Проповідуємо і навчаємо по всій землі

БАГАТО років тому апостол Іван бачив у пророчому видінні незліченний натовп людей «з усіх націй, племен, народів та мов». Ці люди пережили «велике лихо» і дочекалися обіцяного Богом нового світу (Об’яв. 7:9, 14). Подані тут цифри та випадки зі служіння свідчать, що великий натовп, який вже збирається, постійно зростає. Хіба це не зміцнює нашу віру в обітниці Єгови?

АФРИКА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 57

НАСЕЛЕННЯ: 949 533 064

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 267 314

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 2 819 310

ЇЇ ЛИСТ ПРИНІС ЙОМУ ПОТІХУ. Айріс з Південно-Африканської Республіки часто писала листи тим, у кого помер хтось із близьких. У листах вона висловлювала співчуття і надсилала буклети «Всі страждання невдовзі закінчаться!» і «Чи ми ще побачимо тих, кого втратили?». Нещодавно Айріс отримала відповідь від чоловіка, на ім’я Сідні, який після 38 років щасливого подружнього життя втратив дружину. Він написав: «Лікарі готували мене до смерті моєї любої дружини, все ж коли вона померла, мене охопили дуже гіркі почуття, збентеження і пригнічення. Я був просто вбитий горем. Який же я вдячний Господу за таких людей, як ви! Ви витратили час і зусилля, щоб розповісти зовсім незнайомій людині про Божі обітниці, і це заслуговує найбільшої похвали. Ваш приклад віри додаватиме мені сил у важкі хвилини. Прочитавши цього листа і буклети, я вперше відчув спокій і знайшов пояснення того, чого раніше не розумів».

ЖУРНАЛ ВРЯТУВАВ ВІД АБОРТУ. Коли молода сестра Глорія з Беніну проповідувала Арно, який навчався в університеті, у нього задзвонив мобільний телефон. Арно вибачився і пояснив, що його друг потребує допомоги. Глорія швидко витягла з сумки перший-ліпший журнал і дала хлопцеві. Той, навіть не глянувши на нього, взяв його і пішов.

Як з’ясувалося, друг телефонував, аби повідомити, що його дівчина вагітна і він хоче змусити її зробити аборт. Арно поспішив до друга і дорогою глянув на журнал. Юнак розповідає: «Я не міг повірити своїм очам, коли на обкладинці побачив слово “аборт”». То був «Пробудись!» за червень 2009 року «Правда про аборт», в якому цій темі була присвячена серія вступних статей. Прочитавши журнал, друг Арно зрозумів, що про аборт не може бути й мови. Згодом його наречена народила чудову дівчинку.

ЗНАХАРКИ НЕ ПОТРІБНО БОЯТИСЯ. Кінг, сталий піонер із Зімбабве, переїхав у територію, де була більша потреба у вісниках. Проповідуючи з сестрами, він підійшов до будинку відомої знахарки. Сестри не дуже хотіли розмовляти з тією жінкою, але Кінг вирішив запропонувати їй біблійне вивчення. Коли знахарка побачила вісників, які прямували до її дому, то прийняла їх за клієнтів і запитала, що вони хочуть. Кінг показав жінці книжку «Чого насправді вчить Біблія?» і запропонував біблійне вивчення. Вона відразу погодилась. Кінг розказує: «Ми були вражені, що в неї стільки запитань, тож домовились на повторні відвідини і вивчення». Через три тижні її запросили на зібрання, і вона прийшла. Згодом жінка понищила всі речі, пов’язані зі спіритизмом, і зробила швидкий духовний поступ. А через кілька місяців колишня знахарка охрестилася.

«ПОМОЛІТЬСЯ, ЩОБ ВОНИ ПРИЙШЛИ!» Десять років тому Патрік переїхав з Анголи до США, але постійно телефонував до своєї мами Фелісідаде. Нещодавно вони змогли побачити одне одного завдяки відеозв’язку через Інтернет. Розмовляючи з мамою, Патрік помітив, що у кімнаті хтось є, і спитав, хто це.

— Це сестра зі збору прийшла відвідати мене,— пояснила Фелісідаде, яка є Свідком Єгови.

— А чому Свідки не відвідують мене? — запитав Патрік.— Я вже тут десять років, і жоден Свідок ще не був у мене. Будь ласка, помоліться, щоб вони прийшли!

— Добре, помолимось за тебе,— відповіли здивовані Фелісідаде і сестра.

Який же вражений був Патрік, коли через три дні у його двері постукав Свідок Єгови! Він поцікавився, чи мама просила когось у США прийти до нього, але вона сказала, що ні. Патрік зрозумів, що це була відповідь на молитву, і погодився на біблійне вивчення. Він відразу почав відвідувати всі зібрання. А наступного разу, коли спілкувався з мамою через Інтернет, гордо показав їй розділ з книжки «Чого вчить Біблія», який він проходить. Також Патрік сказав, що купив костюм, аби відвідувати зібрання.

НЕЗВИЧАЙНИЙ КАНДИДАТ ДО ХРЕЩЕННЯ. На початку обласного конгресу, який проходив у 2010 році в місті Браззавіль (Республіка Конго), юнак, на ім’я Едвард, підійшов до братів і сказав, що хоче охреститися. Коли вони запитали, з якого він збору, Едвард відповів, що з Моссаки. Оскільки в цьому віддаленому селі не було жодного Свідка, братам стало цікаво, чому цей юнак захотів хреститися.

