Маленькі люди, великі серця

ЯК БИ ви почувались, розмовляючи з незнайомцями про Боже Царство, коли б ваш зріст був лише 76 сантиметрів? Лаура може поділитися з вами, як почувається вона. Їй 33 роки, і вона має саме такий зріст — 76 сантиметрів. Живе Лаура в місті Кіто (Еквадор) разом зі своєю 24-річною сестрою Марією, зріст котрої — 86 сантиметрів. Дозвольмо їм розповісти про ті перешкоди, з якими вони стикаються в християнському служінні.

«Аби дістатися до своєї проповідницької території або на християнські зібрання, ми йдемо десь півкілометра на автобус. З того місця, куди він нас довозить, нам треба пройти ще півкілометра на наступний автобус. Як на біду, у тому районі живе п’ятеро агресивних псів. Ми дуже боїмося собак, бо нерідко вони для нас — неначе коні. Для того щоб їх відганяти, ми беремо палицю, а оскільки вона нам ще знадобиться по дорозі назад, то, перш ніж сісти в автобус, ховаємо її десь поблизу.

Для нас сісти в автобус — це неабиякий крок. Для того щоб було легше залізти на підніжку, ми стаємо на горбок, який є на зупинці. Деякі водії під’їжджають до нього, інші ж — ні. У такому випадку вища допомагає нижчій залізти в автобус. Аби сісти на другий автобус, ми мусимо перейти пожвавлену автостраду, а для нас з нашими коротенькими ніжками це дуже нелегке завдання. Через наш малий зріст важка сумка з книжками лише ускладнює проблеми. Щоб зробити її легшою, ми користуємось Біблією кишенькового формату та обмежуємо кількість літератури, яку беремо з собою.

Ми з сестрою з самого дитинства були надзвичайно замкнуті. Наші сусіди знають, що ми завжди дуже боялися розмовляти з незнайомими людьми. Тож тепер, коли ми стукаємо до них у двері, на них це справляє велике враження; вони здивовані й зазвичай уважно нас слухають. Але там, де нас знають не так добре, часто люди бачать в нас лише карликів; тому вони не завжди ставляться до нас з такою серйозністю, на яку заслуговує наша звістка. А втім, ми відчуваємо любов Єгови, і це додає нам відваги, аби далі виконувати благовісницьку працю. Нам також додають мужності роздуми над словами з Приповістей 3:5, 6».

Як показує приклад Лаури й Марії, стійкість попри фізичні обмеження може приносити славу Богові. Апостол Павло молився, аби в нього було забрано «колючку в тілі», якою, можливо, була якась фізична неміч. Однак Бог сказав йому: «Досить тобі Моєї благодаті,— бо сила Моя здійснюється в немочі». І справді, для того щоб ми могли служити Богу, не обов’язково виліковувати нас від якихось фізичних вад. Якщо ми повністю покладаємось на Бога, то зможемо повною мірою використовувати ті можливості, які в нас є. Саме так дивився на свою «колючку в тілі» Павло; тому він міг сказати: «Коли бо я слабий, тоді я сильний» (2 Коринтян 12:7, 9, 10). Декілька років пізніше Павло написав: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє» (Филип’ян 4:13).

У наші часи Бог виконує грандіозну роботу, послуговуючись чоловіками, жінками й дітьми, котрі повністю віддані йому. Чимало з них мають певні фізичні вади. І хоча всі вони надіються на божественне зцілення під пануванням Його Царства, проте не сидять, склавши руки, і не чекають, поки Бог вирішить їхні проблеми, а вже тепер у міру можливостей намагаються йому служити.

Чи ви страждаєте через якусь неміч? Тоді кріпіться! Завдяки своїй вірі ви можете стати подібними до Павла, Лаури та Марії. Про них, як і про старожитніх чоловіків і жінок віри, можна сказати: «[Вони] зміцнялись від слабости» (Євреїв 11:34).

[Ілюстрація на сторінці 8]

Марія.

Лаура.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Марія допомагає Лаурі сісти в автобус.

[Ілюстрації на сторінці 9]

«Ми дуже боїмося собак, бо нерідко вони для нас — неначе коні».

Внизу: Лаура й Марія разом зі Свідками, які вивчали з ними Біблію.