Книга Єремії
7 І почув Єремı́я слово Єгови: 2 «Стань при брамі дому Єгови і проголоси: “Послухайте слово Єгови, усі жителі Юди, усі, хто входить у цю браму, щоб вклонятись Єгові. 3 Так каже Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Виправте свої дороги і вчинки, і я дозволю вам далі тут жити.+ 4 Не покладайтеся на оманливі слова і не кажіть: “Це* храм Єгови, храм Єгови, храм Єгови!”+ 5 Якщо ви по-справжньому виправите свої дороги і свої вчинки, якщо будете справедливо розсуджувати людину з її ближнім,+ 6 якщо не будете гнобити чужинця, сироту* і вдову,+ не будете проливати невинної крові в цьому місці й поклонятись іншим богам собі на шкоду,+ 7 то я дозволю вам завжди* мешкати тут, у краї, який я дав вашим прабатькам»”».
8 «Але ви покладаєтесь на оманливі слова.+ Це не принесе вам жодної користі. 9 Ви крадете,+ вбиваєте, чините перелюб, клянетесь неправдиво,+ приносите жертви* Ваа́лу+ та поклоняєтесь богам, яких ви раніше не знали. 10 Чинячи таку гидоту, ви ще й приходите, стаєте переді мною у домі, який названий моїм ім’ям, і кажете: “Ми будемо врятовані”. 11 До дому, названого моїм іменем, ви ставитеся, як до печери розбійників.+ Але я все це бачу»,— каже Єгова.
12 «Підіть у Шı́ло,+ — колись я вибрав це місце для свого імені,+ — підіть і подивіться, що́ я зробив з ним за все зло мого народу, Ізра́їля.+ 13 А тепер за те, що ви чинили все це,— промовляє Єгова,— за те, що я говорив вам знову й знову*, а ви не слухали,+ я кликав вас, а ви не відповідали,+ 14 за все це я вчиню з домом, який носить моє ім’я+ і на який ви покладаєтесь,+ а також з місцем, яке я дав вам і вашим прабатькам,— я вчиню те саме, що вчинив із Шı́ло.+ 15 Я відкину вас з-перед своїх очей, як відкинув усіх ваших братів, усіх нащадків Єфре́ма».+
16 «Ти ж не молися за цей народ. Не клич до мене, не звертайся до мене в молитві і не благай за них,+ бо я не буду слухати тебе.+ 17 Хіба ти не бачиш, що́ вони роблять у містах Юди та на вулицях Єрусалима?! 18 Сини збирають дрова, батьки розпалюють вогонь, а матері замішують тісто, щоб напекти коржів і скласти їх у жертву Цариці небес*.+ Вони приносять виливні жертви іншим богам, щоб зневажати мене.+ 19 Хіба вони мені шкодять*? — каже Єгова.— Хіба не самим собі на власний же сором?+ 20 Тому так говорить Всевладний Господь Єгова: “Я виллю свій гнів і лють на це місце,+ на людину і тварину, на польові дерева і земні плоди. Гнів мій палатиме, і ніхто не загасить його”».+
21 Так промовляє Єгова, Бог військ: «Тож приносьте свої жертви і цілопалення та їжте самі це м’ясо.+ 22 Бо того дня, коли я виводив ваших прабатьків з Єгипту, я не говорив їм і не давав наказів про цілопалення та жертви.+ 23 Але ось що я звелів їм: “Слухайтеся мого голосу, і я стану вашим Богом, а ви станете моїм народом.+ Ходіть усіма дорогами, якими я наказую вам ходити, і буде вам добре”.+ 24 Проте вони не слухали, не прихиляли свого вуха,+ а здійснювали свої задуми*, вперто ідучи за бажаннями свого злого серця.+ Вони йшли назад, а не вперед 25 ще відтоді, як ваші прабатьки вийшли з Єгипту, і аж донині.+ Я ж посилав до вас усіх своїх слуг, пророків, щодня, знову й знову*.+ 26 Проте вони не хотіли слухати мене і не прихиляли свого вуха.+ Вони стали впертими* і поводилися гірше від своїх прабатьків!
27 І ти будеш їм говорити усе це,+ але вони не слухатимуть, будеш кликати їх, але вони не відгукнуться. 28 Тоді ти скажеш їм: “Цей народ не слухає голосу Єгови, свого Бога, і не хоче приймати повчання. Вірність зникла, про неї навіть не згадують*”.+
29 Обітни своє нестрижене* волосся і викинь його геть. На лисих горах заспівай жалобну пісню*, бо Єгова відкине покоління, на яке гнівається, він покине його. 30 “Народ Юди чинить те, що є злом у моїх очах,— говорить Єгова.— У домі, названому моїм іменем, вони понаставляли своїх гидких ідолів, щоб опоганювати його.+ 31 Вони позводили священні узвишшя Тофе́ту, що в долині Гінно́мового Сина*,+ щоб спалювати там своїх синів і дочок.+ Я ж цього не наказував, таке навіть на думку* мені не спадало”.+
32 Тому надходять дні,— промовляє Єгова,— коли це місце називатимуть не Тофе́том і не долиною Гінно́мового Сина*, а долиною Вбивства. І будуть ховати мертвих у Тофе́ті, аж там не стане місця.+ 33 Трупами тих людей живитимуться небесні птахи та земні звірі, і ніхто їх не буде відлякувати.+ 34 Я зроблю так, що в Юдиних містах і на вулицях Єрусалима стихнуть веселощі й радісні окрики, не буде чути вже голосу нареченого і нареченої,+ бо земля стане руїною».+