Едвард пояснив старійшинам, що в 2007 році він був у Браззавілі і його дідусь вивчав з ним брошуру «Чого Бог вимагає», а також пройшов 14 розділів книжки «Чого вчить Біблія». Але потім Едвард переїхав до Моссаки, де тепер живе з батьками. Оскільки в селі не було жодного Свідка, він попросив тата обговорити з ним решту розділів з книжки «Чого вчить Біблія». Тато погодився: він задавав запитання, а Едвард відповідав. Так Едвард закінчив вивчати цю книжку і захотів ділитись біблійними істинами з іншими людьми. У жовтні 2009 року він сам почав проповідувати в Моссаці, використовуючи брошуру «Чого Бог вимагає». Він записував час, який присвячував служінню, і регулярно надсилав звіти дідусеві у Браззавіль, хоча той ніколи не віддавав їх братам у зборі.

Трохи пізніше, не знаючи про Едварда, філіал призначив до Моссаки на три місяці тимчасових спеціальних піонерів. І за два дні до свого від’їзду один з них, Даніель, побачив Едварда, який проводив біблійне вивчення за допомогою брошури «Чого Бог вимагає від нас?». Даніель підійшов до хлопця і став спілкуватися з ним. Едвард пояснив: «Я проповідую і вже є вісником. Якщо не віриш, можеш спитати мого батька». Зустрівшись з батьком, який підтвердив слова сина, Даніель використав останні два дні, щоб навчити Едварда проповідувати. Після того спецпіонери поїхали, а Едвард ще з більшою ревністю продовжував звіщати добру новину і проводив понад 10 біблійних вивчень. Він також присвятився Єгові.

Коли Едвард розповів про все це в п’ятницю на конгресі, двоє старійшин зустрілися з ним і обговорили запитання для тих, хто бажає стати неохрещеним вісником. Його влучні відповіді дуже вразили їх. Від спеціальних піонерів старійшини дізналися, що поведінка Едварда справді зразкова і що він дійсно дев’ять місяців активно проповідує. Тож Едвард офіційно став неохрещеним вісником. Оскільки на наступних вихідних мав відбутися обласний конгрес мовою нгала, старійшини подбали, аби за той тиждень обговорити з юнаком питання до хрещення. Едвард показав, що добре розуміє правду. Зрештою в липні 2010 року на обласному конгресі мовою нгала він охрестився. Через тиждень після того, як він став неохрещеним вісником, старійшини оголосили, що Едвард вже є охрещеним братом.

Після хрещення Едвард два місяці служив допоміжним піонером у Браззавілі. Протягом цього часу, за порадою старійшин, він ще вивчав книжку «Перебувайте в Божій любові», а потім повернувся до Моссаки. Нещодавно в ту територію призначили спеціального піонера. Цей брат і Едвард, який тоді служив допоміжним піонером, були дуже щасливі, коли в квітні на Спомин прийшло 182 особи. Едвард має 16 біблійних вивчень. І на зібрання, які проводять цих двоє братів, приходить семеро його зацікавлених. У 2011-му Едварду виповнилося 15 років.

АМЕРИКА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 55

НАСЕЛЕННЯ: 941 265 091

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 3 780 288

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 4 139 793

«Я НЕ ВИПАДКОВО НАБРАЛА ВАШ НОМЕР». Сестра Санді зі США була вдома, як раптом задзвонив телефон. Телефонувала жінка і попросила когось незнайомого. Коли Санді відповіла, що та, мабуть, помилилася номером, жінка пояснила, що є сліпою й іноді помиляється. Розмова продовжилась, і жінка сказала, що хотіла повідомити сину сумну новину: в неї виявили рак. Співрозмовниця була вкрай пригнічена і розчарована через те, що Бог допускає таке. Санді зрозуміла, що час починати проповідувати. Вона швидко помолилася про сміливість і, щоб потішити та підбадьорити жінку, прочитала кілька біблійних віршів. Потім сестра пояснила, що Бог має ім’я, і заохотила жінку вживати його й бути конкретною у своїх молитвах. Та подякувала Санді за готовність вислухати і підтримати її. «Думаю, я не випадково набрала ваш номер»,— сказала вдячна співрозмовниця.

Під кінець спілкування вони обмінялись адресами і номерами телефонів. А згодом Санді вислала новій знайомій аудіозапис книжки «Чого вчить Біблія» і домовилась, аби піонерка з тієї території відвідала її. Санді каже: «Я вдячна, що Єгова з любов’ю вчить нас, як потішати людей в різних ситуаціях».

БУКЛЕТ ВІДПОВІВ НА ЇХНІ ЗАПИТАННЯ. Деякі сестри в Пуерто-Рико регулярно проповідують на вулиці поблизу великого медичного центру. Одна з них зупинила двох чоловіків, які поспішали до лікарні. Помітивши, що вони не мають часу, сестра запропонувала їм буклет «Чи в людини є безсмертний дух?». Зазвичай сестра рідко пропонує цей буклет на вулиці, але того разу мала тільки його. Через певний час ті двоє чоловіків підійшли до іншої сестри і пояснили, що отримали буклет, коли йшли до важко хворого родича. Чоловіки якраз розмовляли про те, чи дух живе після смерті людини. У буклеті вони знайшли відповіді на свої запитання і сказали, що він дуже їм допоміг.

ЛИСТ ДО ЄГОВИ. Семирічному Джошуа зі США і його однокласникам у грудні дали завдання написати листа Санта Клаусу. Джошуа ввічливо пояснив вчительці, що не може цього зробити, тож вона дозволила написати комусь іншому. Хлопчик вирішив написати Єгові. Ось його лист: «Єгово, дякую тобі за те, що ти пообіцяв нам рай. Дякую за твого Сина, якого звати Ісус і який пожертвував своїм життям. Дякую за те, що ти створив речі, які приносять нам радість. Я люблю тебе, Боже Єгово». Цей лист разом з іншими листами учнів опублікували в місцевій газеті.

