Перша книга царів
1 Коли цар Давид постарів+ і був на схилі літ*, його вкривали одягом, але він не міг зігрітися. 2 Тоді слуги сказали йому: «Хай для нашого пана знайдуть молоду незайману дівчину, яка буде прислуговувати царю і доглядати його. Вона лежатиме коло тебе і тобі, наш пане царю, буде тепло». 3 Тож по всьому ізра́їльському краї стали шукати вродливу дівчину і знайшли шунамітя́нку+ Авіша́г+ та привели до царя. 4 Дівчина була надзвичайно вродлива. Вона почала доглядати за царем і прислуговувати йому, але він не мав з нею інтимних стосунків.
5 Тим часом Адонı́я,+ син Хаггı́т, став звеличувати себе і говорити: «Я буду царем!» Він мав колісницю, вершників і 50 чоловіків, які бігли перед ним.+ 6 А батько ніколи не перечив йому* і не казав: «Чому ти так робиш?» Адонı́я народився після Авесало́ма і також був дуже вродливий. 7 Він почав радитися з Йоа́вом, сином Церу́ї, та священиком Евіата́ром,+ і вони перейшли на його бік і стали йому допомагати.+ 8 А священик Садо́к,+ Бена́я,+ син Єгоя́ди, пророк Ната́н,+ Шı́м’ї,+ Ре́і та сильні воїни Давида+ не підтримували Адонı́ю.
9 Через якийсь час Адонı́я склав у жертву+ овець, биків та відгодованих телят біля каменя Зохеле́т, що коло Ен-Роге́лю, і запросив усіх своїх братів, синів царя, та всіх чоловіків Юди, царевих слуг. 10 Але пророка Ната́на, Бена́ю, Давидових сильних воїнів і свого брата Соломона він не запросив. 11 Тоді Ната́н+ сказав Вірса́вії,+ матері Соломона:+ «Хіба ти не чула, що Адонı́я,+ син Хаггı́т, став царем, а наш пан Давид нічого про це не знає? 12 Прошу, підійди, і я дам тобі пораду, щоб ти врятувала своє життя і життя свого сина* Соломона.+ 13 Піди до царя Давида і скажи йому: “Мій пане, царю, хіба ти не присягнув своїй служниці, кажучи: «Твій син Соломон буде царем після мене, і він сидітиме на моєму троні»?+ Чому ж Адонı́я став царем?” 14 І тимчасом, як ти ще будеш говорити з царем, я ввійду та підтверджу твої слова».
15 Тож Вірса́вія пішла до царя в спальню. А цар був дуже старий, і йому прислуговувала шунамітя́нка Авіша́г.+ 16 Упавши на коліна, Вірса́вія низько вклонилась царю. І цар запитав: «Чого ти бажаєш?» 17 Вона відповіла: «Мій пане, ти присягався своїй служниці Єговою, своїм Богом, кажучи: “Твій син Соломон буде царем після мене, і він сидітиме на моєму троні”.+ 18 Але царем став Адонı́я, і мій пан нічого не знає про це.+ 19 Адонı́я склав у жертву багато биків, відгодованих телят і овець та запросив усіх царських синів, священика Евіата́ра і воєначальника Йоа́ва,+ а Соломона, твого слугу, не запросив.+ 20 Мій пане, царю! Очі всього Ізра́їля звернені до тебе, щоб ти сказав, хто сяде на трон мого пана, царя, після нього. 21 Інакше коли цар, мій пан, спочине зі своїми прабатьками, то мене і мого сина Соломона вважатимуть зрадниками».
22 Тимчасом як вона ще говорила з царем, увійшов пророк Ната́н.+ 23 Царю відразу повідомили: «Прийшов пророк Ната́н!» Після того Ната́н підійшов до царя і, впавши на коліна, вклонився йому до землі. 24 Він сказав: «Мій пане, царю, хіба ти говорив: “Адонı́я стане царем після мене і буде сидіти на моєму троні”?+ 25 Бо він сьогодні пішов скласти в жертву+ багато биків, відгодованих телят і овець та запросив усіх царських синів, воєначальників і священика Евіата́ра.+ Вони їдять та п’ють з ним і вигукують: “Хай живе цар Адонı́я!” 26 Але ні мене, твого слугу, ні священика Садо́ка, ні Бена́ю,+ сина Єгоя́ди, ні твого слугу Соломона він не запросив. 27 Невже все це було зроблено за наказом мого пана, царя, і ти не сказав своєму слузі, хто буде сидіти на троні мого пана, царя, після нього?»
