Майбутність релігії беручи до уваги її минуле

Частина 5: приблизно 1000—31 рр. до н. е. Недостойні міфічні боги

«Кожна релігія починається в Азії» (японське прислів’я).

ЯПОНЦІ правду кажуть. Джерело релігії можна дослідити до Азії. Точніше, основні релігійні навчання й обряди світових релігій почались у стародавньому Вавілоні, в Азії.

На підтвердження цього, книжка Релігія Вавілонії та Ассірії (англ.) каже: «Єгипет, Персія й Греція відчули вплив вавілонської релігії... Вчені вже так загально визнають домішку семітських стихій в давньогрецькій міфології й грецьких культах, що про це вже не треба більше говорити. Ці семітські стихії значною мірою — головно вавілонські».

Грецька релігія дуже легко засвоїла вавілонські стихії грецької міфології в якій, так як каже Енциклопедія релігій (англ.), «не було священної книги, щоб у ній закріпити правду раз назавжди... Людині, яка виконувала обряди, вистачало повірити численним оповіданням, яких вона навчилась з дитинства. Були різні варіанти кожного оповідання, дозволяючи віруючому багато тлумачень».

Прикладом цього були оповідання славетного грецького поета Гомера, Іліада та Одіссея правдоподібно з 8 або 9 століття до н. е. Його твори, які підкреслюють стосунки між міфічними богами гори Олімпу а людьми включаючі проміжних богоподібних людей, яких поважали як героїв ставало придатним джерелом з якого грецька релігія могла черпати. Тому то, пояснює письменник Г. С. Кірк — «міф та релігія частково збігаються».

Грецька релігія також черпала з інших джерел. Нова британська енциклопедія (англ.) каже, що «еллінський світ, який ставився прихильно до містичних релігій, запопадливо засвоїв [з Єгипту] культи богів Осіріса, Ісіди та Гора». Звідти «вони поширилися по цілій Римській Імперії». Як це сталося?

Грецька міфологія зачаровує Рим

Ранні предки римлян практикували просту релігію, в якій боги були безособові духи живучі в усяких матеріальних предметах. Це була забобонна релігія визнаюча чародійні властивості рослин і тварин. Святкували річні свята, як наприклад сатурналії в грудні, в яке то свято люди обмінювались подарунками. Книжка Імперіалістичний Рим (англ.) каже, що це була «релігія формалізму, ритуалу, надаючи малого значення духовним справам. Римлянин складав угоду з своїми богами — виконай мої прохання а я тобі віддячусь — і його релігія значною мірою складалась із додержування тієї угоди». Це було духовно беззмістовне поклоніння, і тому то римляни десь інше шукали духовного харчування.

Згодом етрускиa (давні племена, які населяли пн. зх. Апеннінського п-ова) впровадили більш складні релігійні обряд — будували храми, статуї й виробляли ідоли. Та сама книжка каже, що етруски «передали Римові його найраніші зв’язки з грецькими богами й богинями, багато з яких римляни зрештою засвоїли без жодних змін». Незабаром можна було сказати, що «римська релігія набирала різні види й називалась різними іменами: здається, кожний народ якого Рим завойовував або мав з ним торговельні стосунки, прилучав [своїх богів] до римського пантеону [сукупність усіх божеств в якій-небудь політеїстичній релігії]».

Від раннього римського духовенства не сподівались керівництва в релігійних або моральних справах. Так як каже книжка Імперіалістичний Рим вистачило, щоб вони тільки знали «як відповідно звертатись до якогось бога, що культ того бога забороняв, і щоб зрозуміли заплутану літургію». На протилежність звичайним людям, відомі як плебеї, які не могли займати високої позиції, керівні священики здобували вражаючу політичну, як також громадську владу.

Тому то, протягом близько тисячу років, з часу Гомера далі, грецька міфологія дуже впливала на релігію Греції й Риму. Нова британська енциклопедія каже: «Трудно переоцінити важливість грецької міфології в інтелектуальній, мистецькій та емоційній історії західної людини». Горацій, латинський поет першого століття до н. е., правильно сказав: «Полонена Греція полонила Рим».

Марш грецького бога

Александр III народився 356 р. до н. е. в македонському місті Пелла. Будучи вихований в королівському оточенні й навчений видатним філософом Арістотелем, він розвинув інтерес до філософії, медицини й науки. До якої міри філософське навчання Арістотеля вплинуло на нього не є певним. Немає жодного сумніву, що Гомер дуже вплинув на нього, бо Александр, жадібний до читання, особливо любив читати міфологічні твори Гомера. По суті, заявляють, що він вивчився напам’ять епічну поему Іліаду — чималий подвиг, тому що мусив пам’ятати 15 693 рядки поезії.

Коли Александрові сповнилось 20 років, після убивства його батька, він успадкував македонський трон. Він відразу почав завойовувати й зрештою заслужив собі назву Александр Македонський. Здобувши славу найвидатнішого воїна всіх часів, його велич підвищили на божество. Перед і після його смерті, Александрові приписували божественність.

