістили літературу. Чинячи це, ми можемо запобігати діям тих захланних “птиць”, і ми можемо помагати приймачам Слова зрозуміти його й розвинути смак для ще більшого бажання. Ми можемо зробити наші правильні поновні відвідини поступовими й помічними через установлення біблійної студії, уживаючи до цього нашого біблійного підручника як провідника для змісту який ми студіюємо.

13. В який спосіб ми не можемо бути тільки крамарями книжок?

¹³ Ми не є собі звичайні вуличні торговці книжок і Біблії, що розповсюджують багато книжок ради грошевого зиску, а тоді втікають з території де поширювали літературу і бояться йти назад і зустрінути людей, яким полишили літературу, а шукають нової території де б можна спродати книжки. Правдою є, що письмо може взяти місце або заступити устну проповідь. Та апостол Павло і Варнава оставались цілий рік в Антохії, щоб навчати людей. Це не тому, що Павло й Варнава не мали ніякого письма або рукописаної літератури, щоб поміщувати на підставі даток для їх одержання. Ні; а тому, що устну вість яку засіяно в серцю або умі, могли схопити сатанські птиці легко, може легше чим друковану вість. Тим-то Павло і Варнава мусили оставатись в території, щоб перешкодити наїздові й активності тих “птиць”. Ісус також ходив від місця до місця, і це Він робив у своїй території. Він мусив обійти всю свою територію й обробити її тільки в трьох і пів роках і потому знов повернути до ріжних частей свого призначення. Він також слідкував й роботу за своїми апостолами.— Діян. 11:25, 26; Луки 8:40; Йоана 11:7; Луки 10:1.

14. Як ми мусимо бути подібні до ратая, що бажає жнив?

¹⁴ Пам’ятайте, що коли ратай бажає жати жниво, то він не сміє оставити своє поле без управи по засіванню. Він мусить працювати на своїм засіяному полі й відганяти напастників збіжжя і мусить виявити терпеливість через довге очікування на своє збіжжя. (Якова 5:7) Ми, що маємо привілей сіяти Боже Слово, мусимо чинити те саме в духовий спосіб. Абсольвенти з Біблійної Гілеад школи Вартової Башти, що їх вислано як місіонерів в провінцію Квебек (Канада), яка є скарана многими “птицями”, мусять триматися сильно і стало їх території і поборювати тих “птиць”. Тепер їх очі і серця радіють над овочами, які вони бачать виросли із засіяного насіння. І така річ малася в інших частях світа. Отже ми не можемо полишати цю відповідальність із тими, що в них засіяно Слово, але мусимо стояти близько засіяного насіння і старатися уліпшити землю так засіяну і помогти їй статися плодовитою, і помогти протидіяти наїзду “птиць” Сатани.

15. Як слухачі “землі край дороги” є відповідальні і потерплять наслідки за їх запеклість?

¹⁵ Розуміється, ті, що приймають Слово через слухання його або через читання літератури, мають відповідальність, якщо вони не шукають зрозуміння його, держать свій ум запеклий і неприйнятний, як от та вельми затовчена земля. Вони також терплять наслідки їх байдужної запеклості, будучи ограблені “птицями”. Отже вони остаються безовочними, тому що вони ніколи не вірують в засіяне насіння. Вони не є ліпшими від самої відкритої дороги. Що вони колись посідали, те було взяте від них. Вони сталися незасіяною землею, і осталися безплідними, тому що дощ Божого благословенства не мав на чому робити. Вони є розчаруванням для Сіяча. Невіруюча безовочність не принесе спасення. Отже, коли ми любимо життя вічне в щастю, ми не бажаємо бути такою землею для великого Сіяча. Ради нашої власної справи ми повинні берегтися “птиць” противника, і пом’якшувати наші серця і уми для вістки Царства. “Корітеся ж оце Богу, противтеся ж Дияволові то і втіче від вас.” (Якова 4:7, НС) Не позвольте, щоб ваш ум стався шляхом для Диявола і щоб він не затвердив його.

КАМЕНИСТА ЗЕМЛЯ

16. До кого є уподібнені ті, що відступають? До чого провадить таке відступлення?

