Пісня над піснями

4 «Яка ж ти вродлива, моя кохана,

яка ж ти вродлива!

Волосся твоє — як отара кіз,

що збігають з гір Гілеа́ду.+

 2 Твої зубки — мов череда овець,

яких щойно обстригли і викупали.

Кожна з них має двійню,

і жодна не згубила свого маляти.

 3 Уста твої — наче багряна стрічка,

мова твоя приємна.

Щічки* твої за вуаллю —

як половинки граната,

 4 а шия твоя+ — наче Давидова вежа,+

збудована з каміння, рівнесенько укладеного.

На ній висить тисяча круглих щитів,

кожен з них належить сильному воїну.+

 5 Груди твої — як малята газелі,

як двійко близнят,+

що серед лілій пасуться».

 6 «Поки день не став прохолодним* і не сховалися тіні,

я піду на гору мирри,

на пагорб ладану».+

 7 «Вся ти прекрасна, кохана моя,+

і вади в тобі немає.

 8 Ходи зі мною, моя наречена,

зійдімо з Ліва́ну.+

Спустімося з вершини Ама́ни*,

з верховини Сенı́ру, Хермо́ну,+

із лев’ячих лігвищ, з леопардових гір.

 9 Ти полонила моє серце,+ моя сестро, моя наречена,

ти полонила моє серце одним своїм поглядом,

однією низкою свого намиста.

Вияви твоєї любові приємніші від вина,+

аромат твоїх пахощів приємніший від усяких прянощів!+

Під язиком у тебе молоко і мед,+

а запах твого одягу — мов запах ліва́нського лісу.

12 Моя сестра, наречена моя, наче замкнений сад,

як замкнений сад, як закрите джерело.

13 Твої пагони* — то рай*,

в якому ростуть добірні гранати, хна з нардом,

14 нард+ і шафран, пахуча тростина*+ і кориця,+

усілякі запашні дерева, мирра й алое,+

в якому є всі найліпші пахощі.+

15 Ти наче джерело у саду, наче криниця чистої води,

наче стрімкі ліва́нські потоки.+

Дихніть* на мій сад,

хай розіллються його пахощі».

«Нехай увійде мій коханий у свій садок

і скуштує його найкращих плодів».