Книга Йова

 3 «Нехай щезне день, в який я народився,+

і ніч, коли промовили: “Зачався чоловік!”

Хай ним знехтує Бог

і хай його не осяє світло.

 6 Нехай ту ніч охопить морок,+

хай не радіє вона поміж днями в році

і жоден місяць хай не прийме її.

 8 Нехай її проклинають ті, хто день проклинає,

хто може розбудити левіафа́на*.+

 9 Нехай потемніють її зорі досвітні,

хай вона марно чекає світла

і хай не побачить світанкових променів.

10 Бо вона не зачинила дверей утроби матері моєї+

і не сховала горя від моїх очей.

12 Навіщо коліна прийняли мене

і навіщо ссав я груди материнські?

13 Тепер лежав би я безтурботний+

і спав би спокійно+

14 серед царів землі та їхніх радників,

які будували для себе те, що нині в руїнах лежить*,

15 чи серед князів, які золото мали

і доми яких були сріблом наповнені.

16 Або чому я не був як схований викидень

і як діти, котрі ніколи не бачили світла?

17 Бо в могилі вщухає шаленство неправедних,

і знесилені знаходять у ній відпочинок.+

18 В’язні спочивають там разом

і не чують голосу того, хто змушував їх працювати.

19 Малі і великі там рівні,+

і раб звільнився від пана свого.

20 Навіщо Бог дозволяє жити* тому, хто страждає,

навіщо дає життя тим, хто відчуває біль глибокий*?+

Вони шукають її старанніше, ніж захованих скарбів,—

22 ті, хто сильно радіє

і тішиться, коли знаходить собі могилу.

23 Навіщо Бог дозволяє жити людині, яка заблукала

і якій він сам перегородив шлях?+

24 Їжею мені стали зітхання,+

і стогнання мої+ ллються, мов водні потоки,

25 бо те, чого я жахався, на мене прийшло,

і те, чого боявся, спіткало мене.

26 Я не маю ні миру, ні спокою,

ні відпочинку — лише біди приходять».