СПРАГЛІ ПРАВДИ РОДИЧІ. Брат Алехандро з Колумбії вирішив дати свідчення своїм родичам. Оскільки вони жили далеко, він написав їм листа і вислав кілька журналів «Вартова башта» і «Пробудись!». Коли його родич, на ім’я Пабло, прочитав журнали і біблійні вірші, які там згадувались, то зрозумів, що вчення католицької церкви — фальшиві. Це дуже схвилювало Пабло, тому він розповів про все іншим родичам і дав їм журнали. Вони теж зрозуміли, де правда, і покинули католицьку церкву.

Незабаром 15 родичів Алехандро почали збиратися щовечора і вивчати Біблію за допомогою цих журналів. Прагнучи знати більше, вони стали шукати Свідків у поблизькій території, але їхні пошуки були безуспішними. Водночас вони розповідали все, про що довідувались, сусідам. Зрештою рідні Алехандро дізналися, що десь за 80 кілометрів від них є Зал Царства, тож відразу поїхали туди і попросили Свідків про допомогу.

Сьогодні один піонер раз на тиждень приїжджає до них і проводить біблійне вивчення з 26 особами — родичами Алехандро і 11 іншими зацікавленими. А щоб бути присутніми на публічній промові та вивченні «Вартової башти», вони наймають транспорт.

ПОМИЛКА СТАЛА БЛАГОСЛОВЕННЯМ. Одна сестра з Еквадору проводила вивчення у сільській місцевості з людьми, які розмовляють мовою кечуа. Але вона захворіла і попросила інших Свідків піти замість неї. Оскільки брати не знали точної адреси зацікавлених, вони зайшли в один з будинків і запитали, чи тут вивчають Біблію. Та сім’я дуже радісно прийняла їх і, схоже, справді чекала Свідків. Проте після вивчення брати зрозуміли, що з тими людьми ніколи раніше не вивчали Біблії. Господарі дуже зраділи, почувши, що можна досліджувати Біблію в колі сім’ї, і вирішили поводитися так, ніби роблять це не вперше. Таким чином було розпочато нове біблійне вивчення. Поглиблювати знання з Божого Слова продовжують і зацікавлені, яких не знайшли того дня.

ТІСТЕЧКО ДОПОМОГЛО ЗНАЙТИ СВІДКІВ. Коли шестирічний Калев з Канади у перший день прийшов до школи, його однокласник святкував день народження. Мати хлопчика, на ім’я Наталі, принесла для всіх дітей тістечка і пригостила Калева, але той ввічливо відмовився. «У тебе алергія на тістечка?» — запитала Наталі. «Ні,— відповів Калев,— просто я служу Єгові».

Після занять Наталі підійшла до мами Калева і запитала: «Ви Свідок Єгови?» Як же зраділа Наталі, коли мати підтвердила це! Річ у тім, що Наталі ще підлітком вивчала Біблію зі Свідками, але через сильний опір рідних припинила займатися. Тож мама Калева запропонувала жінці відновити вивчення, і та погодилася.

ЦЕ НЕ БУЛА БОЖА ВОЛЯ. Лалі, яка живе в Перу, народилася глухою. Коли дівчинка запитала маму, чому вона глуха, та пояснила, що це Божа воля. Відповідь дуже засмутила дівчинку. Лалі відчула обра́зу на Бога. «За що Бог так погано ставиться до мене?» — думала вона.

Пройшли роки, і Лалі вийшла заміж за глухого юнака. У них народилася дитинка із синдромом Дауна. Пригнічена й розчарована Лалі знову звернулась до мами: «Чому мій синочок народився хворим?» Мама скерувала доньку до священика, і від нього Лалі теж почула знайоме пояснення: «Це Божа воля».

Відповідь настільки збентежила Лалі, що вона сказала: «Чому Бог такий жорстокий? Він покарав мене, і я народилася глухою, але за що карати мого синочка? Він щойно з’явився на світ! Який гріх він зробив?» Відтоді Лалі не хотіла нічого чути про Бога і покинула церкву.

Через кілька років до неї прийшла наша сестра, яка володіла мовою жестів, і запропонувала їй біблійне вивчення. Лалі відмовилась, сказавши, що не вірить у Бога. Сестра не розгубилась і терпеливо пояснила, що Бог, якого вона не хоче знати, має ім’я Єгова і що в майбутньому Лалі зможе розмовляти та чути. Жінка зізналась, що сумнівається в цьому, і запитала, чому сестра так каже. Тож сестра відкрила Біблію і зачитала Ісаї 35:5: «Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим». Ці слова дуже вразили Лалі, і вона погодилась на біблійне вивчення. Згодом ця жінка охрестилася. Сьогодні Лалі ходить на всі зібрання разом із сином, який вивчив мову жестів. Вона щораз більше цінує біблійні обітниці та служить сталим піонером.

АЗІЯ

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 47

НАСЕЛЕННЯ: 4 194 127 075

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 664 650

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 629 729

НІХТО НЕ ЗМІГ ВІДПОВІСТИ НА ДВА ЙОГО ЗАПИТАННЯ. В одній азіатській країні, де наша діяльність обмежена, 24-літній юнак погодився на біблійне вивчення. Хлопець прагнув довести, що вчення Свідків Єгови — помилкові, а католиків — правильні. Однак за короткий час він переконався, що Свідки навчають правди.

Дізнавшись, що хлопець вивчає Біблію, рідні зібралися разом і стали змушувати його повернутися до католицької церкви. Коли юнак відмовився, вони скликали родичів з усього села, аби примусити його відректися від нової віри. Хоча хлопця побили, він не здавався. Потім рідні пішли до священика, і той привів юнака на парафіяльну раду. На раді хлопець сказав, що повернеться до церкви тільки тоді, коли священик відповість на два запитання: «Яке Боже ім’я? І чому церква дозволяє своїм парафіянам споживати кров, якщо Біблія це забороняє?» Не змігши відповісти на жодне запитання, священик вдарив юнака по лиці, щоб, як він пояснив, «вигнати з хлопця демона». На цьому парафіяльна рада скінчилася.

