Матвія

Ув’я́знення й смерть Івана Христителя

14 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник* чутки́ про Ісуса,

2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.

3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв’язав його, і посадив у в’язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.

4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!*“

5 І хотів Ірод смерть заподı́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.

6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.

7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“

9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі* з ним, звелів дати.

10 І послав стяти Івана в в’язни́ці.

11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.

12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

Чудо нагодува́ння п’яти тисяч наро́ду

13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пı́шки за Ним.

14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.

15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пı́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розı́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.

16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“

17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п’я́теро хліба й дві рибі“.

18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.

19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п’ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.

20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.

21 Їдців же було мужа тисяч із п’ять, крім жіно́к і дітей.

Ісус іде по воді

22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.

23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамотı́; і як вечір настав, був там Сам.

24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.

25 А о четвертій сторо́жі нічній* Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.

26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...

27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“

28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.

29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“

32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.

33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“

Ісус уздоровляє недужих у землі Генісаретській

34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.

35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.

36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.