28 У відповідь цар Давид сказав: «Покличте до мене Вірса́вію». Вона ввійшла і стала перед царем. 29 І цар присягнув: «Як живий Єгова*, який визволив мене* від усіх бід:+ 30 як я сказав тобі, поклявшись Єговою, Ізра́їлевим Богом: “Твій син Соломон буде царем після мене, і він сидітиме на моєму троні”, так я сьогодні й зроблю». 31 Тоді Вірса́вія впала на коліна і, низько вклонившись цареві, сказала: «Царю Давиде, мій пане, живи повіки!»
32 І цар Давид наказав: «Покличте до мене священика Садо́ка, пророка Ната́на і Бена́ю,+ сина Єгоя́ди».+ Коли вони прийшли до царя, 33 він сказав їм: «Візьміть з собою слуг вашого пана, посадіть Соломона на мого мула*+ і відведіть до Гіхо́ну.+ 34 Там священик Садо́к і пророк Ната́н помажуть його+ і зроблять царем над Ізра́їлем. Тоді сурміть у ріг і вигукуйте: “Хай живе цар Соломон!”+ 35 Потім поверніться з ним назад, і хай він увійде та сяде на мій трон. Він буде царем замість мене, і я поставлю його провідником над Ізра́їлем та Юдою». 36 На це Бена́я, син Єгоя́ди, сказав царю: «Амінь! Хай Єгова підтвердить слова мого пана, царя. 37 Нехай Єгова буде з Соломоном,+ так само як він був з моїм паном, царем, і хай звеличить трон Соломона ще більше, ніж трон мого пана, царя Давида».+
38 Тож священик Садо́к, пророк Ната́н, Бена́я,+ син Єгоя́ди, а також керетя́ни і пелетя́ни+ пішли, посадили Соломона на Давидового мула+ і відвели його до Гіхо́ну.+ 39 Священик Садо́к узяв з намету+ ріг з олією+ і помазав Соломона.+ Після того засурмили в ріг, і всі люди почали вигукувати: «Хай живе цар Соломон!» 40 Потім весь народ пішов услід за Соломоном. Люди грали на флейтах і раділи так, що аж земля здригалася від цього шуму.+
41 Адонı́я та всі, кого він запросив, почули шум, коли закінчили їсти.+ І Йоа́в, почувши звуки рога, запитав: «Що це за шум і гамір у місті?» 42 Поки він це говорив, прийшов Йоната́н,+ син священика Евіата́ра. Адонı́я сказав: «Заходь! Ти добрий* чоловік і, мабуть, несеш добру звістку». 43 Але Йоната́н відповів Адонı́ї: «Я приніс недобру звістку: наш пан, цар Давид, зробив царем Соломона! 44 Цар послав з ним священика Садо́ка, пророка Ната́на, Бена́ю, сина Єгоя́ди, керетя́н та пелетя́н, і вони повезли його на мулі царя.+ 45 Вони прийшли до Гіхо́ну, і там священик Садо́к та пророк Ната́н помазали його, зробивши царем. Після того вони повернулись радіючи, тож у місті зчинився гамір. І саме цей шум ви чули. 46 Соломон вже сів на царський трон, 47 а цареві слуги прийшли привітати нашого пана, царя Давида, кажучи: “Хай твій Бог зробить ім’я Соломона славетнішим, ніж твоє ім’я, і хай звеличить його трон ще більше, ніж твій трон!” І цар вклонився на своєму ліжку. 48 Також цар сказав: “Нехай лине хвала Єгові, Ізра́їлевому Богу, який сьогодні дозволив моєму синові сісти на мій трон і дав мені побачити це на власні очі!”»
49 Тоді всі, кого запросив Адонı́я, дуже злякалися. Вони встали і пішли, кожен своїм шляхом. 50 Сам же Адонı́я зі страху перед Соломоном пішов і вхопився за роги жертовника.+ 51 Тоді Соломону повідомили: «Адонı́я злякався царя Соломона. Він тримається за роги жертовника і говорить: “Хай цар Соломон спочатку присягне мені, що не вб’є свого слугу мечем”». 52 На це Соломон сказав: «Якщо він буде достойним чоловіком, то жодна волосина не впаде з його голови. Але якщо він вчинить зло,+ то помре». 53 Тож цар Соломон послав за ним, і його забрали від жертовника. Коли Адонı́я прийшов і вклонився Соломону, той сказав йому: «Іди до свого дому».