Але родичі не зупинялись: вони зібрали усіх своїх друзів і в їхній присутності змушували хлопця стати навколішки перед образом Марії. Незважаючи на побої, юнак і цього разу не пішов на компроміс. Згодом рідні знайшли вродливу дівчину, яка пообіцяла хлопцеві вийти за нього заміж, якщо він вернеться до церкви. А втім, і тут юнак не розгубився. Він сказав, що повернеться до церкви, коли вона відповість на ті самі два запитання. Дівчина пішла від нього і більше ніколи не поверталася. Потім родичі протягом семи місяців не випускали його із села. На щастя, юнаку таки вдалось втекти до міста, де він знову зустрівся з братами. Через місяць цей юнак став неохрещеним вісником і в березні 2011 року охрестився на районному конгресі.

ПРАЦІВНИК В’ЯЗНИЦІ ЗАСТУПАЄТЬСЯ ЗА СЕСТРУ. Сестра, яка служить сталою піонеркою в Південній Кореї, відвідувала у в’язниці сина. Він відбував покарання за дотримання християнського нейтралітету. Чекаючи на зустріч у приймальні, вона запропонувала буклет чоловікові, який сидів поряд. Але той став шалено кричати: «Чому люди з цієї фальшивої релігії проповідують навіть у такому місці?» Крик привернув увагу 30 чи 40 присутніх осіб. І тут втрутився працівник в’язниці. Він вилаяв того чоловіка і сказав: «Ці люди належать до правдивої релігії, а всі інші релігії — фальшиві. Я вже не один рік спостерігаю за ними і зрозумів, що тільки вони насправді дотримуються того, чого навчають». Почувши це, вороже налаштований чоловік стих.

НАВЧАННЯ ВІД ЄГОВИ. Харіндра вже десять років жив і працював у великому місті в Непалі. Він приїхав сюди на заробітки, аби прогодувати сім’ю, яка залишилась у селі. Одного разу Свідки Єгови запропонували йому вивчати Біблію і він погодився. Оскільки Харіндра був неписьменним, брат вивчав із ним Біблію за допомогою брошури «Утішайтеся вічним життям на землі!». На той час вона ще не була перекладена непальською мовою, тож вони вивчали англійською. Якось до Харіндри приїхала з села дружина. Вона дуже здивувалась, побачивши, що чоловік вивчає брошуру англійською мовою. Крім того, він перестав пиячити і бити її. Дізнавшись, що чоловік так змінився завдяки вивченню Біблії, вона теж погодилась на вивчення і почала відвідувати зібрання у своєму селі. Харіндра хотів більше знати про Єгову, тому вирішив навчитися читати і писати. Він попросив брата, який вивчав з ним, писати непальські букви і слова на аркушах паперу. Чоловік розвішував ці аркуші на стінах, і невдовзі на них вже не було вільного місця. Харіндра постійно повторював нові слова та літери і поступово навчився читати. З часом Харіндра перевіз рідних до міста, аби разом служити Єгові. За два роки цей чоловік охрестився. Сьогодні Харіндра з сім’єю відвідує всі зібрання і, будучи учнем Школи теократичного служіння, читає призначені йому уривки з Біблії. Він каже: «Завдяки навчанню від Єгови наше життя повністю змінилося і стало значно ліпшим».

ВОНА ВІДМОВИЛАСЬ ВІД 200 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ. Зарханум, яка живе в Азербайджані, займалася спіритизмом. Впродовж п’ятнадцяти років люди вважали, що вона має надприродні здібності зціляти різні хвороби, знімати вроки і передрікати майбутнє. Зарханум стала відомою людиною. Її клієнтами були високопосадовці та їхні дружини, і за один сеанс вони платили від двох до чотирьох тисяч доларів. Тож дуже швидко ця жінка розбагатіла. Хоча вона мала такі надприродні здібності, все ж почувалась духовно бідною і її непокоїло багато запитань. Сім’я Зарханум розпалася, і вона не бачила змісту в житті. Одного дня Зарханум у розпачі виливала свої почуття Богові й раптом почула, що хтось постукав. Коли вона відчинила двері, на порозі стояли дві сестри, які стали їй проповідувати. Сестри пояснили, що Бог хоче, аби ми не лише словами, але й ділами догоджали йому. Це дуже зворушило жінку, адже вона знала багато релігійних людей, вчинки яких не подобались Богу. Зарханум також розуміла, що Бог вважає гріхом заняття спіритизмом. Сестри запропонували їй біблійне вивчення, і вона погодилась. Зарханум почала молитися та вживати ім’я Єгова, і він став відповідати на її молитви. Однак їй було важко порвати зі спіритизмом: демони постійно тривожили і навіть били її. Зрештою з допомогою Єгови вона звільнилася від демонського впливу і знищила все, що пов’язане зі спіритизмом та фальшивою релігією.

Невдовзі Зарханум стала ревною вісницею доброї новини і в травні 2011 року охрестилася. Відразу після хрещення вона розпочала допоміжне піонерське служіння. У неї не було проблем з нормою годин, адже ще до хрещення вона попри слабке здоров’я проповідувала щомісяця більше 70 годин. За два місяці до хрещення дружина одного урядовця попросила Зарханум зняти з неї прокляття і запропонувала за це 200 тисяч доларів. Та жінка була переконана, що саме через прокляття вона захворіла і їй ампутували ногу. Зарханум відмовилась і послала двох сестер до лікарні дати свідчення хворій жінці. Ця ревна сестра постійно проповідувала колишнім клієнтам і пояснювала, що Бог не схвалює заняття спіритизмом. Завдяки цьому одна жінка, яка познайомила Зарханум з дружиною урядовця, погодилась на біблійне вивчення і сьогодні регулярно відвідує зібрання.

