Чи Архіологія повинна спонукувати вас сумніватись Біблії?

ЧОМУ таке зацікавлення в архіології сьогодні? Тому що архіологія є дорогоцінним знаряддям у дослідженні минулого людини. Наприклад, з допомогою архіології прояснюється географію й історію біблійних країн й їхніх людей. Вона дуже покладається на точні науки з наміром досягти їхню точність. Але є один головний фактор, який діє проти такого досягнення — людський фактор. Кожний архіолог, будь він або вона безбожником, агностиком, християнином, євреєм або мусульманом, має свої переконання. До якої міри ці переконання або упереджені думки впливатимуть на його або її тлумачення? Чи це перешкоджає їм робити точні висновки?

Архіологічне дослідження є подібне до дослідження детектива. Побічні докази в формі примітивних виробів і слідів минулого (череп’яний посуд, фрагменти, руїни, залишки попередніх цивілізацій, кістяки тощо), викопуються. Потім архіологи починають робити висновки: З якого оригіналу походить фрагмент? До якої доби його форма, колір і склад можуть стосуватись? Як його вживалось? З якого місця він походить — з місця в якому його відкрили або чи з якогось іншого? Чи його створилось у тому самому земельному шарі в якому його відкрилось або чи з перебігом часу він через місцеві обставини тонув у нижній шар? Ці й багато інших факторів можуть впливати на їхнє тлумачення. Отже, висновки засновуються на побічному доказі й суміші об’єктивного й суб’єктивного тлумачення.

Як правильно висловився єврейський архіолог, Йоганан Агароні, коли написав: „Щодо історичного або історіогеографічного тлумачення, то архіолог виступає з галузі точних наук, і мусить покладатись на розсудки цінностей і гіпотезу [пробні припущення], щоб дійти до всебічного історичного висновку”.

Які є пастки в такому розцінюванні знахідок від розкопів? Професор Агароні відповідає: „Землекоп мусить уважно розрізняти між різними шарами землі його розкопу. . . Як звичайно це зробити,— не легко, тому що дійсні шари якогось особливого розкопу не складаються однорідно, один верх другого. . . В основному, написи тільки постачають термінос а кво [початок] для їхнього шару через можливість, що вирізьблені речі вже довгий час уживались до того, коли їх відкинули їхні оригінальні власники. . . Порівняння з іншими країнами також іноді не є безпечне, бо геолог може попастись у зловісний цикл в якому речі іншої культури могли датуватись їхнім спорідненням з Палестинським, не звертаючи досить уваги на обставини під час відкриття, і на включені відносні хронології. Само собою зрозуміло, що особливо рискові є історичні підстави, тому що в них завжди включаються деякі припущення й особисте відношення. Отже, ми завжди мусимо пам’ятати, що не всі дати є цілковиті й до різної міри є здогадами”.— Курсив наш.

Як їзраїльтяни перейшли через Червоне море?

Вищезгадані перестороги є дуже відповідні сьогодні, коли дуже багато архіологів друкують їхні суперечні знахідки, теорії й хронології. Давайте, візьмім як приклад вихід ізраїльтян з Єгипту й їхню втечу через Червоне море. Біблійна історія ясно показує, що єгипетські колесниці й кіннота кинулись наздогін за ними й наздогнали їх біля Червоного моря. Як же ізраїльтянам втекти з морем перегороджуючи їхню дорогу? Біблійна історія відповідає:

„І простяг Мойсей руку свою на море,— і Господь [Єгова, НС] гнав море [як?] сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом,— і розступилася вода. І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої”.— 2 Мойсеєва 14:21, 22.

Просимо зауважити точні подробиці цієї історії. Там говориться, не тільки про сильний вітер, але про „сильний східній вітер”. Води розступились, перемінюючи дно моря на суходіл. Звертання уваги на такі подробиці показує, що це записав очевидець, так само як поетична версія цієї події у пісні Мойсеєвій, записаної в 2 Мойсеєвій, 15-му розділі. Як Фараонові колесниці й військові сили кинулись у ту саму прогалину наздогін за ізраїльтянами, то „безодні їх позакривали, зійшли до глибини, як той камінь!”— 2 Мойсеєва 15:5.

У цій пісні підтверджується спосіб, яким ті води розступились: „А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря!”— 2 Мойсеєва 15:8.

Що вчені кажуть?

Кілька вчених пропонували різні теорії, щоб розсудливо пояснити цю чудову подію. Вони не кажуть, що ізраїльтяни не перейшли Червоного моря, але стараються відвернути увагу від божественного втручання. Наприклад, єврейські слова на Червоне море є ям суф, „море очерету або комишу”. Отже, дехто каже, що ізраїльтяни перейшли тільки через болотистий район. Але болотистий район не дозволяє на мур води по правиці й по лівиці так як Біблія каже. Певно, що води драговини не могли б ,позакривати воєнні колесниці й кавалеристів’ єгипетського війська.— 2 Мойсеєва 14:28.

