Запитання читачів

Чи Ісус Христос, посилаючи 12 апостолів проповідувати, наказав їм взяти з собою палицю і сандалії?

Дехто твердить, що розповіді в трьох Євангеліях про те, як Ісус посилав апостолів проповідувати, суперечать одна одній. Але, порівнявши ці розповіді, ми зможемо дійти цікавого висновку. Спочатку порівняймо слова Марка і Луки. В оповіді Марка говориться: «[Ісус] наказав їм, крім палиці, нічого не брати з собою в дорогу: ні хліба, ні торби, ні мідних монет у гаманці на поясі. Також сказав їм мати лише одну пару сандалій і не брати на заміну спіднього одягу» (Марка 6:7—9). А Лука так передає Ісусову вказівку: «Нічого не беріть з собою в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібних монет, ні спіднього одягу на заміну» (Луки 9:1—3). Тут, здавалося б, існує суперечність. Згідно з Марком, апостоли мали взяти палицю і лише одну пару сандалій, а, відповідно до розповіді Луки, вони нічого не повинні були брати, навіть палиці. На відміну від Марка, Лука не згадує про сандалії.

Аби зрозуміти, що́ Ісус хотів сказати в цьому випадку, зверніть увагу на вираз, який міститься в трьох Євангеліях. У щойно наведених уривках, а також в Матвія 10:5—10 говориться, що Ісус наказав апостолам не брати і не мати «спіднього одягу на заміну». Схоже, кожен з апостолів мав лише один спідній одяг, тому не повинен був брати іншого для подорожі. Подібно апостоли носили одну пару сандалій. Марко наголосив на потребі мати «лише одну пару сандалій», ті, що вони носили на собі. А що сказати про палицю? У «Єврейській енциклопедії» зазначено: «Здається, у стародавніх євреїв була поширена звичка носити з собою палицю» (Бут. 32:11). Марко згадав, що апостоли отримали вказівку «нічого не брати з собою в дорогу», крім палиці, яка вже була в них, коли Ісус дав цей наказ. Отже, письменники Євангелій наголосили на Ісусовій вказівці не відкладати подорожі заради того, щоб зібрати потрібні додаткові речі.

Цю думку ще глибше пояснив Матвій, який чув Ісусів наказ і записав його. Ісус промовив: «Не складайте собі в гаманці на поясі ні золота, ні срібла, ні міді, і не беріть у дорогу ні торби, ні спіднього одягу на заміну, ні сандалій, ні палиці, бо робітник вартий своєї поживи» (Матв. 10:9, 10). А як бути з сандаліями, які носили апостоли, і палицями, які вони вже мали у своїх руках? Ісус не казав позбутися того, що в них було, а звелів апостолам не діставати собі ще таких речей. Чому він дав таку вказівку? Тому що «робітник вартий своєї поживи». У цьому полягала суть Ісусових слів, які узгоджувалися з його порадою учням у Нагірній проповіді: не тривожитись про те, що їм їсти чи що пити і в що одягатися (Матв. 6:25—32).

Хоча оповіді в Євангеліях можуть спершу видаватися суперечливими, вони містять одну й ту саму думку. Апостоли повинні були йти з тим, що мали, і не відволікатися на те, аби придбати щось додаткове. Чому? Тому що про них мав піклуватись Єгова.

Хто такі «жінки усякого роду», про яких говорив Соломон? (Еккл. 2:8, Хом.).

Ми не знаємо точно, але, скоріш за все, це були відомі жінки, яких Соломон зустрічав при своєму царському дворі.

У 2-му розділі книги Екклезіяста Соломон згадав про свої досягнення, включаючи великі будівельні проекти. Крім того, він сказав: «Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок-наложниць [«жінок усякого роду», Хом.]» (Еккл. 2:8).

Чимало біблійних коментаторів вважає, що згадані Соломоном «жінки» — це його численні чужоземні дружини та наложниці, яких він мав на схилку літ і які підштовхнули його до фальшивого поклоніння (1 Цар. 11:1—4). Однак таке пояснення не зовсім правильне. Коли Соломон писав вищезгадані слова, він вже був знайомий з тими «жінками усякого роду». І тоді Єгова ще схвалював царя, бо надихнув його написати біблійні книги. Навряд чи це було б можливо в пізніші роки Соломонового життя, коли він мав сотні чужинних жінок та наложниць і коли схилився до фальшивого поклоніння.

У книзі Екклезіяста Соломон каже, що «пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова» (Еккл. 12:10). Соломон, очевидно, добре усвідомлював значення слів «жінка», «цариця» і «наложниця», оскільки вживав їх у своїх натхнених писаннях (Прип. 5:18; 12:4; 18:22; Еккл. 9:9; Пісня Сол. 6:8, 9). Проте в Екклезіяста 2:8 мовою оригіналу ці слова не використовуються.

Вираз «жінки усякого роду» — єдиний випадок вживання в Біблії своєрідного єврейського слова (в однині та множині). Вчені зазначають, що його значення точно не відоме. Багато перекладачів Біблії передають фразу з Екклезіяста 2:8 словом «жінка» спочатку в однині, а потім у множині або в особливо вишуканій формі вираження. Саме це й означає вислів «жінки усякого роду».

Соломон був настільки знаменитою людиною, що цариця заможного царства Шеви, почувши про нього, прийшла, аби подивитись, і була вражена (1 Цар. 10:1, 2). Можливо, власне про це говорив Соломон, вживаючи вираз «жінки усякого роду». Він, мабуть, мав на увазі відомих жінок, яких зустрічав при дворі впродовж багатьох років свого вірного служіння Богові.