6. «Стовп мук»

Вислів «стовп мук» вжито в Матвія 27:40 у зв’язку зі стратою Ісуса на місці, що називається Голгофа, тобто Череп. Немає жодних підстав вважати, що грецьке слово стауро́с означає тут хрест, подібний до того, який язичники використовували як релігійний символ протягом багатьох століть ще до Христа.

У класичній грецькій мові слово стауро́с означало просто «вертикальний стовп, кіл» або ж «паля, яку використовують для фундаменту». Дієслово стауро́о означало «огороджувати палями, ставити огорожу або паркан». Чоловіки, що писали під натхненням Християнські Грецькі Писання, користувались народною грецькою мовою (койне́) і вживали слово стауро́с у тому ж значенні, що й у класичній грецькій мові, а саме: звичайний стовп або паля без жодної поперечної балки, закріпленої під якимсь кутом. Немає жодних доказів, що це слово використовували в іншому значенні. Апостоли Петро та Павло також вживали слово кси́лон, аби описати знаряддя тортур, до якого прибили Ісуса. Отже, це був вертикальний стовп без поперечної балки, оскільки саме таке особливе значення і має слово кси́лон (Дії 5:30; 10:39; 13:29; Галатів 3:13; 1 Петра 2:24). У LXX знаходимо кси́лон в Ездри 6:11 (2 Ездри 6:11). Там говориться про балку, на якій мали повісити порушника закону. В такому ж значенні це слово вживається і в Дії 5:30; 10:39.

Про значення слова стауро́с В. Е. Вайн у своїй праці «Тлумачний словник слів Нового Завіту» говорить: «СТАУРОС (σταυρός) у першу чергу має значення вертикальної палі або стовпа. На них страчували злочинців, прибиваючи їх цвяхами. Як іменник, так і дієслово стауро́о — прикріпляти до стовпа або палі — в первинному значенні не слід пов’язувати з церковним хрестом у вигляді двох балок. Форма останнього походить зі стародавньої Халдеї і використовувалась там, а також в Єгипті й інших прилеглих краях, як символ бога Таммуза (у вигляді містичної Тау, першої літери його імені). До половини III століття по Р. Х. церкви або відійшли від декотрих учень християнської віри, або ж їх перекрутили. Щоб зміцнити авторитет відступницької церковної системи, церкви приймали язичників без відродження вірою і часто дозволяли їм зберігати свої язичницькі знаки та символи. Таким чином Тау, або Т (найпоширенішою її формою стала літера з опущеною поперечкою), була прийнята для позначення Христового хреста» (Vine W. E. An Expository Dictionary of New Testament Words. V I. Reprint 1966. P. 256).

У латинському словнику Льюїса і Шорта основне значення слова крукс — «дерево, шибениця або інші дерев’яні знаряддя для страти, на яких прибивали або вішали злочинців». І тільки з часом слово крукс стало означати «хрест». Звичайний стовп для прибиття злочинців називали латиною crux simʹplex (крукс сı́мплекс). Ми подаємо тут репродукцію з книжки Юстуса Ліпсіуса (1547—1606), який зобразив одне з таких знарядь тортур (Lipsius Justus. De cruce libri tres. Antwerp, 1629. P. 19).

У книжці Германа Фульди «Хрест і розп’яття» говориться: «У місцях, вибраних для публічної страти, не завжди були дерева. Тому в землю вкопували звичайну балку. І до неї прив’язували або прибивали злочинців з піднятими руками, причому часто ще й прив’язували чи прибивали ноги». Навівши чимало доказів, Фульда робить на с. 219, 220 такий підсумок: «Ісус помер на звичайному стовпі смерті. Підтвердженням цього служить а) поширений у той час на Сході звичай використовувати це знаряддя страти, б) непряме свідчення самої історії про страждання Ісуса і в) багато висловів отців ранньої церкви» (Fulda Hermann. Das Kreuz und die Kreuzigung. Breslau, 1878. P. 109).

Пауль Вільгельм Шмідт, професор Базельського університету, детально дослідив грецьке слово стауро́с у своїй праці «Історія Ісуса» (Paul Wilhelm Schmidt. Die Geschichte Jesu. V. 2. Tübingen—Leipzig, 1904. P. 386—394). На с. 386 тієї праці він сказав: «Слово σταυρός [стауро́с] означає будь-який стовп або стовбур дерева у вертикальному положенні». А на с. 387—389 він описав покарання, до якого засудили Ісуса: «Якщо говорити про покарання Ісуса, то, згідно з євангельською оповіддю, окрім бичування, на думку приходить лише найпростіший спосіб розп’яття, який мали римляни,— повішення роздягненого тіла на стовпі. Аби зробити це ганебне покарання ще жахливішим, Ісуса змусили самому нести або тягнути стовп до місця страти. [...] Таке покарання, яке часто мало масовий характер, не допускало нічого іншого, крім звичайного повішення: Вар знищив 2000 за раз (Йосиф Флавій. Іудейські старожитності. XVII 10. 10), стільки ж знищив Квадрат (Іудейська війна. II 12. 6), прокуратор Фелікс (Іудейська війна. II 15. 2 [13. 2], а також Тіт (Іудейська війна. VII. 1 [V 11. 1])».

Отже, немає жодних доказів, що Ісус Христос був розп’ятий на двох кусках дерева, розміщених під прямим кутом. Ми нічого не хочемо додавати до Божого написаного Слова, вводячи в натхнені Писання язичницьке поняття про хрест, а використовуємо найпростіші значення слів стауро́с та кси́лон. Оскільки Ісус під словом стауро́с мав на увазі страждання, ганьбу і муки своїх послідовників (Матвія 16:24), ми переклали стауро́с як «стовп мук», щоб показати відмінність між словом кси́лон, котре ми переклали як «стовп».