Ісаї

47 Зійди й сядь у по́рох, о діво, до́чко Вавилону!

Сядь на землю, без трону, о до́чко халдеїв!

2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́,

намı́тку свою відхили́,

закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий,

і бреди́ через рı́ки, —

3 і буде твій сором відкритий,

і стид твій покажеться!

Я по́мсту вчиню,

і не бу́ду щади́ти люди́ни!

4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння,

Святий Ізраїлів.

5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти,

о до́чко халдеїв,

бо кликати більше не будуть тебе:

Пані царств!

6 Розлю́тився Я на наро́д Свій,

збезче́стив спа́дщину Своєю,

та й віддав їх у руку твою.

Ти не ви́явила милосердя до них:

7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“

І до серця собі не взяла́ тих рече́й,

8 А тепер це послухай, розпе́щена,

що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм:

„Я, — і більше ніхто!

Не буду сидіти вдовою,

9 Та при́йдуть на тебе несподı́вано

те й те в один день,

страта дітей та вдı́вство,

вони в повній мірі на тебе спаду́ть

при усій многотı́ твоїх ча́рів,

при силі великій твоїх заклина́нь!

10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою,

говорила: „Ніхто не побачить мене!“

Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє,

і сказала ти в серці своїм:

11 І при́йде на тебе лихе,

що відворожи́ти його ти не зможеш,

і на тебе нещастя впаде́,

що не зможеш його окупити,

і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення,

про яке ти не знаєш.

12 Ставай же з своїми закля́ттями

та з бе́зліччю ча́рів своїх,

якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, —

може зможеш ти допомогти́,

13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, —

хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрı́зує,

хто до зір придивля́ється,

хто провı́щує кожного місяця,

14 Ось стали вони, мов солома:

огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум’я, —

це не жар, щоб погріти себе,

ані по́лум’я, щоб сидіти біля нього.

15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними,

ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, —

кожен буде блуди́ти на свій бік,

немає нікого, хто б тебе врятував!