Псалом

Псалом Давидів.

141 Господи, кли́чу до Тебе, — поспіши́ся до мене,

почуй же мій голос, як кли́чу до Тебе!

2 Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм,

підно́шення рук моїх — як жертва вечı́рня!

3 Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої,

стережи́ двері губ моїх!

4 Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, —

щоб учи́нки робити безбо́жністю,

із людьми, шо чинять пере́ступ,

і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!

5 Як праведний вра́зить мене, — то це милість,

а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову,

її не відкине моя голова,

бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

6 Їхні су́дді по скелі розки́дані,

та слова́ мої вчують,

7 Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі,

так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу.

8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі,

на Тебе надı́юсь — не зруйно́вуй мого життя!

9 Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили,

та від тене́т переступників!

10 Хай безбожні попа́дають ра́зом до сı́тки своєї,

а я промину́!