Середземне море. Закрита водойма з відкритими ранами

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ГРЕЦІЇ

Тисячі дельфінячих трупів на узбережжях від Греції до Марокко, отруйні «червоні припливи» в Егейському морі, мільйони тонн слизоподібної піни в Адріатичному морі, морські черепахи і тюлені на межі вимирання, ділянки води, де немає нічого живого. Що відбувається у Середземномор’ї? Чи приречене воно на забруднення й спустошення?

«МІСЦЕВІСТЬ, яку людина освоїла раніше за інші»,— так зоолог Дейвід Еттенбороу охарактеризував Середземне море і його узбережжя. Надаючи доступ до трьох континентів, море відігравало головну роль у процесах розквіту й занепаду Єгипту, Греції та Риму. Звідси взяли початок ряд сучасних культур та цивілізацій. Проте за останні десятиліття надвиробництво, наплив туристів, надмірний вилов риби та забруднення спричинили кризу Середземного моря. Стривожені вчені та нації, котрих стосуються ці проблеми, кинулися вирішувати їх, але досі добилися лише часткового успіху.

Середземне море є найбільшим внутрішнім морем. Його узбережжя, яке простягнулося на 46 000 кілометрів, служить природним кордоном для 20 країн. Проживає тут 160 мільйонів чоловік, і очікується, що до 2025 року кількість населення зросте вдвічі. Середземне море тепліше та солоніше за Атлантичний океан, своє основне джерело води, і практично тут не буває припливів і відпливів. Оскільки води моря оновлюються тільки раз на 80 чи 90 років, його легко забруднити. «Усе, що скидають у Середземне море, залишається там на довгий час»,— зазначено у журналі «Нешнл джіоґрефік».

Навала туристів

Завдяки залитим сонцем пляжам, мальовничим краєвидам, традиційній середземноморській гостинності та багатій історії цей край є надзвичайно популярним курортом. Щороку на узмор’ї з’являється 100 мільйонів місцевих пляжників та іноземних туристів, і очікується, що через 25 років їх буде втричі більше. Чи цей людський приплив якось спричинився до нищення свого місця літнього відпочинку? Дослідімо факти.

Ці орди туристів привозять із собою стільки сміття, що країни Середземномор’я не можуть з ним упоратися. Приблизно 80 відсотків стічних вод, тобто понад 500 мільйонів тонн щороку, потрапляють у море зовсім неочищеними! Більшість туристів приїздить у посушливу пору року, забруднюючи і без того обмежені водні ресурси. А забруднена вода небезпечна для здоров’я. Ті, хто плаває у певних частинах Середземного моря, наражаються на небезпеку захворіти не тільки гепатитом, дизентерією, деколи холерою, але й заразитися хворобами вух, носа та горла.

Однак багато середземноморських країн економічно залежать від туризму. Говорячи про ці країни, колишній помічник генерального директора Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури Мішель Батіс сказав: «Єдиним джерелом їхнього доходу є туризм, але він можливий тільки на такому узбережжі, яке не руйнується безконтрольним будівництвом, що мотивується прагненням швидких прибутків».

Інтенсивний рух танкерів

Оскільки через Середземне море пролягає головний транспортний шлях між Близьким Сходом та Європою, тут ведуться інтенсивні перевезення нафти. Через місцеві порти проходить понад 20 відсотків світового видобутку цієї сировини. За підрахунками, щороку в Середземне море виливається у 17 разів більше відпрацьованої нафти, ніж її було розлито супертанкером «Екссон Валдіз» у 1989 році біля Аляски. У 1980—1995 роках сталися розливи з 14-ти танкерів, а щороку з кораблів скидають до мільйона тонн сирової нафти часто через те, що у портах не вистачає приміщень для збирання відпрацьованої нафти або для чистки цистерн.

Ситуацію погіршує те, що в Атлантичний океан через Гібралтарську протоку потрапляють глибинні води Середземного моря. Оскільки нафта тримається на воді, море втрачає найглибші найчистіші води, але залишає на поверхні нагромаджену нафту. «Нафтове забруднення позначилося на ланцюзі живлення Середземного моря. Вона [відпрацьована нафта] потрапила в тканини риб та молюсків»,— вважає колишній директор Ізраїльського інституту океанографії Колет Серуя. У 1990 році Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) повідомила, що 93 відсотки молюсків, які добувають із Середземного моря, містять фекальних бактерій більше, ніж допускається Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Ослаблені екосистеми

Крім цього згубного забруднення, середземноморському узбережжю, яке до XV сторіччя н. е. майже повністю було вкрите густими лісами, завдається й іншої великої шкоди. Вирубка лісів з метою створити сільськогосподарські угіддя, розбудувати міста чи постачити кораблебудівельні матеріали для венеціанських галер призвела до невиправної ерозії. Крім того, що з дощем випадають тверді речовини, річки несуть у море такі забруднювачі, як миючі засоби, пестициди та важкі метали. У води французької Рони, єгипетського Нілу, італійського По, іспанського Ебро та інших річок потрапляє чимраз більше сільськогосподарських та промислових відходів.

Один з прямих наслідків цього забруднення — «червоний приплив» у різних областях Адріатичного та Егейського морів, який покриває узбережжя липким баговинням із бридким запахом. Причина цього явища — евтрофікація — процес, який відбувається, коли відходи, що розкладаються, висотують з води розчинений у ній кисень, і через це водні тварини й рослини задихаються. Евтрофікація загрожує також Ліонській затоці (Франція), озеру Туніс (Туніс), Ізмірській затоці (Туреччина) та Венеціанській лагуні (Італія).