Недавно єгиптолог, Ганс Гоедике, запропонував ще одну теорію. Він пояснює історію про Вихід так: Що в 1477 р до н. е. відбувся величезний вулкан на острові Тера, коло 500 миль (800 км.) на північний захід від гаданого місця в якому ізраїльтяни перейшли через Червоне море. Вулкан створив цунамі, або величезну морську хвилю, яка могла пронестись понад південно-східне Середземне море й в гирло Ниль ріки при краї пустинної рівнини. Теоретично це затопило б єгиптян у низині, залишаючи ізраїльтян, які, так як гадають, були безпечними на вищій землі.

Очевидно саме по собі, що ця теорія звертає мало уваги на факти представлені в Біблії. Але, що інші вчені думають про теорію доктора Гоедике? Чарлс Крамалков з Мічіганського університету відкинув її, до деякої міри, тому що „в жодних біблійних описах про Вихід не згадується про велику хвилю”. Він тоді пропонує інакшу теорію, кажучи, що ізраїльтяни переплили море човном, а єгиптяни, гонячись за ними потопились, коли сильний вітер потопив їхні баржи (самохідні судна)! Тоді він додав: „Зрозуміло само собою, що це відтворення є чисте припущення. Але воно є багато краще вгрунтоване в біблійному тексті від пропонування професора Гоедике”. Певно, що це залежить від погляду.

Третій вчений, Еліейзер Д. Орен з університету Бен Гуріан у Нежеві, дуже сперечався проти теорії про цунамі й пропонував іншу, яку вважав бути більше реалістичною. Проте, він додав наступний значний вислів: „Ми не повинні забувати, що [це] . . . неможливо підтвердити архіологічним доказом. Особисто, я дуже вірю, що Чудо Моря — шедевр літературної композиції — має дуже мало до діла з історією або . . . ,фактичним досвідом’”.

Хто говорить правду?

Зауваження доктора Орена приводить нас до суті справи. Чи християнам вірити, що більшість Біблії є тільки ,літературні шедеври’, без жодного зв’язку з „фактичним досвідом”? Або, чи вони можуть покладатись на Біблію як на натхненне Слово Боже? Чи ж нам хитатися через суперницькі теорії архіологів і вчених? Або чи нам приймати достовірне свідоцтво письменників Біблії й Самого Ісуса Христа?

Апостол Павло написав до його співхристиянина Тимофія: „І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. Усе Писання Богом надхнене й корисне . . . до направи”. Раніше, християнам у Римі, він був сказав: „Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? Зовсім ні! Бо ж Бог правдивий, а кожна людина неправдива”.— 2 Тимофія 3:15, 16; Римлян 3:3, 4.

Чому Свідки Єгови вірять, що Біблія є натхнена? Чи їхня віра залежить від архіологічних даних? Коротко кажучи, доказ натхнення знаходиться в самій Біблії, а не в архіології. Це одна річ писати акуратну історію; але цілком інакша писати акуратну історію заздалегідь. Це є пророцтво. У Біблії поміщаються сотні сповнених пророцтв, які свідчать про її божественного автора. Наприклад, підраховують, що 332 відмінних пророцтв в Єврейському Писанні сповнились тільки в Ісусі Христі.

Ще один сильний доказ вірогідності Біблії є її свідчення, вгрунтоване на писанні дійсних очевидців тих подій, часто самого письменника. Це є так з історією про Вихід записаною Мойсеєм. Чи ми маємо якусь причину сумніватись його чесності як свідок? Ні, коли разом з цим будемо признавати, що він був божественно натхнений писати. (2 Тимофія 3:16) Його самокритична щирість також є гарним свідоцтвом його достовірності. Він не приховує те, що вбив єгиптянина, коли обороняв свого співізраїльтянина. І він не приховує брак покірності й покарання, коли викликав воду із скелі. (2 Мойсеєва 2:11, 12; 4 Мойсеєва 20:9—13; порівняйте з справою Давида в 2 Самуїловій 11; Псалмі 51.) За більше докладним доказом, просимо прочитати Чи Біблія дійсно є Слово Боже? (анг.) видана Товариством Вартової Башти.

Чи ж теорії повинні похитнути вашу віру?

Християни заохочуються позитивним доказом викопаним із землі наполегливими і майстерними архіологами, доказ, який часто підтверджує і висвітлює зміст Біблії. І з фактів та примітивних виробів можна багато навчитись про умови життя в древніх часах. Написи можуть виявляти дорогоцінну інформацію. Як звичайно тому, що дуже мало людей пишуть несприятливу біографію, то потрібно дуже уважно аналізувати написи.

