Усуваючи злочин законом — Чи то можливо?

Урок, якого навчає Мойсеїв закон.

У СВІТІ кримінальні закони дуже різняться. Однак, між цими законами є загальна подібність у справах, яких вважають бути злочинні і серйозність злочинів. Хоч Бог дав Мойсєїв закон тільки Ізраїлеві, то багато законів між націями відбивають принципи цього Мойсейового закону. Почасти в цих законах є подібність тому, що декотрі уряди вкладали свої закони за принципами в Мойсеєвому законі.

Ті закони, на яких не впливав цей закон даний Ізраїлеві, також мають подібності з причини, яку пояснює апостол Павло, кажучи, що „коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну”.— Рим. 2:14, 15.

Перегляд різних кар за злочин, так як уряди видають їх законом по різних частинах світу сьогодні, виявляє, що душогубство майже завжди вважають за найсерйозніше, маючи найтяжчу кару. У більшості, інші серйозні злочини розміщують в послідовному порядку подібно до Мойсеєвого закону. У вищеданій хартії поміщено кари за деякий більш серйозний злочин, так як виявило дослідження з 19 країн.

Кілька з цих країн вимагають, щоб злочинці постачали відшкодовування або виправлення жертвам. Коли поліція знаходить вкрадені речі, то віддає їх жертвам. Декотрі країни вимагають, щоб розбійник або злодій постачив відшкодовання; по інших країнах жертви можуть удаватися до суду, щоб їм дали відшкодовання, маючи надії на сприятливий вирок. Суворість кари різниться згідно з обставинами під якими злочин був зроблений, як-от вік правопорушника, вплив економічних обставин, звичаї, і тому подібне. По тих країнах, що карають смертною карою, то злочинців вішають, задушують (затисканням кровоносних судин) або застрілюють.

ДЕЯКІ РИСИ МОЙСЕЄВОГО ЗАКОНУ

Хоч жодна нація сьогодні не є під Мойсеєвим законом, так як був ізраїльський народ, то однак коли переглянемо кари, яких той закон призначав, то краще побачимо, яке почуття має Бог відносно злочину. Ми знаходимо, що різні закони були досить точні та легкозрозумілі. Проте, судді мали право пристосовувати кару згідно з обставинами у справі. Вони могли тяжко або легко карати, і коли відповідно, бути милосердними. (Порівняйте 2 Мойсея 21:28—30.) Доказ мусів бути переконливий. Головно в кримінальних справах було потрібно свідчення двох або більше свідків, щоб вирішувати вирок.— 5 Мойс. 17:6.

За навмисне та обмірковане душогубство, то конче карали смертю. (4 Мойс. 35:16—18, 20, 21, 30, 31) Злочинців страчували каменуванням; у жахливих справах, кримінальника перше каменували, а тоді спалювали трупа, або після вкаменування на смерть, його трупа вивішували на дереві, де він висів цілий день, щоб поставити приклад перед людьми. (3 Мойс. 20:14; 21:9; 5 Мойс. 21:22, 23) Для ненавмисних або випадкових убійників постачали міста сховку до яких вони могли втікати і знаходити безпеку від помсти близького родича жертви. (4 Мойс. 35:22—25) По тих містах вони працювали, щоб утримувати себе.

Перелюбників і перелюбниць карали смертною карою. (3 Мойс. 20:10) За кровозмішення до різних ступнів споріднення, а також коли хтось злягався з скотиною і за мужоложство страчували смертною карою. (3 Мойс. 20:11—13, 16) Розпуста з зарученою дівчиною був кримінальний злочин для обох, який карався смертною карою, хіба дівчина противилась і кричала за допомогою. (5 Мойс. 22:23—27) Якщо чоловік поповнив розпусту з незарученою дівчиною, то мусів одружитись з нею (хіба батько дівчини відмовився дати її заміж за нього), і чоловік ніколи не міг розлучитись з нею. (2 Мойс. 22:16, 17; 5 Мойс. 22:28, 29) Цей закон стримував дівчат в Ізраїлі, щоб вони не ставались проститутками або повіями. Також, законами забороняючи перелюб, кровозмішення, і розпусту запобігали незаконно народжених дітей.

Злодій мусів сплачувати подвійно (а в деяких випадках, ще більше) жертві за те, що був украв. Якщо не мав грошей відшкодувати за злочин, то він був проданий в рабство якомусь мешканцеві землі (даючи перевагу жертві) аж поки він не сплатив за кару. (2 Мойс. 22:3, 4, 7) У цей спосіб жертва дістала відшкодовування так, що вона користувалась не лише цінністю украдених речей, але також дістала винагороду за загублений час, за те, що не могла вживати украдених речей, і за журбу та іншу неприємність спричинена крадіжкою.

