Єремії
Пророцтво на Моава
Кір’ятаїм посоро́млений, здобутий; посоро́млений За́мок високий, заля́каний.
2 Нема більше слави Моа́ву!
У Хешбоні лихе вимишляють на нього:
„Ходімо, і ви́тнім його із наро́ду!“
Теж, Мадмене, замо́вкнеш і ти:
за тобою йде меч!
3 Чути крик із Горона́їму:
Руїна й нещастя велике!
4 Моав поруйно́ваний,
крик підняли́ аж до Цоару,
5 бо ходом в Лухіт пı́дуть догори́ з великим плаче́м,
бо на збіччі Горонаїму
чути крик боязки́й про руїну.
6 Утікайте, рятуйте хоч душу свою,
і станете, мов отой ве́рес в пустині!
7 Бо за те, що надı́явся ти
на вчинки свої та на ска́рби свої,
ти тако́ж будеш узятий,
і пı́де Кемош до поло́ну,
а ра́зом із ним його священики та його зве́рхники.
8 І при́йде руїна до кожного міста,
і не буде врято́ване жодне із них,
і загине долина, й погу́блена буде рівни́на,
бо так говорив був Господь!
9 Дайте крила Моаву, —
і він відлети́ть,
і міста́ його стануть спусто́шенням,
так що не буде мешка́нця у них.
10 Прокля́тий, хто робить роботу Господню недба́ло,
і прокля́тий, хто від крови меча свого стримує!
11 Спокійний Моав від юна́цтва свого,
і мирний на дрı́жджах своїх,
і не лито із по́суду в по́суд його,
і він на вигна́ння не йшов,
тому в нім його смак позостався,
а за́пах його не змінився.
12 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Госпо́дь, —
і пошлю́ Я на нього розли́вачів, —
і його розіллю́ть,
і по́суд його опоро́жнять,
і дзбанки́ його порозбива́ють!
13 І за Кемоша Моав посоро́млений буде,
як Ізраїлів дім посоро́млений був за Бет-Ел,
за місце надії своєї.
14 Як говорите ви:
„Ми хоробрі та сильні до бо́ю?“
15 Попусто́шений буде Моав,
і до міст його ворог підı́йметься, —
і пı́дуть добı́рні його юнаки́ на зарı́з,
каже Цар, що Господь Саваот Йому Йме́ння.
16 Близький по́хід нещастя Моава,
а лихо його дуже ква́питься.
17 Співчувайте йому, всі довкı́лля його,
і всі, хто ім’я́ його знає, скажіть:
„Як зламалося сильне це бе́рло,
ця па́лиця пи́шна!“
18 Спустися зо слави своєї,
і всядься в пустині, о ме́шканко, до́чко Дівону,
бо спусто́шник Моава до тебе прийшов,
і понищив тверди́ні твої!
19 Стань на дорозі й чекай, ме́шканко Ароеру,
питай втікача та врятовану,
кажи: „Що́ це сталося?“
20 Моав посоромлений, бо розтро́щений він,
ридайте та плачте,
і звістіте в Арноні, що Моав попусто́шений!
21 І суд ось прийшов на рівни́нний цей край,
на Холон й на Ягцу, і на Мефаат,
22 і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,
23 і на Кір’ятаїм, і на Бет-Ґамул, і на Бет-Меон,
24 і на Керіййот, і на Боцру,
і на всі міста́ моавського кра́ю,
далекі й близькı́.
26 Упійте його, — бо пишавсь проти Господа він, —
і він з плю́скотом упаде до блюво́ти своєї, —
і станеться й він посміхо́виськом!
27 І чи ж для тебе Ізраїль не був посміхо́виськом цим?
Хіба серед злодı́їв був зна́йдений він,
що ти скільки гово́риш про нього, то все головою хитаєш?
28 Покиньте міста́, й пробувайте на скелі,
мешка́нці Моава,
і будьте, немов та голубка,
що над краєм безо́дні гнізди́ться!
29 Ми чули про гордість Моава,
що чванли́вий він дуже,
про надутість його і його гордува́ння,
про бундю́чність його та пиху́ його серця.
30 Я знаю, — говорить Господь, — про зухва́льство його,
і про його балачки́ безпідставні, —
робили вони неслухня́не!
31 Ридаю тому над Моавом,
і кричу за Моавом усім,
зідхаю над лю́дьми Кір-Хересу.
32 Більш як за Язером Я плакав,
Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми!
Галу́зки твої перейшли аж за море,
досягли́ аж до моря Язера.
Спусто́шник напав на осінній твій плід,
і на винобра́ння твоє, —
33 і за́брана буде потı́ха твоя
та радість твоя з виноградника й з кра́ю Моава,
і вино із чави́ла спиню́!
Не буде топта́ти топта́ч,
радісний крик при збира́нні не буде вже радісним криком збира́ння.
34 Від крику Хешбону аж до Ел’але,
аж до Ягацу не́стися буде їхній голос,
від Цоару аж до Горонаїму,
до Еґлат-Шелішійї,
бо й вода із Німріму пустинею стане.
35 І ви́гублю Я із Моава, — говорить Господь, —
того, хто для же́ртов вихо́дить на па́гірок,
і бо́гові ка́дить своє́му.
36 Тому́ стогне серце Моє за Моавом, немов та сопı́лка,
і стогне серце Моє, як сопілка, за лю́дьми Кір-Хересу,
бо погинули ті, хто бага́тство набув!
37 Тому кожна голова — облисı́ла,
і кожна борода — обстри́жена,
на руках у всіх — порı́зи жало́би,
і на сте́гнах — вере́та.
38 На всіх даха́х Моава
й на площах його — самий ле́мент,
бо розбив Я Моава, мов по́суд,
якого не люблять, говорить Господь.
39 „Як він розто́щений“ плачуть,
„як гане́бно Моав утікав, і як він посоро́млений!“
І Моав став за по́сміх
та по́страх для всього довкı́лля його!
40 Бо так промовляє Господь:
Ось він, як орел, прилети́ть,
і кри́ла свої над Моавом розго́рне, —
41 міста́ будуть взяті,
й твердині захо́плені.
І того дня стане серце лица́рства Моава,
як серце жони-породı́ллі!
42 Із наро́дів Моав буде ви́гублений,
бо пишавсь проти Господа він.
43 Страх, та безо́дня,
та па́стка на тебе, мешка́нче Моава!
говорить Господь.
44 Хто від стра́ху втече, той в безо́дню впаде́,
хто ж з безодні підı́йметься, той буде схо́плений в па́стку.
Бо спрова́джу на нього, на то́го Моава,
рік їхньої кари, говорить Господь.
45 Втікачı́ знеси́лені
будуть ставати у тіні Хешбону,
бо вийде огонь із Хешбону,
а по́лум’я з-поміж Сиго́ну,
і поїсть край воло́сся на скро́ні Моаву
та череп синів галасли́вих.
46 Горе, Моаве, тобі!
Загинув Кемошів наро́д,
бо сини твої взяті в поло́н,
твої ж до́чки — в неволю!
47 І верну́ Я Моавові долю напри́кінці днів,
говорить Госпо́дь.
Аж досі — суд на Моава.