ПРОПОВІДУВАННЯ У В’ЯЗНИЦІ. В Індії двох наших сестер арештували за проповідування і кинули за ґрати на п’ять днів. Ось що розповідає одна з них: «Коли нас привели до тюрми, поліцейські стали розпитувати, за що нас затримали, тож з’явилася чудова нагода дати свідчення. Оскільки нас забрали до відділку прямо зі служіння, ми були добре споряджені — мали багато журналів і буклетів. Нам вдалося проповідувати всім підряд і розповсюдити чимало літератури. Ми підбадьорювали одна одну, молилися і читали публікації, які взяли з собою.

Пізніше нас перевели до іншої тюрми міста. Ув’язнені відразу стали розпитувати, за що ми потрапили сюди. У нас знову з’явилась можливість розповісти, про що саме ми проповідуємо і хто такі Свідки Єгови. Одна наглядачка підслухала нашу розмову і сказала: “Вас ув’язнили за проповідування, а тепер ви проповідуєте і в тюрмі!”» Сестри планують повторно відвідати в’язнів, які зацікавилися правдою.

ЛЮБОВ ВРАЗИЛА ПОЛІЦЕЙСЬКОГО. Двоє сестер збиралися проповідувати в маленьких крамничках у Віфлеємі. Раптом до них підбігли дві схвильовані жінки і запитали іспанською, чи вони Свідки Єгови. Це були наші сестри з Мексики, які приїхали на екскурсію до Ізраїлю і побачили літературу в руках тамтешніх сестер. Вони обіймалися і цілували одні одних, а потім зробили на пам’ять фотографії і обмінялись адресами. Після цього мексиканські сестри повернулися до своєї групи, а місцеві сестри пішли проповідувати у крамнички.

Через кілька годин до них підійшов поліцейський і запитав, чи вони іспанки. Сестри відповіли, що ні. Тоді поліцейський розповів, що спостерігав за їхньою зустріччю. Він подумав, що це їхні друзі або родичі, яких ті давно не бачили. Сестри пояснили, що є Свідками Єгови. А Свідки, навіть вперше зустрівши своїх одновірців з інших країн, ставляться до них як до рідних, бо між ними панує любов. Поліцейський був настільки вражений, що взяв літературу і хотів більше дізнатися про нашу релігію. Тож сестри домовилися про повторні відвідини.

«МОЖЕ, ХТОСЬ ПОСЛУХАЄ МЕНЕ». Молодий піонер, на ім’я Юсуке, служить у англомовній групі в Японії. Якось він дізнався, що наступного ранку має причалити круїзне судно з пасажирами з різних країн. Він встав рано-вранці і, незважаючи на зливу, добирався дві години до порту в Нагасакі. Лив дощ, і він один стояв на причалі. До Юсуке підходило багато прибулих пасажирів, які помилково приймали його за екскурсовода. Завдяки цьому він за півгодини розповсюдив 70 журналів і 50 брошур різними мовами.

Він пішов до машини, аби взяти більше літератури, і, повернувшись, побачив на причалі самотнього пасажира. Коли Юсуке підійшов до цього юнака, той запитав англійською: «Ви Свідок Єгови?» Почувши ствердну відповідь, юнак почав схлипувати. Тож Юсуке запросив хлопця у кафе, щоб порозмовляти.

Хлопця звали Джейсон, і йому був 21 рік. Джейсон пояснив, що його батьки дуже ревні у правді і що він донедавна був неохрещеним вісником. Приблизно півроку тому він припинив спілкуватися зі Свідками і став подорожувати азіатськими країнами, сподіваючись, що в Азії не зустрінеться зі Свідками Єгови. Через розлади шлунку Джейсон не сходив на берег у Таїланді, В’єтнамі і на Тайвані. Він зійшов із судна лише в Японії, і перша людина, з якою він почав розмовляти, була Свідком Єгови! Джейсону відразу прийшла думка: «Я ніколи не втечу від Єгови». Саме тому він заплакав.

У кафе Юсуке обговорив з Джейсоном кілька абзаців з книжки «Божа любов» і запевнив юнака, що Єгова і далі любить його. Також Юсуке заохотив Джейсона не покидати організації. На жаль, Джейсону треба було повертатися, оскільки корабель відчалював до міста Інчхон, що у Південній Кореї. Там хлопець планував залишитись на кілька днів і подивитися місто.

Роздумуючи, як допомогти Джейсону, Юсуке пригадав брата, з яким познайомився на міжнародному конгресі в Південній Кореї. Той брат розмовляв англійською і жив у Інчхоні. Того ж вечора Юсуке зателефонував йому. Джейсон, певна річ, нічого про це не знав. І коли наступного ранку він зійшов з корабля, то побачив п’ятеро усміхнених Свідків, які тримали великий плакат із написом: «Джейсоне, раді вітати тебе в Кореї!» Юнак змінив свої плани і весь час провів у товаристві братів. Він познайомився з братом його віку, який відсидів за віру. Цей брат розповів цікаві випадки, що глибоко зворушили Джейсона. Також він побував у Кореї на Спомині.

Коли Джейсон повернувся до США, то знову став активним вісником і попросив старійшин вивчати з ним чотири рази на тиждень. Пройшовши книжки «Чого вчить Біблія» і «Божа любов», він був готовий до хрещення. Джейсон охрестився через 107 днів після знайомства з Юсуке, а наступного місяця розпочав допоміжне піонерське служіння. 

Юсуке пригадує, що того холодного дощового ранку він ніяк не міг знайти партнера для служіння, але мав сильне бажання поїхати до Нагасакі. Він думав: «Може, хтось послухає мене».