Проте, коли досвідчені починають пропонувати їхні власні тлумачення і здогади та теорії про значення якогось архіологічного відкриття або датування примітивних виробів, тоді християнин повинен обережно поступати. Єгова натхнув вірних чоловіків записати Його Слово, але не щоб зводити нас літературними фантазіями. Йоганан Агароні правильно сказав: „Різні вчені вважають багато уривків [з Біблії] бути зовсім утопічні [ненаукові] або літературні твори без жодної політичної, географічної або практичної основи. Ми серйозно сумніваємось дійсності цієї опінії; здається, що більшість географічних текстів вибираються із становища у житті, тоді як тільки наше неправильне розуміння і недостатня інформація перешкоджають нам установити їхній історичний зміст”.— Курсив наш.

Здається, що теперішня біблійна архіологія розділюється на дві надто загальні визначені групи. З одного боку маємо побожних і патріотичних дослідників, які стараються підтримувати біблійну історію, як також їхні власні національні і племінні заяви. З другого боку є група архіологів, які в словах професора Й. Е. Баррета, нахиляються „виявляти фальшиву або перебільшену побожність, патріотизм, або визнану мудрість (в основному старших) колег”. Цей самий професор архіології додає: „Між тими, які запевняють нас, що вони не є побожні існує дивне фарисейство, або лицемірство (нічого й не згадуючи про пристрасну радість). . . Студент сучасної архіології повинен бути обережний про ці професійні практики, які починаються між архіологами, щоб набувати переваги”.

Ми мусимо пам’ятати, що архіологи є тільки людяні, отже їх оточують усі вади недосконалої людської природи. Честолюбство, бажання слави, конкуруючий дух, глибокі суб’єктивні втягнення — ці й інші фактори можуть впливати на опінію або тлумачення вченого!

Щоб пояснити цю точку, то один славний архіолог у 19-му столітті серйозно перебільшив знахідку древніх ювелірних виробів, яких відкрив у Трої і золоті маски для обличчя знайдені в Мусенії. Відносно цього перебільшення сучасний професор архіології сказав по суті: „Цих два приклади показують як романтичне зацікавлення древнім світом може впливати на розсудок архіолога — спокуса встановлювати тотожність знайденого з тим, що ми хочемо знайти. Може бути, що проблема збільшується для біблійного архіолога, якого побожність і патріотизм часто живлять і відновлюють романтичне зацікавлення, яке перше спонукало його або її стати архіологом”. (Курсив наш.) І як звичайно ця сама проблема може впливати на агностичного або атеїстичного архіолога, немає різниці який щирий він або вона може бути.

Але чи ж віра християнина повинна похитнутися через теорії представлені багатьма вченими й архіологами? Пам’ятайте це є тільки теорії і людські опінії, схильні до змін і примхам часу та вченості. І до цього ж входить людська природа, з її гордістю й честолюбством. Те, що професор Баррет написав у Журналі біблійної архіології (січень/лютий 1981 р.) є правда: „Побожність, патріотизм, ідеологія, привчання й протилежні звороти цих архіологів впливають на розсудок архіолога, так як вони впливають на розсудок історика. Безсторонньо кожний професійний архіолог знає це — найкращі вчені знають це про себе самих; інші знають це тільки про їхніх колег”.— Курсив наш.

Отже розсудливий християнин не буде сподіватись точного доказу від архіології на все те, що є сказано в Біблії, зокрема в цьому недосконалому ладі. Все-таки, він знає, що незабаром прийде час коли буде можливо досконало перевірити багато осіб і подій про які Біблія оповідає. Як? „Бо приходить година, коли всі ті хто в пам’ятних гробах почують голос Його [Ісуса Христа] і повиходять”. (Івана 5:28, 29, НС) Так, коли настане воскресіння, тоді буде можливо розпитувати тих осіб, які дійсно проживали біблійну історію. Як чудово буде слухати подробиці багатьох біблійних оповідань, які так дуже цікавлять нас сьогодні! Тоді не буде потрібно звертатись до людських теорій і здогадів за тими подробицями. Факти будуть представляти самі очевидці тих подій! Чи ви будете там, щоб слухати їх?

[Вставка на сторінці 7]

Чи християнам вірити, що Біблія є тільки ,літературний шедевр’ без жодного зв’язку з фактичним досвідом?

[Вставка на сторінці 10]

Підраховують, що 332 відмінних пророцтв в Єврейському Писанні сповнились тільки в Ісусі Христі

[Вставка на сторінці 11]

„Побожність, патріотизм, ідеологія, привчання й протилежні звороти впливають на розсудок архіолога, так як вони впливають на розсудок історика”

[Ілюстрація на сторінці 9]

Дійсно як ізраїльтяни перейшли через Червоне море?