¹⁶ Щоб доказати гідність до вічного життя, а особливо з Ісусом Христом в небесному царстві, то ми мусимо показати рішучість за правду і тоді триматися її витривало аж до кінця. Відступники ніколи не осягнуть життя вічного; і цей факт відноситься також до тих людей доброї волі, що тепер мають надію пережити світову катастрофу Армаґеддон і знайтися на “новій землі”. Цю важну точку Ісус установив, коли Він пояснив кого скалистий шар землі із прикладу представляє: “А засіяний на каменистому місці, це той, що чує слово і зараз приймає його з радістю. Тільки ж він не має кореня в собі, але існує до часу, як настане горе або гонення за слово, зараз блазниться.” (Мат. 13:20, 21, НС) І Луки 8:13 каже: “До часу вірують, а в часі спроби відпадають.” (НС) Така поблазнь і відпадання провадять до знищення!

17. Чому така “земля” не приводить овочів до звершення?

¹⁷ Одна річ певна: Якщо ви приймете правду, то ви будете переслідувані і терпіти горе за неї. Цього ви оминути не можете в цім світі, а головно в цім “часі кінця”. Апостол Павло пише: “І справді, хто бажає жити благочесно спільно з Ісусом Христом, гонені будуть.” (2 Тим. 3:12, НС) Отже, чи ви покажитесь бути землею подібною до каменистого шару знизу? Така земля не має глибокої почви і не може вдержати багато вогкості, яку дощ складає на неї. Вона не держить вогкості довгий час, тому що каменистий шар знизу буває досягнутий соняшною спекотою і нагріває землю з верху і помагає її випарувати. Мілка глибина почви не впускає коріння іти глибоко в пошук за ростинним харчом і вогкостю. Як же тоді така земля може бути врожайною і привести овоч до зрілости? Ісус показує, що вона не може.

18. Як слухачі “каменистої землі” приймають “насіння”, і чому спроби приходять на них?

¹⁸ Це є радість приймати Боже Слово, а особливо вість, що Його царство під Христом було установлене в небесах в 1914 р., і через те праведний новий світ уже близько. Люди, що є в якості скалистої землі, “приймають його з радостю”. (Марка 4:16, НС) Тому що те “слово царства” є добре, його треба приймати з радістю, але та радість повинна бути силою для нас переносити, щоб то не прийшло. Та люди із скалистої землі позволяють, що та радість негайно випаровує. Зпершу їх радість аж переливається і оказують велику ревність в набуттю знання й діляться нею з іншими, що не знають її. А тоді щось стається! Те слово ставить перед них найвищий визов про Божу всесвітну Суверенність, на якому то питанню ангели і люди мусять робити вирішення кожний для себе. Щоб бути правдивими, то вони мусять стати по стороні праведної суверенності Єгови через Його Царство. Чинячи це в товаристві із Свідками Єгови і через проповідування вістки Царства,— все це виставляє людей каменистої землі на горе й переслідування. Ось так приходить та “пора спроби” на них. Спекота сонця падає на них. А тоді що?

19. Кого вони не наслідують в такій “спекоті”?

¹⁹ Насіння божественної правди зійшло в них, але тепер вони відчувають спекоту й слабнуть, в’януть. Ті випробування, які вони зустрічають в Божій службі й ті переслідування, які вони мусять переходити за проповідування Слова, висушують їх можливість бути урожайними. Вони спотикаються через те огняне переслідування й горе й блазняться, радше чим переконати себе, що таке досвідчення є ознакою правдивої сторони й доказом, що вони знаходяться на правдивій стороні. Не як апостоли, вони не виходять з такого горя й переслідування “веселі . . . що за ім’я Його удостоїлись бути зневаженими.” В стариннім часі віруючі в Солоніці, Греції, що прийняли Слово через Павла “прийнявши Слово в великому горю з радощами духа святого, так що вони сталися взором всім віруючим у Макидонії і Ахаї.” (Діян. 5:41; 1 Сол. 1:6—8, НС) Ані вони не спотикнулися через переслідування проти апостола Павла, який сіяв насіння між ними, ані через гонення, які вони самі мусили терпіти. Та не так робить клас каменистої землі, прийнявши слово. Він не дивиться на це, як апостол Павло дивився, і тому не вірує, що “вам дано, щодо Христа, не тільки в Нього вірувати, та задля Нього й страждати”. (Филип. 1:29, НС) Вони відпадають.

20. Які слова Ісусові вони забувають?

