31 Не встиг цар промовити ці слова, як з неба пролунав голос: «Ось що говориться тобі, царю Навуходоно́соре: “Царство твоє відійшло від тебе.+ 32 Тебе виженуть з-поміж людей, і ти житимеш з польовими звірами та їстимеш траву, як бик. Так мине сім часів, поки ти не зрозумієш, що Всевишній є Правителем людських царств і дає їх, кому захоче”».+

33 Тієї ж миті це слово сповнилося на Навуходоно́сорі. Його вигнали з-поміж людей, і він почав їсти траву, немов бик, а його тіло зрошувала небесна роса. Зрештою волосся у нього виросло і стало як орлине пір’я, а нігті — як пташині пазурі.+

34 «Коли ж минули ті дні,+ я, Навуходоно́сор, глянув на небо, і розум мій повернувся до мене. Тоді я віддав хвалу Всевишньому, звеличив і прославив Бога, який живе вічно. Адже його правління — правління вічне і царство його — з покоління в покоління.+ 35 У порівнянні з ним усі мешканці землі — ніщо. З небесним військом і з жителями землі він поводиться за своєю волею. І ніхто не може його* стримати+ чи сказати йому: “Що ти робиш?!”+