Псалми

44 Боже, ми чули своїми вухами,

батьки наші розповідали нам+

про діла, які ти вчинив у їхні дні,

у дні прадавні.

 2 Рукою своєю ти прогнав народи,+

ти завдав їм поразки і вигнав їх геть,+

а на їхнє місце поселив наших батьків.+

 3 Не мечем своїм вони заволоділи цим краєм,+

і не їхня рука принесла їм перемогу,+

а твоя права рука, твоя сила+ і світло твого лиця,

бо ти їх уподобав.+

 5 Твоєю силою ми змусимо ворогів відступити,+

покладаючись на твоє ім’я, ми потопчемо тих, хто повстає проти нас.+

 6 Бо не на лука свого я покладаюсь,

і не меч мій рятує мене.+

 7 Це ти рятував нас від ворогів,+

ти принижував тих, хто нас ненавидить.

 9 Але тепер ти відкинув нас і принизив,

з військами нашими не виходиш.

10 Ти змушуєш нас відступати перед ворогами,+

і ті, хто нас ненавидить, беруть усе, що хочуть.

11 Віддаєш ти нас, як овець на поживу,

розпорошуєш між народами.+

12 Ти продаєш люд свій за безцінь+

і не отримуєш з цього* жодного прибутку.

13 Виставляєш ти нас на ганьбу перед сусідами,

всі довкола насміхаються з нас і глузують.

14 Ти робиш нас посміховищем* для народів,+

і вони, хитаючи головами, глузують з нас.

Сором з’їдає мене

16 через їхні насмішки та обра́зи,

через ворогів, які здійснюють помсту.

17 Усе це спіткало нас, але ми тебе не забули

і твоєї угоди не порушили.+

18 Наше серце не відвернулося від тебе,

ноги наші не сходять з твого шляху.

19 Ти ж завдав нам поразки там, де живуть шакали,

і вкрив нас тінню густою.

20 Якби ми забули ім’я свого Бога

або в молитві простягали руки до бога чужого,

21 чи Бог не дізнався б про це?

22 Нас убивають за тебе щодня,

вважають вівцями, призначеними на заріз.+

25 Ми* ж кинуті у порох,

притиснені всім тілом до землі.+