Луки

19 Опісля Ісус прийшов у Єрихон. 2 А в тому місті жив багатий чоловік, на ім’я Закхе́й, який був головним збирачем податків. 3 Він дуже хотів побачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту. 4 Тоді Закхе́й побіг уперед і виліз на сикомор, щоб подивитися на Ісуса, який мав проходити тим шляхом. 5 А коли Ісус наблизився до дерева, то, подивившись угору, звернувся до цього чоловіка: «Закхе́ю, мерщій спускайся, бо сьогодні я маю зупинитись у твоєму домі». 6 Почувши ці слова, той поспіхом спустився і радо прийняв його в себе. 7 Коли ж усі побачили це, то почали бурчати: «Дивіться, він зупинився в грішника». 8 Та Закхе́й встав і сказав Господу: «Господи, половину маєтку свого я віддам бідним, а тим, кого я фальшиво звинуватив і на кому нажився, поверну вчетверо більше». 9 На це Ісус сказав йому: «Сьогодні в цю домівку прийшло спасіння, бо він також Авраамів син. 10 Адже Син людський прийшов відшукати й урятувати те, що втрачене».

11 Оскільки Ісус був неподалік Єрусалима, а люди, які слухали це, думали, що Боже царство має з’явитись негайно, він навів ще один приклад. 12 Отож він сказав: «Один чоловік шляхетного роду вирушив у далекий край, щоб здобути царську владу, а тоді повернутися. 13 Покликавши десятьох рабів, він дав їм десять мін* і сказав: «Пустіть їх в обіг, поки я не прийду». 14 Але співгромадяни ненавиділи його і вислали слідом за ним послів зі словами: «Ми не хочемо, аби цей чоловік став над нами царем».

15 Коли ж він отримав царську владу і повернувся, то звелів покликати рабів, яким дав срібні гроші. Він хотів з’ясувати, який прибуток вони отримали, пустивши гроші в обіг. 16 Тож з’явився перший і сказав: «Пане, твоя міна принесла десять мін». 17 Пан сказав йому на це: «Молодець, добрий рабе! Оскільки ти виявився вірним у дуже малому, даю тобі владу над десятьма містами». 18 Відтак прийшов другий і сказав: «Пане, твоя міна принесла п’ять мін». 19 І до цього він промовив: «А ти завідуй п’ятьма містами». 20 Тоді прийшов ще один і сказав: «Пане, ось твоя міна, я зберігав її в хустці. 21 Знаєш, я боявся тебе, бо ти людина сувора: забираєш те, чого не вкладав, і жнеш те, чого не сіяв». 22 Пан же сказав йому: «Твоїми ж устами суджу тебе, злий рабе. Хіба ти не знав, що я сувора людина: забираю те, чого не вкладав, і жну те, чого не сіяв? 23 Чому ж ти не віддав моїх срібних грошей у лихварську контору? Тоді, повернувшись, я забрав би їх з відсотками».

24 І він звелів тим, хто стояв поряд: «Заберіть від нього міну і дайте тому, хто має десять». 25 Але вони сказали: «Пане, та він уже має десять мін!» 26 Проте він відповів: «Говорю вам: усякий, хто має, отримає ще більше, а від того, хто не має, заберуть навіть те, що він має. 27 Моїх же ворогів, котрі не бажали, щоб я став над ними царем, приведіть сюди і повбивайте в мене на очах».

28 Розповівши все це, Ісус вирушив далі в Єрусалим. 29 І коли він наблизився до Вітфагı́ї та Віфанı́ї, що на Оливковій горі, то послав уперед двох учнів 30 і сказав: «Підіть у село, що перед вами. Увійшовши туди, ви знайдете прив’язане осля, на якому ще не сиділа жодна людина. Відв’яжіть його й приведіть. 31 А якщо хтось запитає вас: «Навіщо ви відв’язуєте його?» — скажіть: «Воно потрібне Господу». 32 Отже, прийшовши туди, учні побачили, що все було так, як він і говорив. 33 Коли ж вони відв’язували осля, його господарі запитали: «Навіщо ви відв’язуєте осля?» 34 Учні відповіли: «Воно потрібне Господу»,— 35 і привели його до Ісуса. Тоді вони накинули на осля свій одяг і посадили Ісуса на нього.

36 Коли ж він їхав, вони стелили на дорозі свій одяг. 37 А як тільки він наблизився до спуску з Оливкової гори, дуже багато учнів почали радіти й голосно прославляти Бога за всі могутні діла, котрі побачили. 38 І казали вони: «Благословенний Той, хто йде як Цар в ім’я Єгови! Мир на небі та слава у височині!» 39 Однак декотрі фарисеї з натовпу звернулися до нього: «Учителю, вгамуй своїх учнів». 40 Але він відповів: «Говорю вам: якщо вони замовкнуть, то волатиме каміння».

41 І коли Ісус під’їхав ближче, то, подивившись на місто, заплакав за ним 42 і сказав: «Якби ж ти в цей день збагнуло, що́ веде до миру! Але тепер це приховане від твоїх очей. 43 Бо прийдуть дні, коли вороги зведуть навколо тебе укріплення із частоколу, оточать та стиснуть тебе звідусіль, 44 і повалять на землю тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, тому що ти не розпізнало часу, коли виконувалась твоя перевірка».

45 Тоді Ісус ввійшов у храм і почав виганяти продавців, 46 кажучи їм: «Написано: «Мій дім буде домом молитви», ви ж зробили з нього печеру розбійників».

47 І він щоденно навчав у храмі. Але старші священики й книжники разом з впливовими людьми народу шукали можливості погубити Ісуса, 48 однак не знаходили способу, як це ліпше зробити, бо ввесь народ горнувся до нього й прагнув слухати його.