Вірші зачитано з належним наголосом

КОЛИ ти розповідаєш про Божі наміри зі сцени або в особистій розмові, твої слова повинні зосереджуватися на його Слові. Переважно сюди входить читання з Біблії, і робити це належить вміло.

Читай з почуттям. Щоби правильно підкреслити думку вірша, його слід зачитувати з почуттям. Розглянь кілька прикладів. Коли читаєш Псалом 37:11, твій голос повинен виражати радісне сподівання обіцяного миру. Читаючи Об’явлення 21:4 про кінець страждань і смерті, намагайся відобразити у голосі сердечну вдячність за це чудесне полегшення у майбутньому. Слова з Об’явлення 18:2, 4 та 5, які закликають вийти з обтяженого гріхами Вавилона Великого, належить зачитувати з інтонацією невідкладності. Почуття, звичайно ж, мусять бути щирими, але не переборщуй. Отже, скільки емоцій вкладати у читання? Усе залежить від змісту віршів і способу їх використання.

Наголошуй потрібні слова. Якщо ти пояснюєш лише частину вірша, власне її і слід виділяти під час зачитування. Наприклад, коли хочеш обговорити значення вислову «шукайте ж найперш Царства» з Матвія 6:33, то не ставитимеш основного наголосу на фразах «правди Його» або «все це».

Припустімо, що в промові на службовому зібранні ти плануєш зачитати Матвія 28:19. Які слова потрібно виділити у цьому вірші? Якщо хочеш заохотити до старанного започаткування домашніх біблійних вивчень, наголоси на слові «навчіть». Але коли говориш про християнський обов’язок ділитися біблійною правдою з іноземцями або хочеш спонукати вісників до служіння там, де більша потреба, тоді варто акцентувати фразу «всі народи».

Нерідко вірш наводять для доказу спірного твердження чи у відповідь на запитання. Проте коли читати з однаковим наголосом всі думки вірша, слухачі можуть зовсім не помітити зв’язку з твоєю темою. Для тебе головне буде очевидним, а для них — ні.

Приміром, коли зачитуєш співрозмовнику Псалом 83:18 (НС) і наголошуєш на слові «Всевишній», він може не помітити, здавалося б, очевидної думки про те, що Бог має власне ім’я. У такому разі потрібно акцентувати слово «Єгова». Але коли вживати той самий вірш, обговорюючи Божу всевладність, головний наголос має бути на слові «Всевишній». Провідна думка може пройти повз увагу слухачів і тоді, коли ти, скажімо, прагнеш показати віршем з Якова 2:24 важливість зв’язку віри з учинками і при цьому ставиш головний наголос не на слові «діл», а на слові «виправдується».

Ще один добрий приклад цього міститься в Римлян 15:7—13. Це уривок Павлового листа до збору, утвореного з євреїв та людей язичницького походження. У цьому місці апостол доводить, що служіння Ісуса несе пожиток не тільки обрізаним євреям, але й вихідцям з інших народів — «щоб [вони] славили Бога за милосердя». Відтак, вказуючи на те, що ця нагода доступна і для поган, Павло цитує чотири фрагменти Писань. Як прочитати ці вірші, щоб підкреслити думку апостола? Якщо ти позначаєш слова, які слід наголосити, тоді підкресли «поган» у 9-му вірші, «погани» в 10-му, «усі погани» й «усі люди» з 11-го вірша, а також «поганами» й «погани» з 12-го. Спробуй зачитати Римлян 15:7—13 власне з таким логічним наголосом. Завдяки цьому весь ланцюжок Павлової аргументації стане яснішим та легшим для сприйняття.

Методи наголошення. Слова, які несуть головне змістове навантаження, можна виділяти багатьма методами. Вибраний спосіб повинен узгоджуватися зі змістом вірша та особливостями твого виступу. Ось кілька пропозицій.

Підкреслення голосом. Це включає усілякі голосові зміни, котрі вирізняють ті слова, що несуть головну думку в реченні. Такого виділення досягають зміною сили голосу — її послабленням або посиленням. У багатьох мовах слова наголошують зміною висоти тону. Однак у декотрих мовах це цілковито змінює значення слів. Додаткової ваги ключові фрази набувають і тоді, коли вимовляти їх повільніше. У тих мовах, де виділяти слова зміною голосу неможливо, потрібно вдаватись до вже узвичаєних засобів.

Паузи. Їх можна робити до прочитання ключової частини вірша, після цього або ж і до, і після водночас. Пауза, що передує провідній думці, створює атмосферу очікування, а пауза після прочитаного — посилює створене враження. Проте коли робити надто багато пауз, на загальному тлі нічого не вирізнятиметься.

Повтор. Щоб наголосити на якійсь думці, можна зупинитись і прочитати потрібне слово або фразу ще раз. Переважно краще дочитати вірш і лише потім повторити ключовий вислів.

Жести. Рухи тіла та міміка нерідко додають слову чи фразі потрібної емоційної виразності.

Тон голосу. Є мови, у яких, прочитуючи слова певним тоном, їх вирізняють або надають їм особливого значення. Однак цим прийомом слід користуватись обачно, особливо коли йдеться про застосування сарказму.

Коли вірші зачитує інший. Якщо біблійний фрагмент зачитує співрозмовник, він може виділити не ті слова або й взагалі нічого не наголосити. Що ж тобі робити? Аби увиразнити значення вірша, найліпше — пояснити його. Після цього скеруй особливу увагу безпосередньо на ті слова з Біблії, які несуть головну думку.