Псалом

42 Як ли́не той о́лень до водних потоків,

так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

2 душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого!

Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем?

3 Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі,

коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“

4 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю,

як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому,

5 Чого, душе моя, ти сумуєш,

і чого́ ти в мені непоко́їшся?

Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати

за спасı́ння Його!

6 Мій Боже, душа моя ту́жить в мені,

бо я пам’ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц’а́р.

7 Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів,

усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною.

8 Удень виявляє Господь Свою милість,

уночі ж Його пісня зо мною,

9 Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув?

Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?

10 Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене,

коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“

11 Чого, душе моя, ти суму́єш,

і чого́ ти в мені непоко́їшся?

Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати

за спасı́ння Його, мого Бога!