Книга Ісаї
«Дивіться! Дамаск уже не буде містом,
він перетвориться на купу руїн.+
Вони лежатимуть там, і ніхто не буде їх лякати.
Слава мешканців Сирії, які врятуються, зникне,
як слава ізраїльтян*»,— говорить Єгова, Бог військ.
5 Буде так, як буває тоді, коли жнець жне збіжжя
і збирає рукою колосся,
як буває тоді, коли визбирують колоски в долині Рефаї́мів.+
6 І залишиться від Якова тільки останок,
як це буває після оббивання оливкового дерева:
лише дві-три стиглі оливки на найвищій гілці,
лише чотири-п’ять на родючій галузці»,+ — говорить Єгова, Бог Ізра́їлів.
7 У той день людина піднесе очі на свого Творця, дивитиметься на Святого Ізра́їлевого. 8 Не буде вона підносити очі на жертовники,+ на діло рук своїх,+ і не дивитиметься на те, що зробили пальці її,— ні на священні палі*, ні на курильниці для фіміаму.
9 Тоді її укріплені міста будуть як покинуті поселення в лісі,+
вони стануть мов галузка, котру полишили перед ізраїльтянами;
і буде там пустище.
11 Того дня ти старанно обгородиш свої сади
і проростиш вранці своє насіння,
але врожай зникне в день недуги і невгамовного болю.+
12 Слухайте! Розхвилювалися численні народи,
шумлять вони, наче море бурхливе.
Шумлять народи,
вони ревуть, наче могутні води!
13 Народи будуть гуркотіти, неначе води бурхливі.
Він докорить їм, і далеко вони повтікають,
буде гнати їх, як вітер жене полову на горах,
як буревій вихром несе будяк*.
14 Увечері їх проймає жах,
і до світанку їх уже немає.
Така частка тих, хто нас грабує,
така доля тих, хто нас обдирає.