ФІЛІППІЙЦІВ
Коментарі. Розділ 3
Нехай єдність з Господом і далі приносить вам радість. У Листі до філіппійців Павло кілька разів пише про свою радість і заохочує одновірців радіти (Флп 1:18; 2:17, 18, 28, 29; 4:1, 4, 10). Це вражає, бо Павло написав цього листа, очевидно, перебуваючи під домашнім арештом. Вислів «єдність з Господом» — це переклад грецького вислову, який буквально означає «в Господі» і може передавати думку «в єдності з Господом» або «через Господа». Титул «Господь» може стосуватися як Бога Єгови, так і Ісуса Христа, але це заохочення Павла дуже нагадує заохочення в Єврейських Писаннях, в яких говориться про Єгову (Пс 32:11; 97:12; див. «Вступ до Філіппійців» і коментар до Флп 4:4).
Стережіться. У цьому вірші Павло тричі повторює грецьке дієслово, перекладене тут як «стережіться». Кожного разу після нього йдуть слова, які починаються з тої самої грецької приголосної. (Див. англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства».) Завдяки такому літературному прийому слова Павла звучали динамічніше і переконливіше. Крім того, спочатку він трьома висловами описує групу людей, які наражали віру філіппійців на небезпеку, а потім, у наступному вірші, трьома висловами описує вірних християн.
Псів. Тут Павло використовує слово «пси» в переносному значенні і застерігає філіппійців від фальшивих вчителів, багато з яких були прихильниками юдаїзму. За Мойсеєвим законом собаки вважалися нечистими тваринами, і в Біблії слово «пси» часто має негативний відтінок (Лв 11:27; див. коментар до Мт 7:6). У містах пси зазвичай їли те, що знаходили, а це викликало огиду в людей, особливо в тих, хто дотримувався принципів Мойсеєвого закону (Вх 22:31; 1Цр 14:11; 21:19; Пр 26:11). У Єврейських Писаннях вороги вірних служителів Єгови деколи прирівнюються до псів (Пс 22:16; 59:5, 6). Павло, називаючи фальшивих вчителів псами, хоче показати, що вони нечисті і не мають права поширювати християнські вчення.
Тих, хто калічить тіло. Ці слова стосуються прихильників обрізання. Павло використовує вислів «ті, хто калічить тіло» (букв. «зрізання»), очевидно, щоб зберегти гру слів у цьому виразі та виразі «справжнє обрізання» (букв. «різання довкола») з наступного вірша. (Див. коментар до Флп 3:3.)
Справжнє обрізання маємо ми. Цей вислів можна буквально перекласти як «ми є обрізанням». Тут Павло говорить про християн як групу, що має саме те обрізання, яке тепер вимагає і схвалює Бог,— «обрізання серця». (Див. коментар до Рм 2:29.) Мабуть, це продовження гри слів з попереднього вірша. (Див. коментар до Флп 3:2.)
Виконуємо священне служіння. Або «служимо (поклоняємось)». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити». В Біблії воно вживається стосовно служіння Богу або акту поклоніння йому (Мт 4:10; Лк 2:37; Дії 7:7; Рм 1:9; 2Тм 1:3; Єв 9:14; Об 22:3).
Я... маю всі підстави покладатися на тіло. Вживаючи слово «тіло», Павло говорить про переваги, які він мав з людського, або фізичного, погляду. Деякі з них він наводить у Флп 3:5, 6.