²⁰ Що ж недоброго з ними? Вони забули, що Ісус предсказав, що горе і переслідування прийдуть на них за вірне наслідування Його і Його апостолів. До своїх апостолів Він сказав: “Це я сказав вам, щоб ви не поблазнилися. Люди бо будуть вилучувати вас із зборів. Ба, прийде час, що всякий, що вбиває вас, думати ме, що святу службу виконує Богу. І це робитимуть вам, бо не пізнали ні Отця, ні мене. Та це сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про це, що я говорив вам.”— Йоана 16:1—4, НС.

21. Чому цей клас спотикається і блазниться?

²¹ Проте каменистий клас таки спотикається, помимо цієї перестороги. Боже Слово показалось не дуже закорінене в них. Корінці з того насіння не закорінились глибоко в їх серцях, так щоб привести їх до прилюдного визнання з їх серця переповненого правдою і затримати те визнання у вогні переслідування й горя. Божі благословенства як дощ спадали на них для їх оживлення, але вони не заощадили собі достатньо такого оживлення, щоб видержати спекоту палаючого ворожого сонця. (Луки 8:6) Вони показались бути мілкого розуму, слабого серця. Вони не постарались, щоб сильно переконати себе про правдивість правди, яку засіяно в них. Вони позволили тому Слові заглибитись тільки трохи і опісля дозволили якійсь непроникній речі, як скелі, перешкодити його корінням рости глибше і витягнути добрі чесноти, як от відвагу і вірність, на поверхню. У спробі вони зраджують себе як дво-умні, літеплі, не сповненими ревністю для дому Божого. Вони вважають кошт надто великий: що переслідування і горе коштують більше чим насіння Божого Слова, і чим дощ його благословення вартує. Отже “пора спроб” пересіває їх від лояльних.

22. Як вони можуть бути щасливі, і уподібнені кому?

²² Що за нагоду вони втратили, щоб заклеймити Диявола брехуном, який закинув, що Всемогучий Бог не може поставити на землі чоловіка, в Його образ і подобу, який би затримав свою невинність до Бога серед переслідування і горя спричиненого Дияволом! Що за щастя вони відчули б тепер і опісля, коли б вони набули собі цю нагоду доказати невинність серед переслідування! Вони мають подостатком старинних прикладів, щоб зробити так. “За взір тяжкої муки і терпіння прийміть пророків, що говорили в ім’я Єгови. Ось ми звемо щасливими тих, хто терпів. Ви чули про терпіння Йова і бачили наслідок який Єгова дав, що Єгова вельми благий і милосерний.” (Якова 5:10, 11, НС) Пам’ятаймо, що вірні апостоли трималися Ісуса в його спробах і за їх вірність вони були взяті в угоду ради небесного царства з ним. За те, що вони полишили все і пішли за Ним, вони прийняли переслідування із небесним дощем благословенств стократно. Вони перебули те велике суперництво серед терпінь. Вони ніколи не подалися назад, коли зустрінулися з переслідуванням або серед огня його. Вони знали, що податися взад значило знищення, за те мати віру значило схоронити душу живою.— Луки 22:28, 29 і Марка 10:30 і Жидів 10:32—39, НС.

23. Якої нагоди вони не використають? І чого вони не осягнуть?

²³ Як і в першому століттю, горе й переслідування можуть розкинути вірних учеників. Вони розкидають їх бути проповідниками або сіячами Слова в інших місцях, на ширшому полю. Але ж клас скалистої землі є розкинутий через переслідування, як от втікачі, що шукають сховку від ловців. Вони не мають апостолового переконнаня, що ніяке горе тепер ані в будучині “не зможе розлучити нас від любові Божої, що в Христі Ісусі, нашім Господі.” Тому, що вони не використовують їх високого привілею терпіти з Христом, тому вони втрачають на віки нагоду царювати з Ним у славі. (Рим. 8:35—39, НС; 2 Тим. 2:11, 12) За їх доказ невірності, вони втратять життя в новому світі.

24. Предбачивши надходяче горе, що ми повинні робити для тих, що ми сіємо насіння в них? як це дотикає многих Свідків?

