Книга Йова
4 І відповів теманя́нин Еліфа́з:+
2 «Якщо заговорити з тобою, чи не будеш ти дратуватися?
Адже хто зможе промовчати?
3 Правда, ти сам виправляв багатьох
і зміцняв слабкі руки.
4 Слова твої піднімали тих, хто спотикався,
і тих, у кого тремтіли коліна, ти укріпляв.
6 Хіба ж твоя богобоязливість не додає тобі впевненості?
І хіба твоя непорочність+ не вселяє в тебе надію?
7 Прошу, пригадай: чи колись гинув невинний?
Чи колись був знищений праведний?
9 Вони гинуть від подиху Бога,
і від пориву його гніву їм приходить кінець.
11 Коли немає здобичі, лев гине,
а левенята розбрідаються.
12 Ось до мене потай донеслося слово,
і вухо моє почуло шепіт.
13 Серед тривожних думок у нічних видіннях,
коли глибокий сон огортає людей,
14 жахливе тремтіння мене охопило,
страх пройняв усі кості мої.
15 Якийсь дух пронісся над моїм обличчям,
і волосся на тілі моїм стало дибом.
16 Він зупинився,
але вигляду його я не розпізнав,
якась постать з’явилась перед моїми очима,
і серед тиші я голос почув:
17 “Хіба може смертний бути праведнішим за Бога?
Хіба може людина бути чистішою за Творця?”
18 Дивись, він слугам своїм не довіряє
і вади знаходить у своїх ангелах*,
19 що ж тоді казати про тих, хто живе в домах з глини
і чиї основи у поросі,+
кого можна легко розчавити, як міль.
20 Між ранком і вечором їх знищують,
вони назавжди зникають, і ніхто цього не помічає.
21 Вони як намет, з якого витягли мотузку.
Помирають вони без мудрості.