Запитання читачів

Чи недосконалість незайманої дівчини Марії вплинула негативно на зачаття Ісуса?

Про «народження Ісуса» в натхненому описі говориться: «Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого» (Матвія 1:18). Без сумніву, Божий святий дух відігравав вирішальну роль у вагітності Марії.

А що сказати про саму Марію? Чи в її вагітності хоча б щось залежало від її яйцеклітини? З огляду на обіцянки, які Бог дав Маріїним прабатькам — Аврааму, Ісаку, Якову, Юді та царю Давиду, народжене дитятко мало стати їхнім справжнім нащадком (Буття 22:18; 26:24; 28:10—14; 49:10; 2 Самуїла 7:16). Як же тоді на хлопчику, що народився у Марії, могли виконатися ті Божі обіцянки? Він мав бути її справжнім сином (Луки 3:23—34).

Дівчині Марії з’явився ангел Єгови і сказав: «Не бійся, Маріє,— бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус» (Луки 1:30, 31). Закони зачаття вимагають, щоб яйцеклітина запліднилась. Очевидно, Бог Єгова спричинив запліднення яйцеклітини в утробі Марії, перенісши життя свого єдинородного Сина з духовної сфери на землю (Галатів 4:4).

Чи може дитина, зачата недосконалою жінкою таким способом, бути досконалою і безгрішною в фізичному тілі? Як спрацьовують закони спадковості, коли з’єднується досконалість і недосконалість? Пам’ятаймо, що досконалу життєву силу Божого Сина переніс святий дух, у результаті чого відбулось зачаття. Це нейтралізувало будь-яку недосконалість, яку мала в собі Маріїна яйцеклітина. Унаслідок цього утворився генетичний взірець, який був досконалим від самого початку.

Хоч би як там було, можемо не сумніватися, що дія Божого святого духу в той час гарантувала успіх наміру Бога. Ангел Гавриїл повідомив Марії: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий» (Луки 1:35). Божий святий дух утворив, так би мовити, захисний мур, щоб від самого зачаття жодна недосконалість чи будь-який інший шкідливий вплив не перешкодили розвитку ембріона.

Ісус завдячував досконалим людським життям своєму небесному Отцю, а не якійсь людині. Єгова ‘приготував тіло’ йому; від зачаття й надалі Ісус дійсно був «непорочний, відокремлений від грішників» (Євреїв 7:26, Дерк.; 10:5).

[Ілюстрація на сторінці 19]

«Ти в утробі зачнеш, і Сина породиш».