Александр вигнав персів з Єгипту, де його привітали в ролі визволителя. Книжка Людина, міф і магія (англ.) каже: «Його [Александра] прийняли як Фараона й під час відвідин оракула [храм, де давали і витлумачували пророцтва] бога Аммона... то жрець офіційно привітав його як „сина Аммона“». Правдоподібно через цей випадок розійшлась легенда, що він був сином Зевса, головного бога грецького пантеону.

Александр вторгувався на схід, і зрештою дійшов до Індії. Він завоював Вавілон, джерело багатьох ідей, які знаходяться в міфології й релігії його батьківщини. Зрозуміло чому він хотів зробити те місто столицею своєї імперії. Але, 13 червня 323 р. до н. е., після трохи більше як 12 років панування, цей великий грецький бог спотикнувся і помер у 32 році свого життя!

Шановний римський бог

Місто Рим побудовано на сусідньому півострові Італії в середині 8 століття до н. е., кілька століть перед розквітом Греції до всесвітньої влади під керівництвом Александра. Після смерті Александра, Рим поступово став світовою силою. В 44 р. до н. е., генерала Юлія Цезара, голову римської держави, вбили і, після 13 років неспокою, його усиновлений син Октавіан завдав поразки своїм суперникам і в 31 р. до н. е. заснував Римську Імперію.

Книжка Імперіалістичний Рим називає Октавіана «найславетнішим з багатьох римських імператорів», заявляючи, що «римляни назвали його Августом, що значить „священний“, і жителі Рима прийняли його за бога». Неначе б підтвердити ці опінії, Август наказав виробляти перстені на його подобу, як також подобу його попередника Александра. Згодом римський сенат обожнив Августа і по цілій імперії будував святині на його честь.

Чи вони достойні тієї назви?

Сьогодні ніхто не покладав би надії на римських або грецьких богів, що вони придбають світовий мир і безпеку — ні на міфічних богів, які правили з гори Олімпу, ні на людських (богів), які правили політично. Все ж таки, з їхнього азіатського джерела фальшиві релігії до цих пір зводять людей покладати надію на міфічних богів недостойних нашого довір’я. Придатно, Гомер, улюблений поет Александра, написав у творі Іліада: «Яка ж марна, недостойна їхня назва».

Заявляють, що стародавні греки вважали поему Іліаду бути «джерелом морального, а навіть практичного навчання». Сьогодні є багато інших літературних творів яких люди так само вважають. Як ми повинні оцінювати такі релігійні видання великого тиражу буде темою нашої статті в Пробудись! з 8 листопада.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 19]

Прониквлива грецька побожність

У стародавніх греків не було точного слова на релігію. Вони користувались висловом ев·се΄ві·я яке можна перекладати словами «побожність», «правильна поведінка відносно богів», «добре поважати», і «боговідданість»b.

У Новій британській енциклопедії каже: «Розвинена грецька релігія тривала більше як тисячу років, від часу Гомера (правдоподібно 9 або 8 століттях до н. е.) до царювання імператора Юліана (4 століття н. е.), незважаючи на те, що її джерело можна дослідити далеко в давнину. Протягом тієї ери його вплив поширився на захід аж до Іспанії, на схід до ріки Інду, і до країн Середземного моря. Це поклоніння найбільше вплинуло на римлян, які ототожнювали їхні божества з грецькими. Під Християнством, грецькі герої, а навіть божества, стали святими, тоді як суперницькі мадонни південносхідних європейських країн відображували самостійність місцевих культів».

Ранні християни мусили протистояти поклонникам фальшивим грецьким і римським богам. У Біблії читаємо так: «А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: „Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!“... І Варнаву вони звали Зевсом [головуючий бог грецького пантеону], а Гермесом [бог який служив вісником іншим богам] Павла, бо він провід мав у слові. А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів. Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи та говорячи: „Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам,— від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є“» (Дії 14:11-15).

[Примітка]

[Таблиця/Ілюстрації на сторінці 20]

ГРЕЦЬКІ Й РИМСЬКІ БОЖЕСТВА

Багато богів і богинь грецької міфології мали такі самі позиції в римській. Унизу подаємо декотрих важливих грецьких і римських богів.

Грецькі Римські Позиція

Афродіта Венера Богиня кохання

Арес Марс Бог війни

Асклепій Ескулап Бог зцілення

Деметра Керера Богиня родючості

Ерос Купідон Божество кохання

Гестія Веста Богиня домашнього вогнища

Гіпнос Сомнус Бог сну

Рея Опс Дружина й сестра Кроноса

Зевс Юпітер Провідник богів

Джерело: «Уорлд бук енциклопедія» (англ.), видання 1987 рік, 13 том, сторінка 820.

[Ілюстрації]

Гермес

Діана

Асклепій

Юпітер

[Відомості про джерела]

Гермес, Діана, і Юпітер фото з ласки British Museum, Лондон

Асклепій — National Archaeological Museum, Афіни, Греція

[Ілюстрація на сторінці 16]

Афіна, богиня війни й мудрості — статуя біля міської брами у Везелі, Німеччині.