Перша книга царів

8 Тоді Соломон зібрав+ в Єрусалимі старійшин Ізра́їля, всіх голів племен і провідників Ізра́їлевих родів,+ щоб перенести ковчег угоди Єгови з Давидового міста,+ тобто з Сіону.+ 2 Усі ізраїльтяни прийшли до царя Соломона на свято*, яке відбувалося в сьомому місяці, місяці етанı́мі*.+ 3 І, коли прийшли всі старійшини Ізра́їля, священики взяли ковчег і понесли.+ 4 Вони принесли ковчег Єгови, намет зборів+ і всі святі речі, які були в наметі. Усе це принесли священики і левіти. 5 А цар Соломон і вся Ізра́їлева громада, що зібралася з ним, стояли перед ковчегом. Вони складали в жертву так багато овець і биків,+ що їх неможливо було злічити.

6 Потім священики занесли ковчег угоди Єгови у внутрішню кімнату дому, в Найсвятіше, і поставили його там, де він мав стояти,+— під крилами херувимів.+

7 Крила херувимів були простягнуті над місцем, де стояв ковчег, і затінювали ковчег та його держаки.+ 8 Держаки+ були такі довгі, що їхні кінці було видно зі Святого, що перед внутрішньою кімнатою, але ззовні їх не було видно; вони там і досі. 9 У ковчезі не було нічого, крім двох кам’яних таблиць,+ які Мойсей поклав туди+ біля Хори́ву, коли Єгова уклав угоду+ з ізра́їльським народом після його виходу з Єгипту.+

10 Коли священики вийшли зі святого місця, хмара+ наповнила дім Єгови.+ 11 Через цю хмару священики не могли стояти там і виконувати служіння, бо слава Єгови наповнила дім Єгови.+ 12 Тоді Соломон сказав: «Єгово, ти говорив, що перебуватимеш в густій темряві.+ 13 Я ж побудував для тебе величний дім — місце, де ти житимеш вічно».+

14 Потім цар обернувся до Ізра́їлевого збору і почав благословляти його, а весь збір тим часом стояв.+ 15 Цар промовив: «Нехай лине хвала Єгові, Ізра́їлевому Богу, який своїми устами дав обіцянку моєму батькові Давиду і власною рукою виконав її. Він сказав: 16 “З того дня, коли я вивів свій народ Ізра́їль з Єгипту, в жодному з ізра́їльських племен я не вибрав міста, щоб побудувати в ньому дім для свого імені.+ Але я вибрав Давида, щоб він був провідником мого народу Ізра́їля”. 17 Мій батько Давид від усього серця хотів побудувати дім для імені Єгови, Ізра́їлевого Бога.+ 18 Та Єгова сказав моєму батькові Давиду: “Ти всім серцем хотів побудувати дім для мого імені,— і добре, що у твоєму серці було таке бажання,— 19 але ти не побудуєш цього дому. Твій син, який народиться в тебе*, побудує дім для мого імені”.+ 20 І Єгова дотримався своєї обіцянки, бо я став наступником мого батька Давида і сів на трон Ізра́їля, як Єгова й обіцяв. Крім того, я побудував дім для імені Єгови, Ізра́їлевого Бога,+ 21 та приготував там місце для ковчега, де зберігається угода,+ яку Єгова уклав з нашими прабатьками, коли виводив їх з єгипетського краю».

22 Після того Соломон став навпроти жертовника Єгови перед усім Ізра́їлевим збором, простягнув руки до неба+ 23 і сказав: «О Єгово, Боже Ізра́їля, немає такого Бога, як ти,+ ні високо в небі, ні тут на землі! Ти дотримуєшся угоди та виявляєш віддану любов+ своїм слугам, які служать тобі* всім серцем.+ 24 Ти дотримався обіцянки, яку дав моєму батькові, твоєму слузі Давиду. Ти дав обіцянку своїми устами і сьогодні виконав її власною рукою.+ 25 Тепер же, Єгово, Боже Ізра́їля, зроби те, що ти пообіцяв своєму слузі Давиду, моєму батькові: “Якщо твої сини будуть зважати на свої дороги і служити мені*, як служив ти, то хтось із твоїх нащадків завжди сидітиме на троні Ізра́їля”.+ 26 Боже Ізра́їля, прошу, хай виконається обіцянка, яку ти дав своєму слузі Давиду, моєму батькові.