Прибережна екосистема настільки ослаблена, що види, яких раніше тут не було, можуть знищити корінних мешканців Середземномор’я. Типовий приклад — морська водорість-«убивця» Caulerpa taxifolia, котра винищує інші морські організми. Її випадково завезли на узбережжя Монако, і звідти вона почала поширюватися по морському дну. Ця водорість токсична, її вороги невідомі, до того ж вона вже дуже поширена. «Можливо, на наших очах починається екологічна катастрофа»,— говорить професор університету в Ніцці (Франція) Александре Менеж, який займається біологією морів.

На цьому лиха не закінчуються. За оцінками фахівця з біології морів, Шарля-Француа Будуреска, у Середземне море потрапило понад 300 морських організмів-чужинців. Більшість потрапила з Червоного моря через Суецький канал. На думку деяких науковців, це біологічне забруднення є необоротним і може стати однією з найбільших екологічних проблем наступного сторіччя.

Смерть у воді

Існує багато джерел небезпеки для середземноморської флори, і одне з них — знищення луків водорості Posidonia, котрі є легенями, годівницею та рибником, притулком, де розмножуються сотні видів морських організмів. Ці луки нищать дамбами й кораблями, а також човнами для прогулянок, які розрізають рослини своїми якорями.

Морська фауна також у небезпеці. Знищується середземноморський білочеревий тюлень або монах, один з 12 видів представників фауни нашої планети, що перебувають у найбільшій небезпеці. У 1980 році у Середземному морі було майже 1000 білочеревих тюленів, але мисливці та рибалки винищували цих тварин, і сьогодні їх лише 70—80 особин. Морська черепаха логгерхед відкладає тепер яйця тільки на узмор’ях Туреччини та Греції, де вони часом гинуть під ногами туристів. Черепахи часто заплутуються в риболовні сітки та поповнюють меню місцевих ресторанів. Раки-богомоли, молюски пінни та морські фініки вписані до переліку видів, що зникають.

План дій

Щоб справитися з цією тривожною ситуацією, 1975 року при ЮНЕП було створено План дій у Середземномор’ї (МЕП). Його мета полягає у тому, щоб зобов’язати середземноморські країни та інших членів Європейського Союзу не тільки захищати море від забруднення, але також забезпечити такий розвиток узбережжя, який би не шкодив довкіллю. У 1990 році почала діяти Програма технічного сприяння середземноморському довкіллю (МЕТАП), котру 1993 року заступила МЕТАП II. Створення природних заказників, заповідників та морських національних парків дало деякі добрі наслідки для охорони дельфінів, китів, білочеревих тюленів, морських черепах та інших видів, що зникають.

Проте не все робиться, про що говорилося. До початку 1990-х МЕП ледве не припинив діяльність, бо головні країни-платники перестали сплачувати внески. Згідно з даними адміністрації Плану, жодної з поставлених цілей досі не досягнуто. Розповідаючи про готовність середземноморських держав вдатися до заходів поліпшення, заступник координатора МЕП Любомір Єфтич застерігає: «Не покладайте надто багато надій». Хоча б ці країни і пішли на зміни, знадобляться десятки років, аби відновити вже ушкоджене. Журнал «Нью саєнтист» так прокоментував ситуацію: «Сьогодні МЕП не живіша за більшість представників флори і фауни Середземного моря».

Яке ж тоді майбутнє Середземного моря? Чи перетвориться воно на мертве, повне багнистих водоростей з бридким запахом? Якщо його майбутнє залежить тільки від людини, то, напевно, що так. Однак Творець планети Бог Єгова турбується про «море Його, бо Він сотворив його» (Псалом 95:5, Дерк.). Він пообіцяв, що невдовзі ‘знищить тих, хто нищить землю’ (Об’явлення 11:18). Після цього неминучого винищення безвідповідальних людей, котрі забруднюють, крім іншого, ще й моря, Бог відновить екологічну рівновагу та відповідне біологічне різноманіття на Землі. Тоді ‘море й усе, що в ньому рухається,’ ‘хвалитиме Його’ своєю чистотою (Псалом 69:35).

[Карта/Ілюстрації на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН

ПОРТУГАЛІЯ

ІСПАНІЯ

МАРОККО

ФРАНЦІЯ

МОНАКО

АЛЖИР

ТУНІС

СЛОВЕНІЯ

ІТАЛІЯ

ХОРВАТІЯ

ЮГОСЛАВІЯ

АЛБАНІЯ

МАЛЬТА

ГРЕЦІЯ

ТУРЕЧЧИНА

ЛІВІЯ

ЄГИПЕТ

КІПР

СИРІЯ

ЛІВАН

ІЗРАЇЛЬ

[Ілюстрації на сторінці 16]

Надвиробництво призвело до забруднення.

Льорет-де-Мар, Коста-Брава (Іспанія).

Готелі у Бенідормі (Іспанія).

[Ілюстрації на сторінці 16]

Забруднені іспанські води та (внизу) плівка нафти коло узбережжя Генуї (Італія).

[Відомості про джерело]

V. Sichov/Sipa Press

[Ілюстрації на сторінці 17]

Черепаха логгерхед під загрозою вимирання.

Середземноморські білочереві тюлені на межі зникнення.

[Відомості про джерело]

Черепаха: Tony Arruza/Corbis; Тюлень: Panos Dendrinos/HSSPMS