ЄВРОПА

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 47

НАСЕЛЕННЯ: 736 505 919

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 1 589 052

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 843 405

ВОНИ ЗНАЙШЛИ ЩОСЬ ОСОБЛИВЕ. Ані з Болгарії поїхала працювати на кілька місяців до Голландії. Якось, будучи знеохоченою, жінка зупинилась на тротуарі й почала молитись. Ані благала Бога послати їй одновірців з її церкви. Вона ще не закінчила молитись, як до неї підійшли дві наші сестри і почали свідчити. Жінка усвідомила, що це відповідь на її молитву, тому вислухала сестер і стала відвідувати зібрання. Хоча Ані нічого не розуміла, вона відчувала там справжню братерську любов. Зібрання сильно відрізнялися від богослужінь у її церкві в Болгарії, де бракувало єдності. Тож вона була переконана, що знайшла щось особливе. Коли Ані вирішила повернутись до Болгарії, сестра, яка навчала її, поїхала з нею, щоб допомогти їй знайти Свідків у Софії. Це надзвичайно вразило Ані, і вона ще більше впевнилась, що знайшла правдиву релігію.

За короткий час Ані та її чоловік Іво вже разом вивчали Біблію і відвідували зібрання. Часто на їхні вивчення приходили й інші люди. Наприклад, одного разу до них завітав Ассен, пастор релігійної групи. Він хотів довести, що Свідки Єгови помиляються, але досить швидко переконався, що це не так. Ассен задавав глибокі біблійні питання і зрештою погодився зі своєю сім’єю теж вивчати Боже Слова зі Свідками. Протягом цього часу Ассен продовжував проводити релігійні зібрання у своїй групі, навчаючи істин, про які довідувався з книжки «Чого вчить Біблія». Невдовзі Денчо, диякон його групи, а потім і ще три сім’ї теж захотіли, аби Свідки Єгови проводили з ними біблійне вивчення. Всі ті люди вирішили припинити свої релігійні зустрічі й почали ходити на зібрання Свідків. Денчо став вісником і веде кілька біблійних вивчень зі своїми друзями. Завдяки тому що Ані зацікавилась правдою в Голландії, сьогодні приблизно 30 осіб вивчає Біблію і відвідує християнські зібрання.

ВІН ЛИШЕ ПРОЧИТАВ БІБЛІЙНІ ВІРШІ ПРО ПОДРУЖЖЯ. Один брат зі своєю дружиною у Чеській Республіці проводив у Залі Царства біблійне вивчення з молодою парою з Монголії. Їм було нелегко порозумітися, бо сім’я Свідків тільки почала вивчати монгольську мову. Та все ж ці зацікавлені були терпеливими і смиренно приймали біблійну правду. Одного вечора молода жінка прийшла на зібрання сама. Вона сказала, що має намір розлучитись, оскільки не може порозумітися з чоловіком. Через кілька хвилин прийшов чоловік, але він навіть не дивився в бік дружини. Ситуація виглядала доволі серйозною. Брат запросив чоловіка до бібліотеки і хотів з’ясувати, що сталося. Але через погане знання мови брат не зрозумів, що трапилось між ними, і не міг дати конкретної поради. Тож він вирішив просто прочитати молодому чоловікові кілька віршів з Біблії на тему подружжя і спілкування. Було видно, що кожен вірш сильно зворушив чоловіка. Він несподівано вискочив з бібліотеки, побіг до своєї дружини і поцілував її. Коли вони виходили із залу, чоловік взяв у дружини сумочку, оскільки зрозумів, що чоловік повинен допомагати дружині.

Наступного дня вони були такі щасливі, наче закохані, і висловили глибоку вдячність Єгові за мудрі біблійні поради для чоловіка й дружини. Пізніше ця пара повернулася до Монголії, щоб дбати про своїх двох дітей. Хоча в їхньому місті немає збору, в жовтні дружина охрестилася, а чоловік готується до хрещення.

«ЧОМУ ВОНА ТАК ПОВЕЛАСЯ?» Сестра-піонерка, на ім’я Ольга, з України проповідувала водієві вантажівки, який розвозив продукти. Вона запитала його: «Чи можна сьогодні комусь довіряти?»

«Ні,— різко відповів водій.— Від мене пішла дружина і забрала дворічного сина. Чого їй не вистачало? Я щодня важко працював, аби в неї все було. Хотіла перстень — будь ласка. Хотіла чоботи — нема проблем. Хотіла ланцюжок — має. Все для неї. Чому вона так повелася?»

Тоді сестра лагідно запитала чоловіка, скільки часу він проводив з дружиною і сином. Він відповів: «Як я міг проводити з ними час, якщо до ночі працюю, а о четвертій ранку знову йду на роботу. Я навіть на вихідних працюю».

Ольга показала йому спеціальне видання «Пробудись!» за жовтень 2009 року із серією вступних статей «Як досягти щастя в сім’ї» і звернула увагу на першу пораду «Дорожіть сім’єю». Розглянувши цей матеріал, чоловік був дуже зворушений і сказав: «Я думав, що щастя в сім’ї залежить від грошей, а все решта — дрібниці. Насправді щастя зовсім в іншому. Тепер я бачу, чого їй не вистачало».

Через тиждень Ольга знову зустріла цього водія. Чоловік сказав, що, прочитавши журнал, він глибоко роздумував і змінив погляд на багато речей. Чоловік зателефонував своїй дружині, і вони помирилися. Потім Ольга дала йому книжку «Сімейне щастя». Наступного тижня сестра знову побачила ту вантажівку, але за кермом був новий водій. Він пояснив, що його напарник лишив роботу і разом із сім’єю переїхав в інше місце. Однак він просив передати Ользі записку, в якій було написано: «Дякую вам, Олю, і вашому Богу Єгові за те, що допомогли мені зберегти сім’ю. Якщо я зустріну Свідків Єгови, обов’язково з ними підтримуватиму зв’язок».

