Малахії

2 „Я вас полюбив, — говорить Госпо́дь, —

а ви кажете: „Як Ти нас полюбив?“

Чи ж не брат Іса́в Якову? каже Госпо́дь,

а Я Якова був полюбив,

3 а Іса́ва знена́видів,

і зробив його гори спусто́шенням,

4 Коли скаже Едо́м: „Ми зруйно́вані,

та зно́ву збуду́ємо руїни“,

то так промовляє Госпо́дь Савао́т:

Вони побуду́ють, а Я розвалю́!

І звати їх будуть: Країна безбо́жности,

і наро́д, на якого навіки розгнı́вавсь Господь!

5 І ваші очі побачать оце,

і ви скажете: Стане великий Госпо́дь

6 Шанує син ба́тька, а раб — свого пана;

та якщо Я вам ба́тько, де пошана Моя?

А якщо Я вам пан, де страх передо Мною?

говорить Господь Савао́т вам, священики,

що пого́рджуєте Моїм Іме́нням

та й кажете: „Чим ми погорди́ли Йме́нням Твоїм?“

7 На же́ртівник Мій ви прино́сите хліб занечи́щений

і кажете: „Чим Тебе ми знева́жили?“

8 І коли ви прино́сите в жертву сліпе́, це не зле?

І як кульга́ве та хворе прино́сите, чи ж це не зле?

Принеси но подı́бне своє́му намı́сникові,

чи тебе він вподо́бає,

чи підı́йме обличчя твоє?*

промовляє Госпо́дь Савао́т.

9 А тепер ублага́йте ви Боже лице,

і хай стане для нас милости́вим,

з ваших рук це було́,

то хіба кому з вас Він обличчя підı́йме?*

10 Нехай хто серед вас замкне двері святині,

і не бу́де нада́рмо освічувати Мого же́ртівника!

Я не маю вподо́би до вас,

говорить Господь Савао́т,

11 Бо від сходу сонця й аж по за́хід його́

звеличи́ться Йме́ння Моє між наро́дами,

і ка́диться в кожному місці

для Ймення Мого дар чистий,

бо звели́читься Ймення Моє між наро́дами,

каже Госпо́дь Савао́т.

12 Ви ж Його зневажа́єте, ка́жучи:

„Трапе́за Господня — вона занечи́щена, й дохід її,

13 І до того говорите: „Ось стільки пра́ці!“

і ним нехтуєте, — говорить Госпо́дь Савао́т, —

і прино́сите кра́дене, і кульга́ве та хворе,

і таку жертву хлібну прино́сите.

14 І прокля́тий обма́нець,

що в ста́ді його є саме́ць,

а він обіцяє та в жертву дає Господе́ві зіпсуте,

А Я Цар великий, — говорить Госпо́дь, —