З племені Веніямина. У цьому вірші, а також у Рм 11:1 Павло говорить, що походить з племені Веніямина. Це один з фактів, які він наводить на доказ того, що має юдейське коріння. Плем’я Веніямина було видатним серед племен Ізраїля. Ось що про нащадків Веніямина пророкував патріарх Яків перед своєю смертю: «Веніямин роздиратиме здобич, як вовк. Вранці він їстиме те, що вполював, а ввечері ділитиме здобич» (Бт 49:27). З цього племені справді походило багато могутніх і безстрашних воїнів, які бились, наче вовки, захищаючи народ Єгови. Деякі веніяминівці виконали це пророцтво «вранці», тобто на світанку ізраїльського царства, яке заснував Єгова, а інші — «ввечері», коли сонце, образно кажучи, зайшло над тим царством (1См 9:15—17; 1Хр 12:2; Ес 2:5—7). Павло теж був безстрашним воїном. Він вів духовну війну і боровся з фальшивими вченнями та звичаями, а також навчив інших християн вести таку війну (Еф 6:11—17).
Мої батьки — євреї. Тут і в 2Кр 11:22 Павло наголошує на своєму юдейському корінні. (Див. коментар.) По суті, він каже, що є справжнім євреєм і в його роді не було жодного неюдея. Можливо, Павло згадує про це, тому що фальшиві вчителі піддавали сумніву його походження і вихвалялися своїм юдейським корінням. А втім, Павло підкреслює, що ці чинники для нього неважливі. (Див. коментарі до Флп 3:7, 8.)
Коли говорити про закон, я був фарисеєм. Павло пише тут про своє минуле в юдаїзмі. Очевидно, він має на увазі, що виховувався в сім’ї, яка належала до фарисеїв — однієї з течій юдаїзму. (Див. коментар до Дії 23:6.) Серед християн теж були колишні фарисеї. У Дії 15:5 (див. коментар) про них сказано, що вони «належали до фарисейської секти».
Надбанням... втратою. Говорячи про так звані переваги у своєму житті, Павло вживає тут слова «надбання» і «втрата», які належали до ділової термінології. Павло виховувався в сім’ї фарисеїв (Флп 3:5, 6). Він з народження мав римське громадянство і користувався всіма перевагами та правами, які воно надавало (Дії 22:28). Він навчався у Гамаліїла, а отже отримав хорошу освіту. Крім того, Павло вільно володів грецькою та єврейською мовами. У нього були всі шанси стати видатною особою в юдаїзмі (Дії 21:37, 40; 22:3). Але Павло вважав всі ці переваги та можливості втратою і відмовився від них заради того, щоб стати вірним послідовником Христа. Рішення Павла узгоджувалося з порадою, яку Ісус дав своїм послідовникам: ретельно зважити, що́ насправді є для них надбанням, а що — втратою (Мт 16:26).
Купою сміття. Грецьке слово, перекладене тут як «купа сміття», вживається в Грецьких Писаннях лише в цьому вірші і може також перекладатися як «відходи», «мотлох» або навіть «кал». Цим Павло яскраво показує, наскільки змінилося його ставлення до можливостей і досягнень, які він так цінував, коли ще не був християнином. (Див. коментар до Флп 3:5.) З його слів видно, що він був рішуче налаштований ніколи не озиратися і не шкодувати про своє рішення відмовитися від усього цього. Те, що колись було для нього таким важливим, стало в його очах сміттям, бо воно не може зрівнятися з «набагато ціннішим» «знанням про Христа Ісуса».
Праведним... завдяки вірі в Христа. Див. коментар до Гл 2:16.
Погодившись на таку ж смерть, як він. Помазані духом християни погоджуються на таку ж смерть, якою помер Ісус, у тому значенні, що охоче йдуть на жертви, наприклад, відмовляються від перспективи жити вічно на землі. Крім того, все своє життя вони зберігають непорочність у випробуваннях; вони розділяють страждання Христа, і декому з них навіть доводиться щодня дивитися смерті у вічі. Ведучи такий спосіб життя, вони помирають, зберігши непорочність, і цим наслідують Ісуса, який теж до самої смерті залишався непорочним. Після смерті ці християни воскресають як духовні особи до життя в небі (Мр 10:38, 39; Рм 6:4, 5; див. коментар до Рм 6:3).
