Лист до євреїв

6 Тому, залишивши позаду початкові вчення+ про Христа, наполегливо йдімо до зрілості,+ а не закладаймо ще раз фундамент, навчаючись знову про каяття в мертвих учинках, віру в Бога, 2 різні хрещення, покладання рук,+ воскресіння мертвих+ та вічний суд. 3 І ми будемо йти до зрілості, якщо тільки Бог дозволить.

4 А щодо тих, кому вже раз було дане просвітлення,+ хто спробував небесного дару, на кого було вилито святий дух 5 і хто скуштував чудового слова Бога й сили, яка виявлятиметься в прийдешньому світі*, 6 але відпав,+ то їх неможливо знову привести до каяття. Адже вони самі знову прибивають до стовпа Божого Сина і виставляють його на привселюдну ганьбу.+ 7 Бо якщо земля п’є дощ, що часто зрошує її, а потім родить рослини, які використовує рільник, то вона отримує благословення від Бога. 8 Але якщо земля приносить терни й будяки, від неї відмовляються. Така земля близька до прокляття, і зрештою її випалюють.

9 Що ж до вас, любі, то ми, хоча й говоримо так, переконані: ви у ліпшому становищі, у вас є те, що потрібно для спасіння. 10 Адже не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку ви виявляли до його імені,+ служачи святим як раніше, так і тепер. 11 Ми ж хочемо, щоб кожен з вас залишався наполегливим і завдяки цьому до самого кінця мав цілковиту впевненість у надії,+ 12 щоб ви не стали ледачими,+ а наслідували тих, хто завдяки вірі й терпеливості успадковує обіцяне.

13 Коли Бог давав обіцянку Аврааму, то поклявся собою,+ бо не міг поклястися кимось більшим, 14 і сказав: «Я неодмінно поблагословлю тебе і обов’язково тебе розмножу».+ 15 Авраам виявляв терпеливість і отримав цю обіцянку. 16 Бо люди клянуться кимось більшим, і їхня клятва, як правова гарантія, кладе край усякій суперечці.+ 17 Так і Бог, вирішивши ще чіткіше показати тим, хто мав успадкувати обіцянку,+ що його намір* незмінний, дав гарантію цього*, поклявшись, 18 щоб ті дві незмінні речі, в яких Бог не може говорити неправду,+ стали для нас — тих, хто втік у сховок,— великим підбадьоренням, яке допоможе міцно вхопитися за дану нам надію. 19 Для нас ця надія+ — немов якір для душі*, певна й міцна. Вона входить за завісу,+ 20 куди заради нас увійшов наш попередник, Ісус,+ який назавжди став первосвящеником на подобу Мелхиседе́ка.+