Єгова бажає, аби ми прощали тим, хто завдав нам болю (Пс. 86:5; Луки 17:4, Еф. 4:32). Слова і вчинки іншої людини можуть сильно ранити, особливо якщо це близький друг чи хтось із рідних (Пс. 55:12—14). Часом ми можемо почуватися так, наче нам у серце встромили ножа (Присл. 12:18). Чи варто намагатися приглушити біль або не звертати на нього уваги? Це було б те саме, що залишити ніж у рані. Краще від цього точно не стане. Душевний біль не вщухне, якщо його просто ігнорувати. Нашою першою реакцією на образу може бути гнів. І Біблія не каже, що нам зовсім не можна сердитися. Але вона застерігає, щоб ми не дозволяли гніву панувати над нами (Пс. 4:4; Еф. 4:26). Чому це важливо? Тому що гнів зазвичай ні до чого доброго не спонукує (Як. 1:20). Пам’ятаймо: розгніватись — це реакція, а залишатися розгніваним — це вибір. w25.02 15, абз. 4—6

Одного разу Ісус навів приклад, яким показав, наскільки нерозумно нагромаджувати гроші і при цьому не бути «багатим у Божих очах» (Луки 12:16—21). Ніхто не знає, що принесе завтра (Присл. 23:4, 5; Як. 4:13—15). А ми можемо опинитися в складній ситуації ще й тому, що намагаємося наслідувати Ісуса. Він попередив, що ми маємо бути готовими «відмовитись від усього свого майна» заради того, щоб залишатися його учнями (Луки 14:33, прим.). У першому столітті християни в Юдеї з радістю йшли на матеріальні жертви (Євр. 10:34). Сучасні служителі Єгови теж готові до втрат. Багато хто залишився без роботи і без засобів для існування, оскільки відмовився підтримувати якусь політичну партію (Об’яв. 13:16, 17). Чому брати і сестри на це пішли? Тому що анітрохи не сумніваються у Божій обіцянці: «Я ніколи тебе не полишу й ніколи тебе не покину» (Євр. 13:5). Звичайно, ми робимо все від себе залежне, щоб мати гроші на старість. Але при цьому ми впевнені: якщо станеться щось непередбачене, Єгова про нас подбає. w25.03 29, 30, абз. 13, 14

Єгова не залишив нас без своєї підтримки. Він дав нам багато пастирів і вчителів, які належно підготовлені, щоб допомагати кожному з нас ставати духовно дорослим і досягати «повноти зрілості Христа» (Еф. 4:11—13). Також Єгова наділяє нас своїм святим духом. Під впливом цієї могутньої сили ми розвиваємо «розум Христа» (1 Кор. 2:14—16). А ще Єгова подарував нам чотири Євангелія. У них розповідається про те, як Ісус мислив, що він говорив і як поводився. Якщо ми будемо брати з нього приклад, то обов’язково станемо зрілими християнами. Але для того, аби досягти зрілості, нам потрібно «залишити позаду початкові вчення». w24.04 4, 5, абз. 11, 12