Раннє воскресіння. Багато перекладів Біблії використовують тут лише слово «воскресіння». Але Павло вживає не звичайне грецьке слово ана́стасіс («воскресіння»), а спільнокореневе слово ексана́стасіс (букв. «із воскресіння», англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»), яке в Грецьких Писаннях трапляється лише в цьому вірші. Саме тому немало біблеїстів вважають, що це слово стосується особливого виду воскресіння. У класичній грецькій літературі воно мало вузьке значення і вживалося, коли хтось вставав рано-вранці. Використавши таке слово, Павло, очевидно, мав на увазі воскресіння, яке в потоці часу має відбутися раніше (1Кр 15:23; 1Фс 4:16), перед загальним воскресінням тих, хто житиме на землі (Ів 5:28, 29; Дії 24:15). Це раннє воскресіння також названо «першим воскресінням» і стосується воскресіння помазаних духом послідовників Христа, які житимуть у небі (Об 20:4—6).
Христос Ісус. Хоча деякі рукописи не містять слова «Ісус», але аналіз різних рукописів дає вагомі підстави вживати варіант «Христос Ісус».
Забуваючи те, що позаду. Грецьке слово, перекладене тут як «забувати», може означати «не звертати уваги». Звичайно, «те, що позаду» не стерлося з пам’яті Павла, адже він щойно про це писав. (Див. коментар до Флп 3:5.) Але, ставши християнином, він зосередився на тому, що було попереду, подібно як бігун зосереджується на частині забігу, яка ще залишилася. (Див. коментар до вислову тягнучись до того, що попереду у цьому вірші.) Таке рішення Павла допомагало йому забувати «те, що позаду», тобто не звертати уваги на переваги та можливості, які в нього були, коли він ревно обстоював юдаїзм. Він свідомо не роздумував про все це, оскільки воно перестало бути для нього важливим. (Див. коментар до Флп 3:8.)
Тягнучись до того, що попереду. З цих слів можна зробити висновок, що Павло порівнює себе з бігуном, можливо, з учасником грецьких ігор. (Див. коментарі до 1Кр 9:24.) У греко-римському суспільстві митці часто створювали статуї бігунів або зображали їх на вазах, і такий образ був добре відомий. Під час забігу спортсмен не зосереджувався на тому, що було позаду, бо це тільки сповільнило б його. Щось подібне про бігуна писав Лукіан, грецький письменник другого століття: «Як тільки падає мотузка, яка стримує учасників забігу, добрий бігун думає лише про те, щоб бігти вперед, всі його думки зосереджені на фініші, і, прагнучи одержати перемогу, він покладається тільки на власні ноги». Бігун спрямовував всі зусилля, щоб досягти своєї мети — фінішної лінії. Так само і Павло зосереджувався не на світських прагненнях, які залишив позаду, а на майбутній нагороді. (Див. коментар до Флп 3:14.)
Нагороду небесного покликання. Павло усвідомлював, що, подібно до інших помазаних християн, має надію правити з Христом у небі як співправитель у Месіанському Царстві (2Тм 2:12; Об 20:6). Тож, «небесне покликання», по суті, є запрошенням належати до цього Царства. Але «ті, хто отримав небесне покликання [або «запрошення», прим.]» (Єв 3:1, 2), отримають згадану Павлом «нагороду» лише в тому випадку, якщо будуть «триматися свого покликання та вибрання» (2Пт 1:10) і доведуть, що є «вірними» цьому покликанню (Об 17:14). (Див. коментар до Флп 3:20.)
