Книга Ісаї

64 Якби ж ти роздер небеса, якби ж ти зійшов,

щоб перед тобою затряслися гори,—

 2 як від вогню горить хмиз

і закипає вода,—

тоді б твоє ім’я стало знаним для твоїх ворогів

і перед тобою затремтіли б усі народи!

 3 Коли ти здійснював грізні діла, яких ми не сподівалися,+

ти сходив і перед тобою тряслися гори.+

 4 З давніх-давен ніхто не чув, ніхто не прихиляв вуха

і не бачив іншого Бога, окрім тебе,

який заступається за тих, хто покладає на нього свої сподівання*.+

 5 Ти вийшов назустріч тим, хто радіє і поводиться праведно,+

хто пам’ятає тебе і тримається твоїх доріг.

Довго ми ходили в гріхах,

тож чи будемо врятовані?

 6 Усі ми стали як нечиста людина,

а всі наші праведні вчинки — немов одяг під час менструації.+

Ми зів’янемо, як листя,

і наші провини, немов вітер, віднесуть нас геть.

 7 Ніхто не кличе твого імені,

не прагне триматись тебе,

бо ти сховав від нас своє обличчя,+

і ти лишаєш нас чахнути* через* наші провини.

Ми глина, а ти наш Гончар*,+

і всі ми — витвір твоїх рук.

 9 Не гнівайся так сильно, Єгово,+

і наші провини не пам’ятай вічно.

Сіон опустів,

Єрусалим обезлюднів.+

11 Наш дім*, святий і славетний*,

в якому тебе вихваляли наші прабатьки,

спалений вогнем.+