Книга Йони
4 Але Йо́ні це дуже не сподобалось, і він розгнівався. 2 Тож він став молитися до Єгови: «Єгово, хіба не цього я боявся, коли ще був у своєму краї? Тому я спочатку і намагався втекти до Таршı́шу.+ Я знав, що ти Бог співчутливий* і милосердний, негнівливий і сповнений відданої любові,+ знав, що тобі боляче дивитися на лихо. 3 Прошу, Єгово, забери моє життя*. Ліпше мені померти».+
4 Але Єгова запитав: «Гадаєш, твій гнів справедливий?»
5 Тоді Йо́на вийшов з міста і сів навпроти нього, зі східного боку. Там він зробив собі навіс і сів у його тіні, аби побачити, що буде з містом.+ 6 Тим часом Єгова Бог зростив тикву*, щоб над головою Йо́ни утворилася тінь і щоб йому стало легше. Йо́на дуже втішився тій тикві.
7 Проте наступного дня, на світанку, правдивий Бог звелів черв’яку підточити тикву, і вона зів’яла. 8 Коли засяяло сонце, Бог навів палючий східний вітер. Сонце так припекло Йо́ні голову, що він мало не зомлів. Він став просити собі смерті*, кажучи: «Ліпше б я помер!»+
9 Тоді Бог запитав Йо́ну: «Чому ти розгнівався через тикву? Гадаєш, твій гнів справедливий?»+
Йона відповів: «Так, і я настільки розгнівався, що мені аж жити не хочеться». 10 На це Єгова сказав: «Тобі стало шкода тикви, якої ти не доглядав і не зрощував. Вона за ніч виросла і за ніч пропала. 11 А хіба я не повинен був пошкодувати Ніне́вію, це велике місто?+ У ньому ж понад 120 000 мешканців, які навіть не можуть відрізнити правильне від неправильного*, та ще й багато худоби».+