Святкування днів народження несло з собою смерть

СВЯТКУВАННЯ днів народження розглядається сьогодні більшістю людей як просто невинний звичай. Але Біблія змальовує цю традицію далеко не в позитивному світлі. Перш за все, Святе Письмо жодного разу не повідомляє, щоб хтось із Божих вірних слуг святкував день народження.

Два дні народження, що лише їх згадує Біблія, відзначалися правителями, котрі були ворогами Бога. Під час кожного святкування мала місце страта, щоб гості могли злорадіти смерті того, хто не догодив царю. У першому випадку фараон — цар Єгипту стратив начальника пекарів (Буття 40:2, 3, 20, 22). Єгипетський правитель вчинив це під час бенкету тому, що був лихий на свого слугу. У другому випадку Ірод — аморальний правитель Галілеї стяв голову Іванові Хрестителю на догоду дівчині, що справила йому приємність своїм танцем під час гостини. Які відразливі сцени! (Матвія 14:6—11).

Проте чи не зосередилася Біблія на двох виняткових днях народження? Зовсім ні. Стародавній іудейський історик Йосиф Флавій розповідає, що такі випадки були далеко не винятковими. Він записав інші приклади святкування днів народження, коли людей страчували задля розваги.

Наприклад, деякі такі випадки мали місце після знищення Єрусалима у 70 році н. е., коли 1 000 000 євреїв загинуло, а 97 000 тих, хто залишився живим, стали в’язнями. По дорозі до Рима римський полководець Тит завів своїх бранців до поблизького портового міста Кесарії.

Йосиф писав: «Під час свого перебування в Кесарії Тит дуже пишно відзначав день народження свого брата Доміціана, і тоді в різноманітних іграх зі звірами та вогнем загинуло понад 2500 в’язнів. Затим він пішов до Беріта [Бейрута] — римської колонії у Фінікії, де відсвяткував день народження свого батька, погубивши ще більше в’язнів у різних видовищах» («Іудейська війна», книга VII, сторінка 37, переклад Пола Маєра у виданні «Цінність творів Йосифа Флавія», англ.)

Не дивно, що в «Імператорському біблійному словнику» (англ.) говориться наступне: «Іудеї, котрі жили в пізніші часи, дивилися на святкування днів народження як на частину ідольського поклоніння; такий погляд опирався на численні спостереження за тим, як люди звичайно святкували ці дні».

Вірні християни першого століття не були схильні дотримуватися традиції, яку Біблія представляє в такому похмурому світлі і яку так жахливо вшановували римляни. Нині щирі християни розуміють, що біблійні розповіді про святкування днів народження записані їм на науку (Римлян 15:4). Вони уникають відзначання днів народження, бо воно надає особі неналежної шани. І що ще важливіше — служителі Єгови мудро беруть до уваги те, що, описуючи святкування днів народження, Біблія виражає несхвалення.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Арена у Кесарії.