Як виявляється побожна мудрість?

«ПОГОРДЖУЄТЬСЯ мудрість бідного, і не слухаються його слів». Цими словами мудрий цар Соломон закінчив свою розповідь про вбогого, але мудрого чоловіка, котрий врятував від знищення ціле місто. На жаль, «ніхто не згадав про цю вбогу людину» (Екклезіяста 9:14—16).

У нашому світі на бідних часто дивляться звисока, навіть якщо вони зробили якісь шляхетні вчинки. Так було, наприклад, з Ісусом. У пророцтві Ісаї про нього говорилося: «Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами» (Ісаї 53:3). Деякі люди гордували Ісусом лише тому, що в нього, на відміну від тогочасних провідників, не було ані титулу, ані слави. Проте своєю мудрістю він перевищував будь-яку грішну людину. Мешканці його рідного міста відмовились визнати, що цей «син теслі» виявляв надзвичайну мудрість та чинив такі могутні діла. І це була дуже серйозна помилка, оскільки, як говориться далі в повідомленні, Ісус «не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру». Скільки ж утратили ті люди! (Матвія 13:54—58).

Уважаймо, аби й ми не допустилися такої ж помилки. Як казав Ісус: ‘Виправдовується мудрість своїми ділами’. Тих, хто виконує Боже діло й передає іншим небесну мудрість, можна впізнати не по титулах чи суспільному становищу, а по «добрих плодах», які вони приносять,— по їхній заснованій на Біблії вірі та вчинках (Матвія 7:18—20; 11:19).