СПІВЧУТТЯ

Чуйне ставлення до чиїхось страждань або горя та прагнення їх полегшити. Одне з єврейських слів, які передають думку про співчуття,— це дієслово хама́л, що означає «виявляти співчуття; шкодувати; жаліти» (1См 23:21; Вх 2:6; Мл 3:17; Єр 50:14). Грецьке дієслово ойкте́йро означає «співчувати», а іменник ойктірмо́с описує глибоке або ніжне співчуття (Рм 9:15; 12:1; 2Кр 1:3; Флп 2:1; Кл 3:12). Словом «співчуття» може також перекладатися грецьке слово спла́нхна (озн. «нутрощі») (1Ів 3:17).

Найвидатніший приклад співчуття подає сам Єгова. Про це свідчать його стосунки з ізраїльтянами. Він не лише глибоко співчував їм, коли вони страждали в Єгипті, а й визволив їх з рук гнобителів та піклувався про них у пустелі (Іс 63:7—9). Після того як ізраїльтяни оселились в Обіцяному краї, вони часто відвертались від Єгови, але він знову і знову рятував їх від ворогів, відгукуючись на їхні благання про допомогу (Сд 2:11—19).

Однак зрештою стало зрозуміло, що сподіватися каяття від ізраїльтян марно. Вони настільки погрузли в ідолопоклонстві, що навіть опоганили святиню Єгови, поставивши в ній ідолів. Народ глузував з пророків Єгови і зневажав його слова. Всевишній більше не міг виявляти їм співчуття. Тож він віддав їх у руки царя Навуходоносора і так виконав присуд, оголошений раніше через пророків (2Хр 36:15—17; Єр 13:14; 21:7; Єз 5:11; 8:17, 18).

Коли не потрібно виявляти співчуття. Усі, хто добре знає Єгову, наслідують його і намагаються бути співчутливими (Еф 4:32—5:1). Проте в деяких випадках виявляти співчуття було б неправильно. Якщо людина вперто грішить і свідомо відкидає праведні норми Єгови, то не можна зі співчуття захищати її від покарання, на яке вона заслуговує (Пв 13:6—11; Єв 10:28).

Той, хто виявляє співчуття всупереч Божій волі, навіть якщо робить це під тиском оточення, зазнає гірких наслідків. Це видно з того, що сталося з царем Саулом. Коли прийшов час виконати Божий вирок проти амаликітян — народу, який першим напав на ізраїльтян після їхнього виходу з Єгипту, Саул отримав наказ не щадити їх. Піддавшись тиску своїх підданих, він не до кінця виконав наказ Єгови. Тому Єгова відкинув його як царя (1См 15:2—24). Людина, яка глибоко цінує праведні норми Єгови і в першу чергу зберігає відданість йому, зможе уникнути помилки Саула і не втратити Божої прихильності.