Запитання читачів

Що таке «добро», яке апостол Павло не міг чинити, як про те читаємо в Посланні до римлян 7:19 (Деркач)?

В основному Павло мав на увазі свою неспроможність виконувати всі добрі вчинки, описані в Законі Мойсея. Для Павла і всіх інших, у тому числі і нас, неможливо виконувати їх, оскільки всі недосконалі й схильні до гріха. Проте не слід упадати в розпач. Жертва Христа відкрила нам шлях до прощення Богом і до Його схвалення.

У Посланні до римлян 7:19 (Деркач) ми читаємо: «Бо добро, яке хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю». З контексту випливає, що Павло головним чином говорив про «добро», якого вимагав Закон. У 7-му вірші він сказав: «Чи Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: «Не пожадай». Закон явно показував, що всі люди є грішними, оскільки вони не в стані повністю виконувати його.

Павло потім звернув увагу на те, що він «колись жив без Закону». Коли це було? Коли він був у стегнах Авраама, перед тим як Єгова встановив Закон. (Римлян 7:9; порівняйте Послання до євреїв 7:9, 10). Авраам був недосконалим, але оскільки Закон ще не був установлений, то неспроможність виконувати різні його вказівки не могла вказувати Авраамові на його грішний стан. Чи це означає, що з того часу, коли Закон був установленим і виявив грішний стан людей, він приносив погані плоди? Ні в якому разі. Павло сказав: «Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра» (Римлян 7:12).

Зверніть увагу на те, що Павло назвав Закон «святим» і «добрим». Як пояснив він у наступних віршах, «те, що добре»,— Закон — виявило, що він грішник, який заслужив собі смерть. Павло написав: «Добро, яке хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то вже не я роблю, а гріх, що живе в мені» (Римлян 7:13—20, Деркач).

З контексту випливає, що Павло не говорив про добро в загальному значенні або просто про добрі вчинки. (Порівняйте Дії 9:36; Римлян 13:3). Він особливо мав на увазі ті вчинки, які виконувалися (або не виконувалися) згідно з Божим благородним Законом. Колись він ревно сповідував релігію євреїв і в порівнянні з іншими був «невинним». Але хоча він вважав себе сумлінним рабом того Закону, не дотримувався його повністю (Филип’ян 3:4—6). Закон віддзеркалював Божі досконалі норми й виявляв, що апостол відносно свого тіла все ще був рабом закону смерті і, таким чином, заслужив собі смерть. Однак Павло міг бути вдячним за те, що через жертву Христа він був визнаний праведним і тим самим звільнений від закону гріха та його закономірного наслідку — смерті (Римлян 7:25).

У даний час християни не знаходяться під Мойсеєвим Законом, тому що він був прибитий до стовпа мук (Римлян 7:4—6; Колосян 2:14). Однак ми б поводились неправильно, якщо б вважали, що він був обтяжливим кодексом, про який слід забути. Закон в принципі був добрим. Тому в нас є причина читати книги Біблії, в яких знаходиться Закон, і довідатись, які були його вимоги до ізраїльтян.

Читаючи Закон, ми повинні роздумувати про принципи, які були основою його різних правил, і про те, яким чином Божим людям йшло на користь те, що вони старались дотримуватись тих благородних наказів. Також слід пам’ятати, що ми недосконалі і тому не можемо дотримуватись всіх добрих порад у Божому Слові. Проте, борячись із законом гріха, ми можемо радіти перспективою врятування на основі Христової жертви.