В Ізраїлі не було ув’язнення. Отже, засуджена особа не ставалась тягарем для громади. Злочинця не засилали до тюрми, щоб він мав дружбу з іншими злочинцями, де через розстроєння тому, що загубив свободу і повагу, він ставався б легкою жертвою для умовляння співв’язнів. Там не було понижаючого, морального розладдя, брудного тюремного життя та жорстоких вартових, щоб накидати на в’язнів жорстокі та надзвичайні кари. В наслідок цього, чоловік, який вчинив злочин мав багато більшу нагоду виправитись.

ЧОМУ ЖОДЕН ЗАКОН НЕ МОЖЕ ВИДАТИ ПРАВЕДНІСТЬ?

Хоч закон, якого Бог був дав Ізраїлеві був добрий, здоровий, справедливий і вищий від законів сьогоднішніх націй, і хоч до якоїсь міри він стримував злочин, то чи він дійсно викорінив злочин в Ізраїлі? Ні. Чи ж це значить, що жодні закони не можуть викорінити злочин — чи то є неможливо примусити людей бути слухняними або праведними через закони? Або, що ні поблажливе, ні суворе примушення закону ніколи не здійснить світ в якому більше не буде злочину? Так, є. Певно, що коли закон даний Богом (Який написав основних Десять Заповідей Своїм власним „пальцем”) не може досягнути праведність, то жодний закон людського творення також не може зробити цього. (2 Мойс. 31:18) Отже, чи є якась надія на світ без злочину?

Щоб обговорити це питання, то перше розгляньмо ціль Мойсейового закону. Апостол Павло, перед тим ніж стався християнином, був студентом одного з найкращих вчителів закону в Ізраїлі й дуже ревно бажав, щоб закони були суворо примушені. Він писав християнам: „Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця була дана”. (Гал. 3:19) Закон, поміщаючи різні злочини, яких люди чинили, виявив, що всі були грішники і не могли дотримувати досконалий закон. Так, як Павло далі говорив: „Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: ,Не пожадай’ ”.— Рим. 7:7; 2 Мойс. 20:17.

Без різниці як хтось жив,— не крав, не чинив перелюбу або душогубства і не порушував інших законів — то таки не міг сказати, що ніколи не жадав або не бажав чогось злого. Таким чином він знав, що був грішником, але Закон зробив добро йому, показавши, що ані він, ані хто-небудь інший не міг додержувати якого-небудь закону.— Рим. 3:10—20.

Отже, факт, що гріх існує у всіх людей робить людство недосконалим, природно неслухняним. Проте, хтось може сказати: ,Хоч усі є грішники, то деякі таки додержують закон, отже, як цеє, що беззаконність не можна викорінити?’ Гріх, якого ми маємо в собі й якого передаємо нашим нащадкам, є багато гірший ніж ми уявляємо собі. Біблія, з дійсним доказом — народ, що був під Мойсеєвим законом на протязі близько 15 століть — каже нам це. Апостол, говорячи до своїх співхристиянів, сказав: „Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти”. (Рим. 7:5; 1 Кор. 15:56) Згідно з цією заявою, то різні заповіді у Законі, забороняючи деякі погані вчинки, спонукували людей чинити ці самі вчинки.

Чи ж той Закон був поганий, або чи ж це зле мати закон сьогодні? Зовсім ні! Апостол пояснює: „Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь. Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний проданий під гріх”. (Рим. 7:13, 14) Чи ж це не показує, як глибоко ми закорінили в грісі? Чи ж це не є доказ, що ми є грішні і неслухняні, так, схилені до бунту і коли влада наказує нам, щоб ми не чинили щось, що не є добре для нас, то ми зараз бажаємо чинити його, хоч можливо раніше ми навіть не думали б робити?

Кримінолог Джером Г. Скольник з Університету Каліфорнія у Берклі, підкреслив цю схильність у людстві, коли сказав: „Не всі шанують кримінальний закон, або не в однаковий спосіб. Коли вкладаємо закон, то навіть можемо зробити якусь заборонену поведінку ще більш популярною”.

Це показує, чому світові уряди не можуть викорінити злочин законом. Отже, де є наша надія?

[Таблиця на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЗАКОНОМ ПРИЗНАЧЕНІ КАРИ ЗА ЗЛОЧИНa

Грабіж† 1 2 5 11

Крадіжка 1 1 16 1

[Примітки]

†Хоч „крадіжка” в більш загальний вислів то „грабіж” стосується до крадіжі від особи або в присутності особи насильством, або під погрозою насильства.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Мойсеїв закон доказав, що жодна недосконала людина не могла досконало дотримувати закон