²⁴ Бачучи, що горе й переслідування напевно прийдуть на них, що тепер сіють Боже Слово царства, ми повинні наперед остерегти й приготувати їх відносно приходу того ж. Покіль це прийде на них, у початку нім вість має час запустити глибоко коріння й видати овочі, то ми повинні вірно стояти побіч них. Помагати їм переносити його, підливати їх дощем Божого благословення, щоб вони могли видержати “спекоту”. Ми не сміємо понехати їх самих, відмовившися поновно відвідати їх, а розбирати Біблію з ними або постійно студіювати з ними беручи їх на наші зібрання і також на поле служби з нами, щоб показати їм, як ми самі переносимо горе, зустрічаючи його на полі. Клас зі скалистої землі, який з першу підніс нашу велику надію, тепер болючо розчарував нас. Та ми радіємо, що в цілій нашій роботі сіяння Слова Єгови, многі показують, що вони не є класом скалистої землі у краях за комуністичною “залізною завісою”, в Греції, в Домініканській Републуці, в Арґентині, Квебеку та деінде. Замість унивати від спеки, їх коріння сягають до вогкості Божої правди, благословенства і духа, і вони є овочні в послушенстві до Його найвищої команди. Вони нівечать лихі заміри ворожого переслідування і цим звеселяють серце Єгови через подужання ворогів. Той “вірний і розумний раб” орґанізація пильно тримається їх в часі переслідування і достачає їм поживу. (Мат. 24:45—47, НС) Через те число його Свідків збільшується.

НЕБЕЗПЕКА БУТИ ПОДІБНИМ ДО ТЕРНИСТОЇ ЗЕМЛІ

25. Як є описані напрями цього класу тернистої землі?

²⁵ “А що до того засіяного між терням, це той, що чує слово, але журиться про цю систему, і оманлива сила багатства глушить слово і він стається безплідним.” От таку пересторогу дав Ісус по словам Маттея 13:18—22 (НС). Одначе Марка 4:19 каже, що хотіння інших речей входять в його самолюбне серце. Лука згадує про ще іншого чинника, кажучи: “Що ж між тернину впало, це ті, що вислухавши, відходять і з журбою, та багатством та розкошами життя поглушені, і не звершують нічого.” (Луки 8:14, НС) Ця система може бути при її закінченню, все ж таки вона із нами. Поки вона існує, доти й жура з нею, про нагоду збагатитися, і про розкоші життя цього. Отже всім нам потрібно уважати на цей образ перестороги, який Ісус дав.

26. Як вони позволяють тернистим речам заглушити їх плодовитість?

²⁶ Люди сьогодні, що є уподібнені до тернистої землі, приймають насіння Слова і можуть бути овочні, як і інші. Одначе вони не позбулися терня й будяків. Вони також клопочуться про завтра і його потреби і через те не викорінюють таких будяків через повне вповання на Єгову згідно з Його обітницями. Вони також є глибоко замотані в цій системі ставшися рабами її, і стараються схоронити свої душі згідно із теперішним рівнем життя. Що їм бракує, то це благочесної посвяти із вдоволенням. Отже, що вони роблять то це; вони стараються збагатити себе добром цього світа, і цим чином проколюють себе многими муками. Якось вони ніколи не є незведені. І так їх самолюбство ніколи не позволяє їм відложити відповідний час, щоб збагатитися добрими ділами або принести овочі в Божій службі. Їх самолюбна жура не позволяє їм звернути увагу на це. І коли вони мають час, то вони віддають його на “розкоші цього життя”. Щоб увільнитися від жури та й тягару, вони відчувають потребу звернутися до приємности. Тим же і не дивно, що Слово Боже засіяне в них і його сила урожайности цілком були заглушені!

27, 28. Який чин мусять виконати ті одиниці, замотані терням? Інакше, який буде їх кінець?

²⁷ Чи і ми знаходимося поглушені таким терням і будяками і через те убогі в добрих ділах Бога? Тоді ми повинні спалити ті колючі тернисті бур’яни, щоб позволити насінню його Слова рости в нас, прямуючи до зросту овочів. Інакше, ми не можемо збагатитися добрими ділами, які полишуть історію, що переживе нашу смерть. Ми не можемо зложити собі доброї основи, щоб осягнути дійсне життя, життя вічне в новому світі. (1 Тим. 6:6—10. НС) Погляньте на Ісуса! Яке велике небесне багатство Він посідав! А одначе, як розмірно убогим Він стався, навіть до точки убожиства відносно земного матеріального добра! Щоб це зробити, він продав все своє і нарешті підчинився пожертвеній смерті. Тепер він стався надмірно багатий. Якщо ми не будемо наслідувати його, його Слово не буде перебувати в нас щедро і не зробить нас надто овочним.— Кол. 3:16.

