37 Через це моє серце сильно б’ється
і мало не вискакує з грудей.
2 Прислухайтесь до розкотів його голосу
і до гуркоту, який виходить з його уст.
3 Він пускає його під всіма небесами
і посилає блискавки+ до кінців землі,
4 а потім чути ревіння.
Гримить величний голос Бога,+
не стримує він блискавок, коли його голос лунає.
5 Той голос гримить+ дивовижно,
чинить Бог величні й незбагненні діла.+
6 “Падай на землю”,— каже він до снігу+
та до проливного дощу: «Пролийся зливою сильною».+
7 Бог припиняє роботу всіх людей,
щоб кожен знав його діла.
8 Тоді звірі ховаються по норах
і сидять у лігвах своїх.
9 Буря налітає зі своєї кімнати,+
і вітри приносять холод з півночі.+
10 Від подиху Бога утворюється крига+
і водні простори замерзають.+
11 Він обтяжує хмари вологою,
свої блискавки розкидає+ в хмарах.
12 Вони кружляють там, куди він їх спрямовує.
На поверхні населеної землі вони виконують усе, що він наказує.+
13 Хмари він посилає для покарання,+
і щоб напувати землю, і щоб виявляти віддану любов.+
14 Тож вислухай це, Йове,
зупинись і добре подумай про Божі дивовижні діла.+
15 Чи ти знаєш, як Бог керує хмарами
і як він змушує блискавки спалахувати з хмари?
16 Чи відомо тобі, як хмари у небі тримаються?+
Це дивовижні творива Того, хто в знанні досконалий.+
17 Чому твоє вбрання нагрівається,
коли земля завмирає від південного вітру?+
18 Чи можеш з ним простягнути небо,+
тверде, мов металеве дзеркало?
19 Повідом нам, що́ сказати йому —
ми не можемо дати відповідь, бо ми в темряві.
20 Чи мають йому повідомити, що я хочу з ним говорити?
Чи, може, хтось сказав те, що варто було б йому передати?+
21 Люди не можуть побачити навіть яскравого світла
в захмарених небесах,
поки вітер не повіє і не очистить небо від хмар.
22 З півночі приходить золоте сяйво,
Божа величність+ вселяє страх.
23 Ми не можемо розуміти Всемогутнього, це для нас недосяжне;+
сила його велика.+
І він ніколи не відступиться від своєї справедливості+ та великої праведності.+
24 Тож люди повинні боятися його.+
Адже він не схвалює тих, хто вважає себе мудрим».+