27 Чи Бог справді житиме на землі?+ Якщо саме небо, якщо небо небес не може тебе вмістити,+ то що вже казати про дім, який я збудував!+ 28 Боже мій, Єгово, зверни увагу на молитву свого слуги і на його прохання про ласку, вислухай благання про допомогу і молитву, з якою твій слуга сьогодні звертається до тебе. 29 Нехай твої очі день і ніч дивляться на цей дім — місце, про яке ти сказав: “У ньому перебуватиме моє ім’я”.+ Почуй молитву, з якою твій слуга звертається, ставши лицем до цього дому.+ 30 Вислухай свого слугу і свій народ Ізра́їль, коли вони будуть молитися і просити тебе про ласку, обернувшись лицем до цього дому. Почуй з неба,+ своєї оселі, почуй і прости.+

31 Коли якась людина згрішить проти свого ближнього і з неї візьмуть клятву* та зобов’яжуть її цією клятвою*, а вона, будучи під клятвою*, прийде і стане перед твоїм жертовником у цьому домі,+ 32 то почуй з неба і розсуди своїх слуг: проголоси неправедного винним* і оберни його вчинки проти нього самого, а праведного проголоси невинним* і винагороди за його праведність.+

33 Коли твій народ Ізра́їль буде грішити проти тебе, і через це його розіб’ють вороги,+ але він навернеться і буде прославляти твоє ім’я,+ буде молитись у цьому домі та благати тебе про ласку,+ 34 то почуй з неба і прости гріх свого народу Ізра́їля, поверни цих людей до краю, який ти дав їхнім прабатькам.+

35 Коли вони будуть грішити проти тебе, і через це закриється небо та не буде дощу,+ і коли вони будуть молитися, ставши лицем до цього дому, будуть прославляти твоє ім’я та перестануть грішити після того, як ти їх впокориш*,+ 36 то почуй з неба і прости гріх своїх слуг, свого народу Ізра́їля. Настав їх+ на добру дорогу, якою вони мають ходити, і пошли дощ на свій край,+ який ти дав у спадщину своєму народові.

37 Якщо край вразить голод+ або пошесть, палючий вітер або цвіль,+ якщо налетять рої сарани, якщо ненажерлива сарана* поїдатиме все на своєму шляху, якщо ворог візьме в облогу якесь із міст* цього краю, якщо будь-яка інша кара чи хвороба спаде на цей народ+ 38 і цілий твій народ Ізра́їль чи навіть одна людина звернеться до тебе з якоюсь молитвою чи проханням про ласку+ (бо кожен знає біль свого серця)+ та простягне руки в напрямку до цього дому, 39 то почуй з неба, твоєї оселі,+ прости+ і відплати кожному за його вчинками,+ бо ти знаєш людське серце, ти єдиний знаєш серце кожної людини.+ 40 Тоді вони будуть боятися тебе весь час, поки житимуть у краю, який ти дав нашим прабатькам.

41 Також якщо чужинець, який не належить до твого народу Ізра́їля, почує про твоє ім’я* і прийде з далекого краю+ 42 (бо він почує про твоє величне ім’я+ і про великі діла, які ти здійснив могутньою рукою), якщо він прийде та помолиться, ставши лицем до цього дому, 43 то почуй з неба, твоєї оселі,+ і зроби все, що він попросить, щоб усі народи на землі знали твоє ім’я і боялися тебе,+ як боїться твій народ Ізра́їль, і щоб вони знали, що дім, який я побудував, названий твоїм іменем.

44 Якщо твій народ піде на війну з ворогами шляхом, яким ти його пошлеш,+ і помолиться до тебе, Єгово,+ ставши лицем до міста, яке ти вибрав,+ і до дому, який я збудував для твого імені,+ 45 то почуй з неба його молитву і прохання про ласку та поведися з ним справедливо.

