Вони «знають голос його»
«ГОСПОДЬ — то мій Пастир». Такими словами розпочинається 23-й Псалом. Святе Письмо порівнює Бога Єгову до пастиря також у пророцтві Ісаї, де сказано: «Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!» (Ісаї 40:11).
Подібним чином до пастиря прирівнюється також Ісус Христос. Він казав: «Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці» (Івана 10:11). Ісус говорив, що «його [пастиревого] голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх». Він додав, що «вівці слідом за ним [пастирем] ідуть, бо знають голос його. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього,— бо не знають вони чужого голосу» (Івана 10:2—5).
І Бог Єгова, і його Син Ісус Христос завжди відповідають образові, змальованому у вищенаведених біблійних віршах. У поводженні зі своїми символічними вівцями вони виявляють чуйність, любов і турботливість. Тому вівцеподібні люди почуваються любимими і захищеними.
Ці взаємини влучно прирівняно до зв’язку між буквальними вівцями та їхнім пастухом. У 1831 році Джон Хартлі записав свої спостереження стосовно цього. Він помітив, що у Греції в пастухів був звичай давати імена своїм вівцям. Почувши своє ім’я, вівця негайно реагувала на голос пастуха. Через 51 рік, 1882 року, Дж. Л. Портер висловив схоже зауваження з цього приводу. Він особисто був свідком того, як пастухи «видавали... гучний специфічний клич» і як вівці слухняно йшли за своїми пастухами. Того ж року Вільям М. Томсон написав про неодноразові експерименти, котрі показали, що овець можна навчити йти за своїм пастухом і впізнавати його голос.
Чи спостерігається такий особливий взаємозв’язок між пастухами та їхніми вівцями у наші часи? Так. У журналі «Нешнл джіоґрефік» за серпень 1993 року австралійський мандрівник Рабен Девідсон написав про рабарських вівчарів на північному заході Індії наступне: «Кожний пастух має у своєму арсеналі декілька різновидів окликів. Існують ранкові кличі, щоб отара рушала, клич, щоб вівці йшли до води тощо. Кожен пастух знає своїх овець і навпаки, ось чому вранці його отара відділяється од більшої отари і йде за ним».
Поза всяким сумнівом, Ісус також спостерігав те, що описали чотири щойно згадані мандрівники. Власне це і додало реалістичності його ілюстрації про овець, котрі знають його голос. Чи ви — одна з Ісусових овечок? Чи ви знаєте його голос і слухаєте його? Якщо ви визнаєте його вчення правдивим, виконуєте його заповіді й наслідуєте його приклад у поклонінні Єгові, то зможете відчути на собі сповнену любові пастирську опіку Бога Єгови та його Сина Ісуса Христа (Івана 15:10).