²⁸ Тернисту та з будяками землю ратай опускає, як прокляту, тому, що вона не родить життя-даючого харчу, хоч і дощ падає на неї. Остаточно вона буває спалена огнем. Якщо це так, тоді й клас тернистої землі чекає подібна доля. (Жид. 6:7, 8) Вони марнують Божу незаслужену ласку дану їм і позволяють світським речам задушити їх плід овочу. Це принесе їм огняне знищення.

29. Як ми можемо помогти їм і також чинити собі добро?

²⁹ Часом ми можливо бачимо в нашому зборі тих, що ми сіяли насіння в них, і вони позволяють перепонам, як от тернині, наїхати на їх життя й серця й заглушити їх духову плодовитісь. От таким ми повинні дати пересторогу. Коли молодець позволив, щоб його любов до звідничого багатства заглушила його можливість приносити овочі як християнина, Ісус перестеріг своїх учеників, кажучи: “Тяжко багатому чоловіку дістатися до царства небесного.” Тимотей, як молодий надзиратель у зборі, дістав напоминання від апостола Павла: давати осторогу багатим і тим, що їх любов схилилась до грошей. (Мат. 19:23, 24; 1 Тим. 6:17—19, НС) Ми бажаємо помогти іншим увільнитися від тенет світського зайняття, а замість того шукати побільшення теократії тепер, коли іще час на це. (Іса. 9:6, 7) Ми не хочемо допустити, щоб цей тернистий стан спустошив землю наших сердець і умів. В гармонії з таким змаганням в нас самих, ми повинні помагати іншим це робити. Це дуже на часі пам’ятати Ісусові слова: “Остерігайтесь, щоб не обтяжувалися ваші серця переїданням та п’янством, та журбою життя цього, і щоб не сподівано не настиг на вас той день як сітка. Бо він впаде на всіх живучих на лице всієї землі. Пильнуйте і всякого часу моліться, щоб удостоїлися утекти від того всього, що має статися, і затримати вашу позицію перед Сином чоловічим.”— Луки 21:34—36, НС.

“ДОБРА ЗЕМЛЯ”

30. Як відносяться ті, “з доброї землі” відносно засіяного насіння?

³⁰ Хто ж це ті, що уподібнені до “доброї землі” на яку впало насіння, так що, “зійшовши, дало овоч” многократно? (Луки 8:8, НС) Ах, це ті, що мають праві і добрі серця в які прийняли насіння Слова. Почувши Слово, вони розуміють його. Якщо вони не зрозуміють його зараз, то вони шукають зрозуміти його опісля через Божого духа і орґанізацію. Вони держаться Слова і не легко даються ограбити птицям Диявола.

31. Як Ісус пояснив таких одиниць, показуючи що вони роблять?

³¹ Описуючи клас “доброї землі”, Ісус сказав: “Засіяний же на добрій землі, це той, що чує Слово і розуміє його, і дійсно дає овощ і родить одно в сто разів, друге в шістдесят, інше ж в тридцять.” (Мат. 13:23, НС) Ісусові слова, як це Лука записав їх, показують, чому саме такий слухач Слова розуміє його і чому він приносить овоч так многократно, кажучи: “Що ж у добрій землі, це ті, що, вислухавши слово з щирим і добрим серцем, задержують його і дають овощ у терпінню.” (Луки 8:15, НС) Перше зі всього, вони мають правдивий і добрий стан серця. Раз прийнявши Слово, вони держать його як дорогоцінність, як добру, родючу, вільну від терня землю, яка була зорана і може пустити насіння глибоко і накрити його, бо вона має велику глибінь, що задержує вогкість, і не має каменистої перепони знизу. Їх серця нагромаджують скарби добрих речей, бо їх любов є наставлена на них. Коли Божі міністри нової угоди приходять з насінням його Слова, вони позволяють Богу через Його Слово і духа писати Його закон на плотських таблицях їх серця, так що від того часу вони виконують Божу волю із серця, силою Його духа. Вони бережуть їх серця зі всякою пильністю, бо і з нього пливе джерело життя. (2 Кор. 3:3—6, НС; Прип. 4:23) О, як ми радісно йдемо з насінням Божого Слова до людей із такими серцями!