Продовжуймо йти тим самим шляхом. Основне значення вжитого тут грецького дієслова, перекладеного як «йти тим самим шляхом»,— «бути в строю, в ряді». У давнину його вживали у військовому контексті, коли описували організований і згуртований рух воїнів в першому ряді війська. Згодом це дієслово набуло переносного значення «дотримуватися; діяти у згоді з» нормами або «триматися» певної поведінки. Очевидно, Павло говорить про те, що це має бути постійний рух уперед. Християни у Філіппах мали продовжувати йти християнським шляхом, тобто дотримуватися істин і норм поведінки, про які дізналися. В усіх інших випадках це грецьке дієслово перекладається по-різному, залежно від контексту: «поводишся правильно» (Дії 21:24); «наслідують» (Рм 4:12); «вести» (Гл 5:25); «поводиться» (Гл 6:16).
Вороги Христового стовпа мук. Цей вислів стосується тих, хто колись навернувся на християнство, але потім перестав бути християнином і почав жити в своє задоволення та грішити. По суті, вони стали ворогами правдивого поклоніння (Флп 3:19). Тут вислів «стовп мук» (грецькою стауро́с) вказує на Ісусову смерть на стовпі. (Див. глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».) Ісус пішов на таку смерть заради того, щоб людство звільнилося від рабства гріха, могло примиритись з Богом і мати з ним добрі стосунки. Але «вороги Христового стовпа мук» своїми ділами показували, що не цінують благословень, які стають можливими завдяки Ісусовій смерті (Єв 10:29).
Кінець. Або «остаточний кінець; повний кінець». «Ворогів Христового стовпа мук» чекає кінець, тобто «знищення» (Флп 3:18).
Їхній бог — шлунок. Грецьке слово койлı́а буквально означає «живіт», «шлунок» або «нутрощі». Тут воно вживається в переносному значенні і стосується ненаситних плотських бажань. (Див. коментар до Рм 16:18.) За днів Павла у деяких п’єсах, які ставили у грецьких театрах, згадували про «бога живота», а персонажі говорили, що живіт був їхнім «найбільшим божеством». Римський філософ Сенека, сучасник Павла, критикував тих, хто був «рабом свого живота». У Флп 3:18 Павло згадує про людей, які потурали плотським прагненням, і, очевидно, для них це було важливішим, ніж служіння Єгові. Дехто, мабуть, їв і пив стільки, що це можна було назвати обжерливістю і пияцтвом (Пр 23:20, 21; пор. Пв 21:18—21). Ймовірно, були й ті, хто вирішив скористатися можливостями, які відкрилися перед ними, і це стало для них важливішим від служіння Єгові. На думку деяких вчених, Павло мав на увазі тих, хто скрупульозно дотримувався юдейських законів щодо їжі. Вони настільки зосередилися на виконанні цих законів, що їжа стала для них найважливішою, по суті, стала їхнім богом.
Наше громадянство. Місто Філіппи було римською колонією, і його мешканці мали багато привілеїв. (Див. коментарі до Дії 16:12, 21.) Деякі християни зі збору в Філіппах, можливо, мали певний вид римського громадянства, яке вважалося дуже цінним. Те, чи хтось мав громадянство, чи ні, відігравало ключову роль у суспільстві. Але тут Павло говорить про громадянство на небесах, яке має незрівнянно більше переваг (Еф 2:19). Він закликає помазаних християн зосереджуватися не на земних речах (Флп 3:19), а на громадянстві, яке чекає їх у небі (Див. коментар до Флп 1:27.)
Змінить наше слабке тіло, щоб воно було подібним до його славного тіла. Павло говорить тут про зміну, якої мають зазнати помазані християни для того, щоб жити в духовній сфері як співспадкоємці з Господом Ісусом Христом. Будучи людьми, вони спочатку помирають, а потім Бог у визначений час воскрешає їх у зовсім іншому, новому, тілі (2Кр 5:1, 2). Після воскресіння вони мають нетлінне духовне тіло і безсмертя (1Кр 15:42—44, 53; див. коментар до 1Кр 15:38). Замість свого слабкого, тобто недосконалого, тіла вони отримують тіло, яке є «подібним» (букв. «стає таким, як») до славного тіла Христа (Рм 8:14—18; 1Ів 3:2).