46 Якщо твій народ згрішить проти тебе (адже немає людини, яка б не грішила),+ і ти розгніваєшся на нього та віддаси його в руку ворога, а той забере його в неволю до ворожого краю — далекого чи близького,+ 47 і якщо в краю своєї неволі він, опам’ятавшись,+ повернеться до тебе+ і буде благати про ласку+ та скаже: “Ми грішили, чинили зло і поводилися негідно”,+ 48 і якщо твій народ навернеться до тебе всім серцем+ і всією душею* в краю своїх ворогів, які забрали його в неволю, та помолиться, повернувшись у напрямку до краю, який ти дав їхнім прабатькам, до міста, що ти вибрав, і до дому, який я побудував для твого імені,+ 49 то почуй з неба, твоєї оселі,+ його молитву і прохання про ласку, поведися зі своїм народом справедливо 50 і прости його гріх та всі переступи проти тебе. Пробуди жалість у тих, хто його поневолює, щоб вони змилосердились над ним,+ 51 бо це твій народ, твоя власність,+ народ, який ти вивів з Єгипту,+ з розжареної печі*.+ 52 Хай твої очі будуть відкриті, коли твій слуга і твій народ Ізра́їль проситимуть тебе про ласку,+ до прохань твого слуги і твого народу Ізра́їля, вислуховуй їх завжди, коли вони будуть звертатись до тебе*.+ 53 Адже ти, Всевладний Господи Єгово, відділив їх від усіх народів землі та зробив своєю власністю,+ як і проголосив через свого слугу Мойсея, коли виводив наших прабатьків з Єгипту».

54 Після того як Соломон помолився Єгові, звернувшись до нього з цією молитвою і проханням про ласку, він піднявся з місця, де стояв на колінах перед жертовником Єгови, простягнувши руки до неба.+ 55 Він встав і гучним голосом поблагословив весь збір Ізра́їля: 56 «Хай лине хвала Єгові, який виконав свою обіцянку і дав своєму народу Ізра́їлю місце відпочинку.+ З усього того доброго, що він обіцяв через свого слугу Мойсея, жодне слово не залишилось невиконаним.+ 57 Нехай наш Бог Єгова буде з нами, як був з нашими прабатьками.+ Хай не полишить нас і не покине,+ 58 нехай прихилить до себе наше серце,+ щоб ми ходили всіма його дорогами і дотримувались його заповідей, постанов та присудів, які він дав нашим прабатькам. 59 Нехай ці слова, з якими я звертаюсь до Єгови, мої благання про ласку, будуть день і ніч перед нашим Богом Єговою і нехай він чинить правосуддя задля свого слуги та свого народу Ізра́їля щодня, коли буде потрібно, 60 щоб усі народи землі зрозуміли, що Єгова — правдивий Бог,+ і немає іншого, крім нього.+ 61 Нехай ваше серце буде повністю віддане+ Єгові, нашому Богу. Живіть за його постановами і дотримуйтесь його заповідей, як ви це робите сьогодні».

62 Цар і весь Ізра́їль склали дуже багато жертв перед лицем Єгови.+ 63 Цар Соломон склав для Єгови мирні жертви.+ Він приніс 22 000 биків і 120 000 овець. Тож цар і всі ізраїльтяни присвятили дім Єгови.+ 64 У той день цар освятив середню частину подвір’я, що перед домом Єгови, щоб скласти там цілопалення, хлібні приношення і жир мирних жертв, бо всі ці жертви — цілопалення, хлібні приношення і жир+ мирних жертв — не вміщались на мідному жертовнику,+ який був перед Єговою. 65 І влаштував Соломон свято,+ на яке зібрався весь Ізра́їль — великий збір людей, котрі населяли землі від Ле́во-Хама́та* аж до Єгипетської долини*.+ Народ святкував перед лицем Єгови, нашого Бога, 7 днів, потім ще 7 днів, усього 14 днів. 66 Наступного* дня цар відпустив людей, і вони благословили його та пішли додому. Вони тішились і раділи у своєму серці, що Єгова виявив таку великодушність+ своєму слузі Давиду та своєму народу Ізра́їлю.