32. Які це овочі, що такі серця приносять?

³² Який же це овоч, що ті серця приносять? Насіння ріжного збіжжя видають інші насіння, і кожен сорт насіння видає свій рід. Насіння ж, яке великий Сіяч сіє — це Слово Божого царства. Отже овоч який воно видає це мусить бути несіння свідоцтва про царство іншим. Насіння царства видає свій рід в проповідуванню царства.— 1 Кор. 15:36—38.

33. Чому людина “доброї землі” приносить такий овоч?

³³ Із серцем особа “доброї землі” приймає насіння Слова і вірує в нього на праведність, але ж це устами, що вона мужньо визнає прилюдно на спасення. Це із скарбу серця, що уста мусять промовляти. Будучи обдаровані ласкою прийняти вість царства в праведні і добрі серця, ми мусимо “Завжди приносити Богу жертву хвалення, т. є, овоч уст, які прилюдно визнають його ім’я”. (Рим. 10:10; Мат. 12:34, 35; Жид. 13:15, НС) Отже, коли ми приймемо те насіння і воно закоріниться в нас, тому що ми задержали його і дістали зрозуміння Божого Слова, цим чином ми прийняли припоручення проповідувати, і ми мусимо вповні виконати його, щоб інші почули новину Царства. Те насіння Божого Слова не є мертве, а має живучу силу. Воно має силу витворити здібність проповідувати в активності, спричиняючи цим зріст проголошення царства, який має жати великий Сівач. Цим божественним Словом і духом в нас, Бог творить овочі уст наших. (Ісаїї 57:19) Серце “доброї землі” із живим насінням посадженим в йому є глибоко порушене, і воно заставляє голос і язик і уста до дії щоб “проповідувати Слово”. Овоч так витворений є доказом, що та особа належить до класу “доброї землі” і що він в дійсності є міністром Божого Слова. За те, що він приносить овочі царства, він отримує одобрення великого Сіяча, і уможливлює для сіяча сіяти більше насіння на інших слухачах. Ось так через своїх послідовників Він далі сіє те дорогоцінне насіння.

ТЕРПІННЯ РАДИ БІЛЬШОЇ УРОЖАЙНОСТІ

34, 35. (а) Як ратай, які чесноти ми мусимо уживати? (б) Як ми мусимо помагати іншим людям “доброї землі”?

³⁴ Ми мусимо бути терпеливими, щоби видати овочі царства на хвалу Божу, як от ратай мусить бути терпеливим і показати витривалість, коли він обробляє землю і ростюче збіжжя. Коли він так працює, він жде на Бога, щоб він зростив його. “Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає. Від себе бо земля родить, спершу траву, потім колос, а далі повну пшеницю в колосі. Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.”— Марка 4:26—29, НС.

³⁵ Людина мусить вповати на Бога, щоб вона могла вирости на проповідника Слова, вповні бути здібною представити вість у всіх місцях і серед усяких обставин. Показуючи так витривалість, вона доказує своє вповання на Бога. Проте побільшує видаток насіння терпеливої одиниці, щоб це насіння можна розкинути через проповідування царства. “У всьому ми поручаємо себе як Божі міністри через велике терпіння, в горю, . . . в нуждах, . . . в словах правди, в силі Божій.” Ми не униваємо і не відпадаємо від спекоти сонця переслідування і горя. (2 Кор. 6:4—7, НС) Зміцнившися Божою силою на терпіння, ми мусимо помагати іншим бути терпеливими. О, це так потрібно, щоб ми помагали іншим особисто, заохочувати їх, молитись за них, дати їм добрий приклад, взяти їх з собою або співтоваришувати з ними на полю служби в проповідуванню Слова. Божа видима орґанізація старається помагати всім, що прийняли насіння, щоб вони були урожайними до міри їх плодовитості. І так це далі підносить діло виправлення наших сердець, які представляють землю правдивої якості.

36. Як наш видаток вирішується, і чому деякі приносять в тридцять раз?