ВІН ХОТІВ ПОБАЧИТИ ЗНАК ВІД БОГА. Молодий чоловік з Латвії зацікавився Біблією ще 15 років тому, коли йому проповідували Свідки. Він час від часу вивчав Біблію, але не міг повірити, що ця «звичайна» книжка може допомогти йому знайти Бога. Цей чоловік сподівався, що Бог з’явиться йому особисто в якийсь надприродний або містичний спосіб. Тож він припинив вивчення, а згодом втратив зв’язок зі Свідками. Пройшов час, і в його житті виникли великі проблеми. Одного разу він вирішив помолитися до Бога, проте ніякого чуда так і не сталося. Визирнувши у вікно, чоловік помітив двох сестер, які проповідували. Через кілька тижнів він ще раз помолився і виглянув у вікно: ті самі сестри знову проходили поруч. Минув ще один тиждень, і чоловік далі молився та втретє побачив, як сестри проповідують біля його дому. Цього разу він зрозумів, що це і є знак від Бога! Вибігши на вулицю, він сказав здивованим сестрам, що хоче відновити біблійне вивчення, яке припинив декілька років тому. Зрештою той чоловік знайшов сили, щоб подолати свої проблеми і наблизитись до Бога. Знаєте як? Завдяки Біблії! А на обласному конгресі 2010 року він охрестився.

НАВІТЬ МАЛЕНЬКІ ГОРЩИКИ МАЮТЬ ВУХА. Така приказка існує у Данії. У чому її суть? Діти чують більше, ніж здається дорослим. Приблизно 16 років тому місцева сестра вивчала Біблію з жінкою, яка мала трьох синів. Часто хлопчики разом з мамою приходили на вивчення до цієї сестри та її чоловіка. Але жінка вирішила припинити вивчення, коли її наймолодшому синові Ронні виповнилося вісім років. Коли Ронні виріс, він стикнувся з багатьма труднощами. У 2008 році 22-літній Ронні побачив у маминому домі наші журнали і захотів піти до Свідків, які проводили з ним у дитинстві вивчення. Через п’ятнадцять хвилин він вже дзвонив у двері того подружжя. Двері відчинив брат і, хоча він не відразу впізнав Ронні, за мить вони обидва вже раділи зустрічі. Він взяв книжку «Чого вчить Біблія» і погодився на біблійне вивчення. Ронні охоче вивчав Біблію, та оскільки жив у нереальному світі комп’ютерних ігор, багато з яких були просякнуті насиллям і спіритизмом, його розмови часто крутилися довкола них. Але Свідки вчили його, що наше розуміння духовних істин не має нічого спільного з цими іграми. Зрозумівши це, Ронні сказав: «Будь ласка, зупиняйте мене, коли я почну говорити про такі нісенітниці!» Поступово він став робити духовний поступ. Цей молодий чоловік вперше почув біблійну правду під час вивчення з його мамою, будучи ще «маленьким горщиком, який має вуха». А сьогодні він вже неохрещений вісник.

ПОТІХА З ПИСАНЬ. Наш брат з Великобританії помітив на кладовищі чоловіка, який плакав, стоячи навколішках біля могили. Брат запитав, чи можна присісти поряд. Чоловік, якого звали Альф, погодився і розповів: «Нещодавно померла моя донька. Їй було лише 42 роки. Тепер тут поховані дружина і донька». Щоб подолати свій біль, Альф звертався до різних державних служб, проте йому сказали почекати три місяці. «Я дуже зайнята людина, маю свій прибутковий бізнес, але мені цього не потрібно, коли немає сім’ї. Я би все віддав, щоб тільки їх повернути»,— у розпачі зізнався Альф. Потім він розповів, що вірить у Бога, поважає Біблію і ходить до церкви, та ніде не знайшов задовільних відповідей на свої запитання. Коли він попросив духовної підтримки в церкві, йому порадили запалити свічку або написати все на аркуші й повісити на дереві. «Але щоб висловити все, що я відчуваю, не вистачить паперу»,— пояснив чоловік. Брат відкрив Біблію і прочитав Альфу кілька біблійних віршів, які дуже потішили його. Сьогодні з цим чоловіком проводять біблійне вивчення.

ОКЕАНІЯ

КІЛЬКІСТЬ КРАЇН І ТЕРИТОРІЙ: 29

НАСЕЛЕННЯ: 38 162 658

КІЛЬКІСТЬ ВІСНИКІВ: 94 309

КІЛЬКІСТЬ ВИВЧЕНЬ: 58 465

ВОНИ ЗАПРОСИЛИ ЧОЛОВІКА. Брат з Нової Зеландії розповідає, що одного разу він привіз свою дружину на біблійне вивчення, яке вона проводила з молодою мамою. Свідки помітили, що вдома є чоловік зацікавленої, і запросили його на вивчення. Чоловік погодився, тому наступні вивчення планували так, аби він був вдома. Згодом ця молода сім’я прийшла на недільне зібрання. Їм дуже сподобалась тепла атмосфера у зборі та духовна пожива. Вже наступного зібрання чоловік давав коментарі на вивченні «Вартової башти». У статті заохочувалось мати сімейне поклоніння, тож він став розпитувати, як проводити таке поклоніння з дружиною і чотирилітнім сином. Чоловік хотів застосовувати все, що чув на зібранні. Сьогодні ця молода сім’я продовжує вивчати Біблію, ходити на зібрання і рости духовно. «Які ж ми раді, що запросили на вивчення чоловіка!» — каже наш брат.

