Погляд Біблії

Що це є „Царство Боже”?

ЦАРСТВО Боже було головною темою Ісусового проповідування. „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже царство,— бо на те Мене послано”, Він сказав. (Луки 4:43) На протязі майже двох тисячі років християни висловлювали почуття поміщене в другому благанні Ісусової зразкової молитви: „Нехай прийде царство Твоє”. (Мат. 6:10) Що є те „царство”, яке Ісус проголошував і навчав Своїх учнів, щоб вони молилися про нього?

У Біблії „царство” часами означає суверенітет, царська сила, панування, позиція, тобто, царювання. (Пс. 145:11—13; Дан. 1:1; 2:1; 8:1) Боже Слово показує, що Отець завжди царював у цьому значенні. „Господь [Єгова] — Цар на вічні віки”, сказав псальмоспівець. (Пс. 10:16; порівняйте Даниїла 3:33; 4:31, 32; 1 Тимофія 1:17.) Біблія уживає слово „царство” також за спосіб, щоб виражати царевий суверенітет. Обдумайте, як Писання розвивають цю справу.

Божий вірний слуга, Даниїл, мав видіння передсказуючи піднесення та упадок світових царств тягнучись до самого кінця теперішньої системи. (Дан. 2:31—33, 36—43) Ті царства будуть замінені чимось надзвичайним. „А за днів тих царів”, ми читаємо, „небесний Бог поставить царство [Свого Сина, Месії], що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки”.— Дан. 2:44.

Знищення всіх людських володінь не може відбутися в жоден інший спосіб. Царство, яке зробить усе це є влада та сила Царя, Якого Він уживає виразити або примусити суверенітет Божий. Ще одне пророче видіння постачає більше подробиць про те царство. Даниїл писав: „З небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями [Бога Єгови], і Його підвели перед Нього. І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його — панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване”. (Дан. 7:13, 14) Той „Син Людський” є прославлений Ісус Христос.— Мат. 26:64; Об. 1:7.

Проте, „Син Людський” в цьому царстві буде мати співкерівників, про яких Даниїла 7:18, 22, 27 каже: „І приймуть царство святі Всевишнього, і (вони) будуть міцно держати царювання. . . І надійшов умовлений час, і царство взяли святі. А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування — Йому будуть служити й будуть слухняні”.

Отже, у царстві під володінням „Сина Людського” з Ним будуть царювати співвладарі. А хто вони є?

Стародавні євреї знали, що „Син Людський” був обіцяний Месія. Тому що Писання часами називають ізраїльтянів Божі „святі”, то вони сподівались, що якогось дня Месія з співізраїльтянами зацарює над світом. (Пс. 34:10; 89:6, 8) Теєрів Греко-Англійський Словник Нового Заповіту (анг.) пояснює: „Євреї сподівались царства з великим блаженством, якого встановить Бог через Месію, воскресаючи мертвих до життя і відновлюючи землю та небо; і що в цьому царстві вони [євреї] будуть вічно царювати над народами світу. Це царство називалось Царство Боже або царство Месії”.

Проте, були деякі чинники про те Боже царство, яких євреї не розуміли. Коли Ісус прийшов на землю, то говорив Своїм учням про „святу таємницю царства Божого”. (Марка 4:11) У надхненому Християнському Грецькому Писанні три риси про ту „святу таємницю” стаються відомі:

(1) Передсказаний „Син Людський” це небесний, однороджений Син Божий, Який прийшов на землю, як Ісус Христос, помер жертовною смертю, щоб відкупити грішне людство і вернувся на небо.— Ів. 1:14; 3:13; 1 Тим. 2:5, 6; 3:16.

(2) „Святі”, які царюють з Христом будуть забрані від землі на небо.— Луки 22:28—30; Ів. 14:1—3.

(3) Ті співвладарі будуть вибрані, не лише з-поміж природних євреїв, але також з багатьох інших народів.— Ефес. 3:3—6; Кол. 1:26, 27.

Чи всі „християни” підуть на небо, щоб служити у тому царстві? Ні, бо так, як ми вже бачили, те царство буде мати земні підданці. (Дан. 7:14, 27) Лише обмежене число будуть забрані до неба, щоб царювати з Сином Людським. У цьому відношенні, апостол Іван дає важні подробиці про це у книзі Об’явлення:

„І я глянув,— і ось Агнець [Ісус Христос] стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім’я Його, написане на своїх чолах . . . сто сорок чотири тисячі, викуплені від землі. . . . Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві”.— Об. 14:1—4; порівняйте Об’явлення 5:9, 10; 7:4.

Отже, з цього є ясно, що не лише ті, які стоять (або царюють) у небі з Агнцем, Ісусом Христом, стануться християнами для вічного спасіння. Лише „первоплоди” будуть мати участь у тому небесному володінні. Всі інші вірні слуги Божі будуть утішатися вічним досконалим життям тут на землі.— Об. 21:3, 4.

Беручи до уваги всю цю біблійну інформацію, то що є те царство Боже, якого Ісус проголошував? Воно є небесний уряд, що буде складатися з Ісуса Христа і „сто сорок чотири тисячі” співволодарів або „спадкоємців з Христом”. (Рим. 8:17) Те царство Месії „прийде” і виступить і викорінить із землі теперішнє людське володіння. (Пс. 2:7—9) Після того, Боже володіння пошириться по цілій землі. (Дан. 2:34, 44) Яка потішаюча надія!