³⁶ Ісус указав, що те насіння принесе різний врожай між тими, що в них засіяно Боже Слово: деякі принесять плід навіть в сто разів. Тому що якість землі й кількість вироблення її головно рішає видаток збіжжя, то й нашу плодовитість можна вирішити досить точно такими ж речами. Аджеж і чоловік, що приніс плід тільки в тридцять разів, отримав похвалу. Його нагода можливо ограничена такими причинами, як ув’язнення, вигнання, відокремлення, та підпільні перешкоди, або здержаний недугою, неміччю ато й старим віком. Проте він має правдиве й добре серце; він є щирий і ревний і прикладає несамолюбне змагання. Тим й врожай його проголошення Царства, будь то словом уст чи письмом, є добрий.

37. Як інші видають в шістдесят раз?

³⁷ Видати овоч в шістдесят разів — це указує на більшу нагоду й рівночасно використання її. Ті що відповідають на запрошення до повночасної служби або піонерської служби, входять в ширші привілеї й втішаються більшими нагодами чим звичайний вістник у зборі. Вони мають ширший округ діяльностей і більшу можливість. Вони мусять досягати цього. Певна річ, що наш побут через довгий час у правді й наше життя в активності до старого віку, як от в случаї апостолів Павла й Йоана, може принести більше овочів. Але ж ми мусимо зробити щось більше чим тільки бути довгий час в Божій службі. Ми мусимо приложити всі виразні змагання й активність, щоб принести більший врожай чим в тридцять разів.

38. Що означує принести овоч в сто раз, і як ми осягнемо це?

³⁸ Принести овоч в сто разів — це видатність. Все ж таки це не указує на досконалість служби жодного з нас недосконалих міністрів. Це тільки указує на наше змагання жити вповні після нагод, які приходять до нас або яким ми можемо прочистити дорогу. Ми мусимо пильно чувати проти наїзду якого будь терня світової тривоги, любові до грошей, і приємностей тіла. Між апостолами Ісуса, Павло, коли жив, “більш усіх їх працював.” (1 Корин. 15:10, НС) Не робимо ми тут порівнання між собою, ані не надуваємося гордістю, ані не робимо вимівки для нашої мало-плодовитости. Так робити не було б розумно для нас. Та ми можемо завважати і радіти побільшенням, яке Бог дав в ріжних скількостях чи то в одному случаю або в другому, і ми можемо студіювати причини цього для нашої користі. Ми всі маємо місце для зросту плодовитості. Ніхто із нас не може дорівняти великому Сіячеві в приносенню овочів для Бога. Християнин, що сіє Слово скупо, буде і жати скупо. Ті ж, що ревно розширюються, Бог щедро нагородить праведністю для розповсюдження Його життя даючого Слова. (2 Корин. 9:6—12; Пс. 112:9) Принести овоч в сто раз — це гідна мета до якої б стреміти нам.

39. Чому особливше ми радіємо над плодовитістю нинішного класу “доброї землі”, і що це значить для всіх таких плодовитих одиниць?

³⁹ Піднесіть ваші очі, погляньте ними на схід і захід, північ і південь, та побачите вірних свідків Всевишнього Бога, що роджають овоч як “добра земля” в тридцять раз, шістдесят раз і сто раз, як поза “залізною стіною” тоталітарних диктаторів так і осторонь неї. О, як радіє великий Сіяч! Що особливше веселить нас із Ним, то це, що це значить всезбільшуюча хвала для живого, правдивого Бога. Великий Сіяч сказав: “У цьому прославився Отець мій, щоб приносили багато овощів і показали себе бути моїми учениками.” (Йоана 15:8, НС) Наш небесний Отець радіє коли ми плодовиті. Отже з любові він наділить нас життям вічним у новому світі. Це ради осягнення цього життя, що ми, приймачі його Слова, мусимо бути плодовитими тепер перед Армаґеддоном. Та це не тільки наше життя в новому світі є зв’язане з нашою плодовитістю. Через наші приноси овочів, Бог Єгова також з любові наділяє життям інших, на яких він посіяв насіння через нас, і які також сталися плодовитими многократними на Божу славу і оправдання. Хоч будуча битва Армаґеддон усуне і переверне всяку неблагородну ростину, якої наш небесний Отець не насадив, то Він не знищить дорогоцінних овочів нашої праведності в проповідуванню його Слова і в поширенню справ Його царства через Христа. Ах, щоб іще в останному часі перед Армаґеддоном Він далі виправляв нас як своїх міністрів і відновляв нашу силу для терпіння і принесення більше овочів для Його оправдання і нашого вічного життя в його новім світі! “Хто має уші слухати, нехай слухає.”— Мат. 13:9, НС.