Який є погляд Біблії?
Критикувати чиюсь релігію — чи це є не по-християнськи?
ЄПАРХІЯЛЬНИЙ часопис Catholic Review з Балтімор, Меріленд, помістив статтю про американську релігійну групу, яка стала визначна у тому часі.
В наслідок цього редакція згаданого часопису одержала багато листів з висловом незадоволення. А чому? У наступному числі редактор Catholic Review сказав, що нарікаючі відчували, “що ми не маємо права, у цій вселенській добі, друкувати інформацію, яку хтось може розуміти як критикування релігійної групи”. Чи ви погоджуєтесь з цим?
Багато осіб будуть відповідати “Так”, кажучи, що ‘всі релігії мають щось доброго’, або що ‘всі релігії керують до Бога’. Наприклад, недавно журнал Пробудись! (в англійській мові) помістив статтю в якій був перегляд науки Буддизму у світлі Біблії. Один буддистський єпископ спротивився цьому, кажучи, що це є час для “міжрасового, міжнародного і міжрелігійного розуміння”. Так, багато осіб вірять, що це є час для ліберального, вселенського погляду.
Але, чи це також не є час в якому повинні заохочувати і практикувати чесність і щирість? І чи цей принцип не повинен стосуватися також до релігії? Дехто не погоджується з цим. Єзуїтський настоятель Педро Арупе, так як його наводив католицький часопис в Мадриді, сказав: “Я дуже противлюся коли хтось критикує Церкву. . . . Це нестерпно якійсь особі або групі, без різниці з якої доброї волі, публічно виявляти вади, не робить різниці, які дійсні вони можуть бути”. Але, коментуючи над цими словами, Католицький Світ (анг. мові) сказав, що голова Єзуїтів “висловлював ідеал колишньої доби. Церква вже подолала критичний стан”. Подібно, один провідний європейський католицький теолог зауважив: “Ми не мусимо похвалювати і казати амінь усьому в Церкві. Критика, справді голосна критика, може бути обов’язком”.— The Council, Reform and Reunion.
Але є ще навіть важніший погляд. Яке заключення ми можемо зробити з Біблії, а особливо з Христового життя, чи то є не по-християнськи критикувати чиюсь релігію?
Деякі особи, які не люблять критикування релігії наводять Ісусові слова: “Не судіть, щоб і вас не судили”. (Мат. 7:1) І Христос наказував Своїм слухачам не бачити ‘заскалку в оці брата свого’ аж поки перше не вийметься колода зі свого власного. (Мат. 7:3—5) Але, що Він тут мав на думці?
Коментар Джеймесона, Фосета і Бравна каже: “Контекст ясно показує, що тут осуджується напрям несприятливо дивитися на особистість і вчинки інших, який то напрям доводить до проголошення несправедливого і небажаного осудження їх”. І показуючи, що Ісус мав на думці особисте ‘осудження’, коментатор Альберт Барнс каже, що Ісус “відноситься до приватного осудження . . . можливо основно до звичаїв письменників і фарисеїв”. Ісусова порада відноситься до кожного християнина, щоб неосуджувати особисті звичаї та переваги інших. (Порівняйте Римлян 14:1—4, 10.) Отже в Матвія 7:1—5 Ісус не забороняв простої Біблійно-заснованої критики релігійної віри і практик. Але як нам бути певними. Зауважте Ісусів власний приклад.
На одній оказії Ісус говорив про деяких жидівських релігійних провідників, які звертали більше уваги на свої традиції ніж на наслідування принципів Божого Слова. Чи Христос старався, щоб не критикувати іншу релігію? Навпаки, Він сказав: “Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: ‘Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! То однак надаремне шанують Мене’ ”. (Мат. 15:6—9) А як ви відноситеся до таких критикуючих слів? Вони можуть образити декого. Але, чи Ісус був “нехристиянський”? Певно, що ні.
Можливо навіть ще більш доречним є Його проповідь, що є записана у 23-му розділі Матвія. Там Він назвав релігійних провідників “сліпі дурні”, “сліпі провідники” і ‘змії, кодло гадюче’. (Мат. 23:16, 17, 24, 33, Нокс Переклад) Чи такі слова повинні жахати нас? Знову, чи Ісус був “нехристиянський”? Римо-Католицький священик Брус Вавтер, СМ, каже, що ця “промова трохи бентежить своєю довжиною і жорстокістю, але її треба прийняти як історичний запис і як частину вістки Євангелії”.— The Four Gospels: An Introduction.
Але запитайте себе: Чому Ісус публічно критикував релігійних осіб, які заявляли служити тому самому Богові про Якого Він проповідував? Чи Він говорив із поганим наміром? Цілком ні. Хоч Він був спокійний і добрий, то Він так любив праведність і хотів помогти людям чесного серця, що був спонуканий критикувати тих, які навчали щось противного Божій відкритій волі.— Мат. 11:28—30; Євр. 1:9.
Також, Ісусові відверті слова могли допомогти людям. Наприклад, що сталося б коли б ви навчилися вживати якусь небезпечну машину, але завжди робили серйозну помилку. Чи це не було б на вашу користь коли б хтось поправив вас, перед тим ніж ви поранили б або вбили себе або когось іншого? Відповідно жиди, які слухали Ісусову правдиву критику діставали допомогу набути Божої похвали і спасіння.
Але чи тільки Христос міг так висловлюватися? Ні. Біблія дуже ясно показує, що Ісусові учні також звертали людям увагу на релігійний блуд. Наприклад, прочитайте як Стефан відважно ганьбив юдейських провідників. (Дії 7:51—54) І зауважте як апостол Павло казав, що атеняни поклонялися ідолам в “невідомості”. (Дії 17:29, 30) Крім цього, любивши правду, ці християни за першого століття виявляли відступ від правдивого Християнства тих, що визнавали себе за християнів.— 1 Тим. 1:19, 20; 2 Тим. 2:16—19.
Як би ви почувалися, коли б ви жили в тому часі коли Ісусові послідовники критикували релігію ваших приятелів або родичів? Так як тепер, було б легко образитися. Однак, ми не можемо заперечити, що критика учнів була правильна і є поміщена в Божому Слові. Так як Ісус, вони критикували з доброю спонукою. Отже учні були християнські,— а не нехристиянські — коли виявляли релігійну помилку.
Чи ж сьогодні це є не по-християнськи робити вислови основані на Біблії про чиюсь релігію? Біблійна відповідь мусить бути Ні. Правда, критика, яка відкриває вади в науках або практиках чиєїсь релігії спочатку може виглядати жорстока. Однак, як нам відноситися? Не так як ті, що дуже розгнівалися через Стефанову критику. Але, зауважте як гарно деякі атеняни віднеслися, коли вислухали Павла. Вони прийняли Біблійну правду і повірили, на їхню вічну користь.— Порівняйте Дії 17:11, 12.
Замість відкидати критику засновану на Божому Слові за нехристиянську, ми повинні уважно застановитися над нею, бо вона може придбати нам дійсні користі.