Доказ плану

ТОМУ що існує план і намір, то мусить бути майстерний Творець. Чи хтось відважиться повірити, що дуже гарний годинник сформувався випадково? Його точні рухи доказують, що мусить бути здібний хтось, який зробив його.

Також, треба добре розглянути людське тіло, щоб побачити ознаки великого творця. Блискуче новонароджене немовлятко, що дрижить життям, само в собі є чудове диво. Крім цього, у цьому маленькому „клуночку” є докази ускладненої будови, витворюючи велике враження на високо вчених інженерів та науковців. Отже, як дитина виростає, зверніть увагу на деякі приклади чудової будови.

Наші кості: „Тріумф (торжество) будови та наміру”

Чому книжка, Тіло, яка сильно обороняє еволюцію, описує в такій спосіб про кості? Тому, що кості „підтримують тіло так, як стальовий кістяк підтримує хмарочос, і вони охороняють його життєві органи так, як бетонний дах охороняє мешканців будинку. Доповнюючи ці будівельні завдання, людське тіло розв’язує проблеми будівельного плану так само, як будівельний архітектор та інженер”.

Як би ви почувалися коли б ви були будівельня і вас просили б розбудувати дім три рази вищий та ширший й однак не порушувати щоденну працю та нічний відпочинок мешканців того дому навіть на одну годину? Неможливо, ви кажете. Однак, те саме вимагається від наших костей. Наш кістяк мусить збільшитися три рази від нашого раннього дитинства пока ми досягнемо зрілости.

Як наші кості виконують це завдання. Це подібне до того, коли б хтось вискрібував трохи матеріалу із стін та стелі всередині кімнати і тоді наліплював його назовні. Кожного тижня кімната „розростається” кілька міліметрів, аж поки після двадцяти років, наш дім збільшився на три рази. Ось так спеціальні клітини наших костей виконують подібне „мурування”— остеокласти (кістколомкі клітини) і остеобласти (кісткоутворюючі клітини).

Яка сила та гнучкість є вбудована в наших костях! Їхня будова є подібна до залізобетону (матеріал надзвичайної сили, якого вживається в сучасній будівлі, що складається з литого бетону, який обстигає навколо гнучких стальових прутів). Перехрещуючись крізь бетоно-подібного кальція у костях, тягнеться фіброва тканина називаючись колагена, постачаючи підкріплення для них. Однак, кістка є вісім разів сильніша від залізобетону. Її міцність на розрив є більша від чавуна. Ваша велика гомілкова кістка (в нозі) може витримати приблизно дві тонни ваги і тиск аж до 20.000 фунтів на квадратний дюйм (1.400 кілограм на квадратний сантиметр). Однак, кістка є гнучка і дуже легка. Якщо б сталь був вжитий замість костей, то чоловік важучи 160 фунтів (73 кілограми) важив би приблизно 800 фунтів (360 кілограмів)! Подумайте про це коли підете плавати у воді. Отже, у наших костях уживається досконалу суміш, маючи силу, гнучкість та легкість.

Нібито цього не вистачає, середина костей є подібна до „монетного двору”, в якому „карбуються і видаються” нові кров’яні клітини, життя тіла. Книжка Man in Structure and Function каже:

„Так як банки забудовують свої склепи (склепіння) у Фундаментах їхніх будинків, щоб складати в них запаси золота у безпечності їхньої глибини, то так і тіло вживає найбільш охоронені місця людського тіла, середину костей, щоб складати в них монету та золото клітинного стану: кров”.

Не дивно, що журнал Сьогоднішнє Здоров’я каже: „Кістяк людини — це шедевр інженерного плану, . . .”

„Вухо: шедевр інженерного мистецтва”

Так книжка Sound and Hearing описує наш орган чуття. Книжка додає: „Одначе, позаду [зовнішнього вуха] лежать слухові апарати, структури такі делікатні, що соромить найбільш майстерного ремісника, і діє з такою певною автоматичністю, що навіває пошану у найбільш майстерного інженера”.

Подумайте: в місці меншебільш одного квадратного дюйма (6 квадратних сантиметрів) лежить влаштована мініатюрна високоточна система одержання та передачі. Від зовнішнього вуха (що приймає звукові хвилі) через середнє вухо (що перемінює звукові хвилі у механічні рухи) до внутрішнього вуха (що перемінює механічні рухи в електричні імпульси) бачимо доказ справді дуже складного планування.

У коклії (частина внутрішнього вуха, що є подібна до черепашки слимака [зверніть увагу на малюнок]) відбувається дійсне чудо. Тут механічні рухи перемінюються в електричні імпульси і передаються до мозку, що розшифровує їх, як звуки. Щоб зробити це, то в цьому органі функціонують 24.000 малесеньких волосинок, як струни фортепіана. Звукові хвилі збуджують волосинки у коклії від яких ці „струни” відтворюють різні тони. Нервами, прикріпленими до цих волосинок, відсилається електричні імпульси до мозку. Одна довідкова книга каже: „Тому що коклія у вусі піаніста є приблизно мільйон разів менша від фортепіана на якому він грає, то треба уявити собі мініатюрність клавіатури та струн концертного рояля зменшеного приблизно на коло сто мільйон разів, щоб порівняти величину слухового ,рояля’ у вусі”. Наш „рояль” досконало відтворює кожний звук — від слабого шепоту до крещендо великої оркестри — і все це в частині, що є не більша за горошинку! Планування чи випадок? Чи ви колись чули про таку річ, щоб концертний рояль появився випадково?

