Наума
Горе Ніневı́ї!
3 Горе місту цьому кровоже́рному,
воно все неправда,
воно повне наси́лля,
грабı́ж не виходить із нього!
2 Чути свист батога́, гу́ркіт ко́леса,
і чвал ко́ней, і колесни́чна гурко́тнява,
3 і гін верхівця́,
і по́лум’я меча́, і блиск ра́тища,
і багато побитих, і мертвих велике число́,
і тру́пу немає кінця́,
і спотика́тимуться об їхній труп, —
4 це за многоту́ блудодı́йства розпу́сниці,
прива́бно ласка́вої,
впра́вної в ча́рах,
що наро́ди за блуд свій вона продавала,
а ро́ди — за ча́ри свої.
5 Ось Я проти тебе, — говорить Госпо́дь Савао́т, —
і подо́лка твого підійму́ на обличчя твоє,
і покажу́ Я твій сором наро́дам,
а ца́рствам — твій стид!
6 І кину на тебе оги́ди, і пого́рдженою вчиню́ Я тебе,
і зроблю́ Я тебе, мов позо́рище!
7 І станеться, — кожен, хто вгле́дить тебе,
від тебе втече та й прокаже: „Пограбо́вана Ніневı́я!“
Хто ви́словить їй співчуття́?
Звідки буду шукати тобі потіши́телів?
8 Чи краща ти від Но-Амона,
що сидить серед рік, —
вода коло нього,
що вал його — море,
від моря — його мур?
9 Етіо́пія — сила його, і Єгипет, і не має кінця́.
Пут та лівı́йці були тобі в по́міч, —
10 та й він на вигна́ння пішов, у поло́н.
А діти його порозби́вані
на роздоріжжі всіх вулиць,
і кидали же́реб про славних його,
й всі вельможі його
у кайда́ни закуті.
11 Уп’єшся і ти, будеш схо́вана,
тверди́ні від ворога будеш шукати і ти!
12 Всі форте́ці твої, —
мов ті фіґи з доспı́лими о́вочами:
коли затрясу́ться,
то падають в у́ста того, хто їх їсть.
13 Ось наро́д твій — немов ті жінки́ серед тебе:
вони повідчиня́ють твоїм ворогам брами кра́ю твого,
огонь пожере́ твої за́суви.
14 Води́ на облогу собі набери́,
тверди́ні свої позміцня́й,
увійди до боло́та та в глині топчи́сь,
форму на цеглу візьми́ міцно в ру́ку.
15 Там огонь тебе з’їсть,
посіче́ тебе меч,
пожеру́ть тебе, наче та гу́сінь.
Стань числе́нна, як гусінь,
стань числе́нна, немов сарана́, —
16 понамно́жуй купцı́в своїх
більше від зı́рок небесних, —
але гусінь та знищить тебе й полети́ть!
17 Вельможні твої — немов та сарана́,
гетьма́ни твої — мов мошва́,
що гнізди́ться по стı́нах в день хо́лоду,
але сонце засвітить — і вони помандру́ють,
і не пı́знане буде те місце, де вони пробува́ли.
18 Твої па́стирі, ца́рю асирійський, посну́ли,
лежать вельмо́жі твої,
твій наро́д розпоро́шивсь по го́рах, —
і немає кому́ позбира́ти його́.
19 Нема ліку для лиха твого́,
рана твоя невиго́йна!
Всі, що звістку про тебе почують,
запле́щуть у долоні на тебе, —
бо над ким твоє зло
не ходило постı́йно?“