Перша книга Самуїла

2 Анна почала молитися:

11 Потім Елка́на повернувся до свого дому в Ра́мі, а хлопчик став служити* Єгові+ при священику Ілı́єві.

12 Сини ж Ілı́я були людьми неправедними,+ вони не зважали на Єгову. 13 Ось як вони використовували право священиків брати частку з жертв, які приносив народ:+ коли хтось приносив жертву, слуга священика приходив з великою виделкою в руці у той час, як варилося м’ясо, 14 і запихав її в миску, казан, котел або горщик. Усе, що слуга витягував виделкою, священик забирав собі. Так вони поводилися з усіма ізраїльтянами, які приходили в Шı́ло. 15 І навіть перед тим, як спалювали жир,+ приходив слуга священика і говорив тому, хто приносив жертву: «Дай священику м’яса, бо він хоче спекти його. Вареного він від тебе не візьме, тільки сире». 16 Коли той казав: «Нехай спочатку спалять жир,+ а потім бери все, що хочеш*», слуга вимагав: «Ні, давай негайно, бо якщо не даси, то візьму силою!» 17 Тож гріх цих слуг був дуже великий в очах Єгови,+ бо вони зневажали приношення для Єгови.

18 А Самуї́л служив+ Єгові і носив* лляний ефо́д,+ хоча був ще хлопчиком. 19 Його мати кожного року шила маленьку безрукаву сорочку і приносила йому, коли приходила зі своїм чоловіком, аби скласти щорічну жертву.+ 20 І благословив Ілı́й Елка́ну та його дружину, кажучи: «Хай Єгова дасть тобі дитя від цієї дружини замість того, яке ви віддали Єгові».+ Після цього вони пішли додому. 21 Єгова згадав про Анну: вона завагітніла+ і народила ще трьох синів і двох дочок. А малий Самуї́л виростав перед Єговою.+

22 Ілı́й був дуже старий. Він чув про все, що його сини робили+ ізраїльтянам, і про те, що вони лягали з жінками, які служили при вході до намету зборів.+ 23 Ілı́й казав їм: «Чому ви таке робите? Від усіх я чую про вас тільки погане. 24 Не можна так, сини мої. Недобрі ті чутки, що ширяться про вас серед народу Єгови. 25 Якщо хтось згрішить проти людини, то можна попросити за нього Єгову*. Але якщо хтось згрішить проти Єгови,+ то хто зможе помолитися за таку людину?» Проте сини не слухали свого батька, і Єгова вирішив заподіяти їм смерть.+ 26 Тим часом Самуї́л підростав і здобував дедалі більшу прихильність в очах Єгови і людей.+

27 Якось до Ілı́я прийшов Божий чоловік та сказав: «Ось що говорить Єгова: “Я ж чітко виявив себе дому твого прабатька в Єгипті, коли ізраїльтяни були рабами фараонового дому.+ 28 Я вибрав його з усіх племен Ізра́їля,+ щоб він служив моїм священиком, піднімався на мій жертовник,+ аби складати жертви і спалювати фіміам*, та щоб носив переді мною ефо́д. Я дав йому приношення ізраїльтян* — всі приношення, які спалювались на вогні.+ 29 Чому ж ви глузуєте з* моїх жертв і приношень, про які я дав наказ у своїй оселі?+ Чому ти шануєш своїх синів більше, ніж мене? Чому ви поїдаєте найліпші частки з кожного приношення мого народу, Ізра́їля?+

30 Тому так промовляє Єгова, Бог Ізра́їля: «Я дійсно говорив, що твої нащадки і нащадки твого прабатька завжди ходитимуть перед моїм лицем».+ Тепер же Єгова проголошує: «Не буде цього! Бо я шануватиму тих, хто шанує мене,+ а до тих, хто мене зневажає, будуть ставитися з презирством». 31 Ось надходять дні, коли я заберу силу* в тебе та в нащадків твого прабатька, і ніхто з твого роду не доживе до старості.+ 32 Серед усього добра, яке я чинитиму Ізра́їлю, ти будеш бачити лише суперника в моїй оселі,+ і ніхто з твого роду більше не доживе до старості. 33 Але є в тебе чоловік, якого я залишу служити при моєму жертовнику; через нього твої очі згаснуть, і він принесе тобі горе*. А більшість твоїх нащадків загине від меча.+ 34 Знаком для тебе буде те, що станеться з двома твоїми синами, Хо́фні та Пінха́сом: обидва вони помруть в один день.+ 35 Після того я поставлю собі вірного священика.+ Він буде робити те, чого бажатиме моє серце*. Я зміцню його рід, і він завжди служитиме священиком для мого помазанця. 36 А той, хто залишиться з твого роду, прийде до цього священика, вклониться і буде просити роботи й хліба, кажучи: «Дай мені, будь ласка, якусь роботу священика, щоб я мав шматок хліба»”».+