Друга книга Самуїла
18 Давид перерахував людей, які були з ним, і поставив начальників над тисячами й сотнями.+ 2 Він послав на війну третину людей під командуванням* Йоа́ва,+ третину — під командуванням Йоа́вового брата Авіша́я,+ сина Церу́ї,+ і третину — під командуванням гатя́нина Ітта́я.+ Цар сказав народу: «Я теж піду з вами». 3 Але люди відказали: «Ні, не йди.+ Якщо ми побіжимо від ворогів або навіть якщо половина з нас загине, їм буде все одно*, бо вони шукають тебе. Ти вартий 10 000 таких, як ми.+ Ліпше допомагай нам з міста». 4 Тоді цар промовив: «Добре, я зроблю, як ви кажете». Він стояв біля міської брами, а весь народ виходив своїми сотнями й тисячами. 5 Цар наказав Йоа́ву, Авіша́ю та Ітта́ю: «Заради мене будьте лагідні з моїм сином Авесало́мом».+ І всі чули, як цар давав начальникам наказ про Авесало́ма.
6 Давидові люди вийшли в поле назустріч ізраїльтянам і вступили з ними в бій у лісі Єфре́ма.+ 7 Слуги Давида завдали ізраїльтянам+ великої поразки:+ у той день загинуло 20 000 чоловік. 8 Бій поширився по всьому краї. І того дня ліс погубив більше людей, ніж меч.
9 Авесало́м їхав на мулі і, зіткнувшись з Давидовими слугами, почав утікати. Мул забіг під велике гіллясте дерево, і волосся Авесало́ма заплуталося в гілках. Він повис над землею*, а мул, на якому він сидів, утік. 10 Один чоловік побачив це і сказав Йоа́ву:+ «Я бачив Авесало́ма, він повис на великому дереві». 11 Йоа́в відказав: «Якщо бачив, то чому не вбив його на місці? Я дав би тобі 10 срібняків і пояс». 12 Але той відповів: «Навіть якби мені дали* 1000 срібняків, я не підняв би руки на царського сина, бо ми чули, як цар наказав тобі, Авіша́ю та Ітта́ю: “Кажу кожному з вас: збережіть мого сина Авесало́ма”.+ 13 Якби я не послухався і відібрав йому життя*, це не вдалося б приховати від царя, а ти б не захистив мене». 14 Йоа́в сказав: «Нı́коли мені тут стояти з тобою!» Він взяв три стріли* і встромив їх у серце Авесало́ма, коли той ще живий висів серед гілок. 15 Потім 10 зброєнош Йоа́ва підійшли до Авесало́ма й добили його.+ 16 Тоді Йоа́в засурмив у ріг, і народ перестав гнатися за ізраїльтянами. Так він зупинив народ. 17 Тіло Авесало́ма кинули у глибоку яму в лісі й накидали над ним велику купу каміння.+ А всі ізраїльтяни розбіглися по домах.
18 Ще при житті Авесало́м поставив у Царській долині+ стовп на свою честь, сказавши: «У мене немає сина, який би зберіг пам’ять про моє ім’я».+ Тому він назвав стовп своїм іменем, і цей стовп досі називають Авесало́мовим пам’ятником.
19 Ахімаа́ц,+ син Садо́ка, попросив Йоа́ва: «Дозволь, я побіжу і сповіщу царя, що Єгова встановив справедливість, визволивши його від ворогів».+ 20 Однак Йоа́в відповів: «Не тобі сьогодні бути вісником. Понесеш вістку іншого разу, але не сьогодні, бо помер царський син».+ 21 Тоді Йоа́в наказав одному кушитя́нину:+ «Іди скажи царю, що́ ти бачив». Той вклонився Йоа́ву і побіг. 22 Ахімаа́ц знову почав просити Йоа́ва: «Будь що буде, дозволь, я побіжу за кушитя́нином». Проте Йоа́в відказав: «Навіщо тобі бігти, сину мій? Тобі нı́чого повідомити». 23 Той же знову сказав: «Та хай вже буде, що буде, дозволь, я побіжу». Йоа́в відповів: «Біжи!» І Ахімаа́ц побіг дорогою, що вела через Йорданську округу*, та обігнав кушитя́нина.
24 У той час Давид сидів між двома брамами міського муру.+ Вартовий+ піднявся на дах над брамами і побачив, що біжить якийсь чоловік. 25 Гучним голосом вартовий сповістив про це Давида. Цар сказав: «Якщо він один, значить, це вісник». А чоловік усе наближався. 26 Тоді вартовий побачив, що біжить ще один чоловік, і крикнув сторожу при брамі: «Дивися, ще хтось біжить!» Цар сказав: «Це теж вісник». 27 Вартовий повідомив: «Бачу, що перший біжить, як Ахімаа́ц,+ син Садо́ка».— «Це добра людина і, напевно, несе хорошу вістку»,— промовив цар. 28 Ахімаа́ц, прибігши до царя, вигукнув: «Усе гаразд!» Він вклонився цареві обличчям до землі і додав: «Нехай буде благословенний твій Бог Єгова, який підкорив тобі, мій пане царю, тих, хто повстав* проти тебе!»+
29 Цар запитав: «Чи все добре з моїм сином Авесало́мом?» Ахімаа́ц відповів: «Коли Йоа́в посилав до тебе вісника і мене, твого слугу, я бачив сильне замішання, але не зрозумів, що відбувається».+ 30 Цар сказав: «Відійди і стань отут». І той відійшов убік.
31 Тут прибув кушитя́нин+ і сказав: «У мене вістка для мого пана царя. Сьогодні Єгова встановив справедливість, визволивши тебе з рук тих, хто повстав проти тебе».+ 32 Але цар запитав: «Чи все добре з моїм сином Авесало́мом?» Кушитя́нин відповів: «Нехай всіх ворогів мого пана царя і тих, хто повстав проти тебе, аби завдати шкоди, спіткає те, що й того юнака!»+
33 Приголомшений почутим, цар піднявся у верхню кімнату над брамою і заридав. Ідучи, він примовляв: «Сину мій, Авесало́ме! Сину мій, Авесало́ме, сину мій! Ліпше б я помер замість тебе, сину мій, Авесало́ме!»+