СПОМИН НА ВІДДАЛЕНОМУ ОСТРОВІ. На острові Реао проживає лише 362 мешканці, і він належить до території збору «Вайіте» — одного з 18 зборів на Таїті. Реао розташований за 1350 кілометрів на схід від Таїті. Тут ніколи не проводився Спомин, і Свідки не були на острові 30 років. Меноа, наглядач служіння збору «Вайіте», спланував, щоб у тиждень Спомину маленька група вісників проповідувала там і потім провела Спомин. Однак щоб полетіти з дружиною літаком на Реао, їм треба було заплатити майже 65 000 франків (740 доларів). А вони не мали таких грошей. Проте пізніше цей старійшина отримав на роботі премію — 65 000 франків! Вони відразу зрозуміли, що Єгова благословляє їхні плани. Зрештою семеро вісників полетіло на Реао, і на Спомин прийшло 47 осіб. Нині Свідки з Таїті проводять з мешканцями цього острова біблійні вивчення по телефону.

НЕМАЄ ЧАСУ ПОСНІДАТИ. Подібний випадок надійшов з Вануату. Там один зі зборів піклується групою з 11 вісників на віддаленому острові Амбрім. Старійшини збору заохотили досвідчених братів і сестер полетіти на острів, аби протягом кількох днів попроповідувати з тамтешньою групою перед Спомином. Марінет, учителька-пенсіонерка, яка вже не один рік служила піонером, відгукнулась на таке запрошення. Вона разом з іншими вісниками вирушила туди, прагнучи розпочати біблійні вивчення. Марінет лише на короткий час пішла в служіння, і в неї з’явилось стільки зацікавлених, що вона просто не могла вийти з дому. Марінет пригадує: «Я ледве встигала помитися і поснідати, бо назовні вже чекала черга на біблійні вивчення. Я проповідувала цілий день, не виходячи з дому. За тиждень мені вдалося провести 31 біблійне вивчення!» Протягом цього тижня брати і сестри активно проповідували добру новину на Амбрімі, тож на Спомин прийшло 158 осіб. Вісникам, які прибули на допомогу, просто не хотілося від’їжджати. Марінет каже: «Як шкода було залишати місце, де стільки людей спраглі біблійної правди». Згодом, щоб подбати про тамтешніх зацікавлених, філіал призначив на цей острів тимчасових спеціальних піонерів.

СВІДЧЕННЯ ДИРЕКТОРЦІ. У середній школі на Соломонових островах учні повинні вставати і співати релігійні пісні Євангелічної церкви Південних морів. Дві учениці, які є нашими сестрами, підійшли до директорки і запитали, чи можна їм не співати релігійних пісень, оскільки це суперечить їхньому сумлінню. Вона подякувала їм за те, що вони з повагою звернулись до неї, і дозволила не співати, а разом з іншими дітьми-Свідками просто сидіти в цей час.

Потім директорка запитала, чи можуть вони запросити когось зі свого збору порозмовляти з нею про Свідків Єгови та освіту. І невдовзі її відвідала одна місіонерка. Вони спілкувалися приблизно півтори години про наші вірування та проблеми, з якими стикається молодь. Директорка сказала, що їй подобається журнал «Пробудись!», і місіонерка залишила кілька примірників в учительській. Наступного разу сестра принесла директорці другий том книжки «Запитання молодих людей. Практичні поради», і та попросила ще 16 примірників для вчителів і 367 для учнів. Тож загалом було розповсюджено чотириста книжок.

Завдяки сміливості двох молодих сестер, які підійшли порозмовляти з директоркою, було дане чудове свідчення. Багато хто підходив до сестер і казав, що книжка є дуже практичною. Одна учениця зізналась, що саме ця публікація допомогла їй вирішити проблеми, які виникли після розлучення її батьків. Дві юні сестри постійно служать допоміжними піонерами і регулярно приносять директорці нові журнали.

НЕПОХИТНІСТЬ ПРИНЕСЛА БЛАГОСЛОВЕННЯ. Інша місіонерка на Соломонових островах вивчала Біблію з жінкою, яку ми назвемо Ліза. Ця жінка, незважаючи на проблеми, зробила значний духовний поступ. Вона разом з двома донечками мусила йти пішки до Залу Царства понад дві години, несучи на руках ще двох синочків-близнюків. Лізу теж сильно переслідував чоловік: він бив її і спалив Біблію, теократичні книжки та одяг, в якому вона ходила на зібрання. До того ж він зраджував їй з іншою жінкою. Попри все це Ліза охрестилася і стала непохитно служити Єгові.

Поведінка Лізи дуже вплинула на її чоловіка, тож минулого року він залишив свою коханку і попросив, щоб з ним вивчали Біблію. Можете собі уявити, як вразили Лізу зміни чоловіка! Згодом неподалік Лізиного дому була сформована віддалена група, і це дуже полегшило її життя. Тепер, щоб бути присутньою на зібранні, Лізі треба йти менше години. З підтримкою чоловіка вона навіть служить допоміжним піонером.

[Вставка на сторінці 66]

«Чому Бог такий жорстокий? (...) Він щойно з’явився на світ! Який гріх він зробив?»

[Вставка на сторінці 68]

На раді хлопець сказав, що повернеться до церкви тільки тоді, коли священик відповість на два запитання

[Вставка на сторінці 72]

«Вас ув’язнили за проповідування, а тепер ви проповідуєте і в тюрмі!»

[Схема/Карта на сторінці 84]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Таїті → → → 1350 км → → → Реао

[Ілюстрація на сторінці 56]

Вгорі: брати проводять біблійне вивчення в Республіці Конго. (Дивіться с. 59)

[Ілюстрація на сторінці 61]

Едвард (справа) з Даніелем проповідують на базарі

[Ілюстрація на сторінці 64]

Саманьєго, Наріньо (Колумбія)

[Ілюстрація на сторінці 67]

Наші публікації перекладені сьогодні 59 мовами жестів

Сан-Паулу (Бразилія)