Книга Йова

2 «О, якби муки мої+ були зважені

і покладені на терези разом з бідами!

 3 Бо тепер вони важчі за морський пісок,

тому мої слова безумні*.+

 4 Стріли Всемогутнього мене прошили,

і мій дух п’є їхню отруту.+

 5 Чи буде дикий осел+ іржати, коли вдосталь трави,

а бик ревіти, коли паші багато?

 6 Чи прісну їжу їдять без солі

і чи має смак сік мальви*?

 7 Я* не бажаю цього торкатись,

воно наче їжа зіпсута.

 9 Якби ж то Бог захотів мене розчавити,

якби простягнув свою руку і знищив мене!+

10 Навіть це мене потішило б,

і я підскакував би з радості, незважаючи на муки нестерпні,

бо не відкидав я слів Святого.+

12 Чи міцний я, мов скеля,

і чи тіло моє з міді?

13 Чи я спроможний сам собі допомогти,

якщо мене позбавили всякої підтримки?

14 Хто відмовляє у відданій любові своєму ближньому,+

той відкине страх перед Всемогутнім.+

15 Мої брати зрадливі,+ мов зимовий потік,

як вода зимових потоків, що пересихають.

16 Вони темні від криги,

в них ховається сніг, що тане.

17 Але приходить час — стають вони безводними та зникають,

і, коли настає спека, вони висихають.

18 Їхнє русло змінюється,

течуть вони в пустелю і зникають.

19 Каравани з Те́ми+ шукають їх,

і мандрівники із Севи*+ чекають на них.

20 Проте вони засоромлені, бо сподівання їхні не справджуються,

вони прибувають туди — і розчаровуються.

21 Так і ви тепер для мене+ —

бачите жах мого нещастя і лякаєтесь.+

22 Хіба я казав: “Дайте мені щось”

або просив, щоб ви зробили мені подарунок зі свого майна?

23 Чи я просив визволити мене з руки ворога

або врятувати* від гнобителів?

24 Навчайте мене, а я буду мовчати,+

поясніть, у чому провина моя.

26 Чи ви задумали докоряти мені за мої слова,

за розпачливі слова,+ які вітер відносить геть?

27 Ви так само кидали б жеребок, щоб поневолити сироту+

і продати* друга свого!+

28 А тепер оберніться і подивіться на мене,

бо я не буду брехати вам в очі.

29 Прошу, обдумайте ще раз усе,— не спішіть мене засуджувати,—

подумайте, адже від праведності я не відступився.