Людська рука: „Інструмент над інструментами”

Так висловився стародавній лікар про ту річ, якою людина може успішно виконувати так багато речей. Біохімік Ісак Асімов повторював такі почуття, коли назвав руку:

„ . . . найкращий орган орудування, незрівняно найкраща річ у всій сфері життя — маючи чотири гнучкі пальці й один великий, так, що руку можна вживати за делікатні щипчики або затискати, крутити, згинати, тягнути, просувати, або перебирати клавіші рояля або друкарської машинки”.

Справді, що рука не лише є сильна, але також дивовижно спритна. Рукою ми можемо бити молотком, однак також піднімати маленьку шпильку.

А де є пристосовані сильні м’язи, які контролюють наші пальці? Якщо б ви рисували руки, то де ви поклали б м’язи? Можливо у самі пальці? Як жахливо це було б! Бо хоч у пальцях була б сила, то вони були б подібні до товстих ковбасок. Чи ви колись пробували піднімати шпильку грубою ковбасою? Тому більшість гнучких м’язів пальців поміщаються в передпліччі. Зігніть пальці і помацайте передпліччя. Чи відчуваєте, як м’язи рухаються? Ці м’язи є зв’язані з „струнами” або сухожиллями до самих пальців, даючи їм велику силу, а також справжню гнучкість. Що за чудовий план! Чи це сталося за випадком?

Мозок: „Найчудесніше створіння у світі”

Так керівний антрополог, Лорен Ц. Айслей, прихильник еволюції назвав наш мозок ще у 1955 р. Людина сьогодні, незважаючи на її збільшену технологію, є приголомшена тим, що наш мозок може зробити. Він має „десять більйонів нервових клітин, і котра-небудь з них може зв’язуватися з так багатьма, як 25.000 іншими нервовими клітинами. Кількість таких взаємних зв’язків запаморочить навіть астронома — а астрономи є призвичаєні до дуже великих чисел”, заявляє одна довідкова книга, і додає: „Лічильник (компютер), такий ускладнений, щоб міг би керувати цими числами взаємного зв’язку мусить бути такий великий, щоб покрити землю”.

Однак, усе це є стиснене у мініатурну масу, що важить коло три фунти (1.360 грамів), яка може поміститися у ваших двох руках. Придатно його назвали „найбільш зорганізована матерія всесвіту”.

Наш мозок здібний робити щось, чого жодний людиною-зроблений лічильник (компютер) ніколи не зробить: творчу уяву. Це особливо можна бачити з досвіду композитора Лудвіґа ван Бетговена. Коли представили один з його найбільших творів, Дев’яту Симфонію, то слухачі вибухнули „несамовитими оплесками”, бо так полюбили ту симфонію. Але Бетговен не чув оплесків, бо був цілком глухий! Подумайте, він „чув” повну яскравість своєї композиції у своїй уяві, а тоді записав її ноти, і він ніколи не чув ані одного тону. Яку чудову силу творчої уяви наш мозок посідає!

Чи не ясно, що в нашому тілі маємо приклади чудового планування? Чи ж нам не слід прийти до такого самого висновку, як один видатний дорадчий інженер, який на протязі двох років робив зусилля, що зробити план „електричного розуму”? Він сказав: „Зустрівши і розв’язавши багато проблем планування [лічильника], я зрозумів, що дуже помилявся, коли думав, що таке приладдя може з’явитись якимось іншим способом яке не через . . . інтелігентного створителя чи конструктора. . . . Коли мій лічильник вимагав конструктора, то скільки більше треба було здібного Творця, щоб зробити план і . . . створити цю складну машину, що є моє людське тіло”.

Чи ж усі ці приклади наміру і планування могли „лише випадково статися”? Юрій Галоп, славетний статистик, який уважно складає цифри та факти на деякі теми, одного разу сказав: „По статистиці я можу доказати, що Бог існує. Подумайте лише про людське тіло — шанс, що всі функції особи розвились через випадок, є статистична потворність”. Іншими словами, шанс, що все це „лише сталося” без якоїсь спрямовуючої сили є, в дійсності, неможливо, „статистична потворність”.

Славний фізик Лорд Келвін, який в часі своєї смерти, „без жодного сумніву був найбільший науковець у світі”, прийшов до подібного висновку: „Наука змушує нас вірити з цілковитим переконанням у Керівничу Силу — вплив інший від фізичної або динамічної чи електричної сили. . . Наука змушує вас вірити в Бога”. (Курсив доданий)

Бачимо переконливий доказ, що Бог існує через (1) здорову наукову логіку і (2) в плануванні світу навколо нас. Однак заходить питання: Який є цей Бог? Щоб отримати задовольняючу відповідь, просимо прочитати слідуючу статтю!

[Ілюстрація на сторінці 8]

Дива людського тіла можна бачити в будові вуха, мозку та кістках

[Ілюстрація на сторінці 8]

„Коклія [частина вуха] . . . це музичний інструмент дуже складний, подібний до рояля”