Псалом

49 Слухайте це, всі наро́ди,

візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

2 і лю́дські сини й сини му́жів,

ра́зом багатий та вбогий,

3 — мої уста казатимуть мудрість,

думка ж се́рця мого — розумність,

4 нахилю́ своє ухо до при́казки,

розв’яжу́ свою за́гадку лı́рою!

5 Чому маю боятись у день лихолı́ття,

як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

6 які на бага́тство своє покладають надію,

і своїми доста́тками хва́ляться?

7 Але жодна люди́на не ви́купить брата,

не дасть його ви́купу Богові, —

8 бо ви́куп їхніх душ дорогий,

і не перестане навіки, —

9 щоб міг він ще жити навіки

й не бачити гро́бу!

10 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само,

як гинуть невіглас та не́ук,

11 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки,

місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду,

12 та не зостається в пошані люди́на, —

подібна худобі, що гине!

13 Така їхня дорога — глупо́та для них,

та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

14 Вони зı́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці,

а праведники запанують над ними від ра́ння;

15 Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу,

бо Він мене вı́зьме! Се́ла.

16 Не лякайся, коли багатіє люди́на,

коли збı́льшується слава дому її,—

17 бо, вмираючи, не забере вона всьо́го,

її слава не пı́де за нею!

18 Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить,

і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

19 вона при́йде до роду батьків своїх,*

що світла вони не побачать навіки!

20 Люди́на в пошані, але нерозумна, —

подібна худобі, що гине!